Організація та управління туристичним бізнесом за кордоном

1.2. Організація та управління туристичним бізнесом за кордоном

Виконання міжнародних туристичних операцій передбачає певні відносини між туристами-споживачами туристичних послуг та туристичними фірмами — їх виробниками і реалізаторами, а також відносини останніх з різноманітними організаціями, що забезпечують виконання цього виду послуг.

До суб'єктів туристичної діяльності в зарубіжних країнах належать:

1. Туристичні агентства — це роздрібні фірми, що виконують роль посередників між туроператорськими фірмами і обслуговуючими підприємствами з одного боку й клієнтами-туристами з іншого. Турагентства або організують тури, що пропонуються туроператорськими фірмами, або займають­ся наданням окремих видів послуг індивідуальним туристам або групам осіб, встановлюючи безпосередні зв'язки з транспортними організаціями, готельними корпораціями, екскурсійними бюро. Продаж турів здійснюється за цінами, встановленими туроператорами за їх проспектами. За реалізацію інклюзів-турів турагентства отримують обумовлену комісійну винагороду від туроператорів. Реалізація окремих видів послуг здійснюється за цінами, встановленими їх виробниками, а за надання розрізнених послуг можуть встановлювати визначені націнки до роздрібних цін виробника.

2. Туроператорські фірми — це насамперед оптові фірми, що виступають посередниками між підприємствами туристичної індустрії і турагентствами. Вони реалізують тури від свого імені через турагентства або безпосередньо клієнтам. В процесі організації поїздок туроператори встановлюють зв'язки з підприємствами розташування, харчування, транспорту, культурно-освітніми ус­тановами та екскурсійними бюро. Часто туроператори орендують на основі довгострокових контрактів готелі та інші засоби розташування, літаки, автобуси, забезпечуючи їх максимальну завантаженість і отримуючи значні знижки.

3. Туристичні корпорації — крупні підприємства, які об'єднують широке коло фірм, що представляють різні види туристичних послуг. Вони в значній мірі монополізували ринок і перетворилися в потужні міжгалузеві виробничо-господарські комплекси, що включають підприємства різноманітних залузей промисловості, що обслуговують туристичний бізнес, транспортні, банківські, страхові та інші компанії і реалізують тури через широку мережу туроператорів і 4 турагентства в різних країнах [32].

Попри крупні корпорації на сьогоднішній день отримали широкий розвиток готельні комплекси, які надають клієнтам послуги не тільки по їх розміщенню, але й широкий комплекс інших послуг, наприклад, харчування в ресторані при готелі, надання залів для проведення нарад, придбання квитків на транспорт, виклик таксі, екскурсійне обслуговування, організація розваг, торгівля сувенірами та іншими товарами.

Найкрупніші готельні комплекси об'єднуються через автоматизовані систе­ми управління і розподілу готельного фонду в так звані «ланки», що дозволяє 4 швидко і точно враховувати кожну індивідуальну угоду і з мінімальними затратами часу проводити резервування місць в готелях, на транспорті, без затримки видавати всю розрахункову документацію та здійснювати платежі. Загалом у світі нараховується біля сотні таких готельних ланок загальною кількістю номерів 1,6 млн. Найбільш провідні з них — «Holiday Inn», «Sharaton», «Hilton».

Важливою особливістю сучасного етапу міжнародного туризму та зміни його організаційних форм є проникнення в туристичних бізнес транспортних, торгових, банківських, промислових, страхових компаній. Транспортні компанії

надають як окремі види послуг, так і самостійно розроблені тури на основі готельної бази. Такі фірми організують обслуговування на основі ділових відносин з готельними та іншими підприємствами на звичайних умовах туропе­ратора. [27]. Спочатку універсальні магазини, намагаючись поліпшити обслуго­вування клієнтури, здавали в оренду свої приміщення для діяльності туристичних агентств. У подальшому, по мірі збільшення попиту, вони перейшли до практики організації у своєму складі формально незалежних туристичних фірм з обмеженою відповідальністю, які потім стали їх дочірніми фірмами. З метою швидкого та міцного завоювання ринку ці компанії почали калькулювати ціни на тури з розрахунку лише на мінімальний прибуток, що було можливо завдяки величезно­му капіталу торговельних фірм.

Промислові фірми, що обслуговували туристичний бізнес, на основі системи участі почали придбавати і включати в свою структуру туристичні фірми. Помітно посилилося проникнення банків і страхових компаній в сферу міжнародного туризму шляхом придбання всього чи частини контрольного пакету акцій. Маючи розгалужену мережу філіалів та великий штат страхових агентів, банки і страхові компанії стали успішно здійснювати ці операції, отримуючи додатковий прибуток за рахунок економії на комісії, що виплачувалася турагенту. Тури, що пропонуються банками, як правило, дешевші, ніж у турагентів. Крім того, банки і страхові компанії мають власні автоматизовані системи обліку і управління, в пам'ять яких закладені всі основні дані про вкладників та застрахованих осіб. Це дозволяє їм здійснювати ціленаправлену розсилку реклами та інформації, пропонуючи клієнту такі тури, що можуть відповідати їхнім інтересам та коштам.

В умовах, коли конкуренція в туристичному бізнесі та індустрії відпочинку і розваг дуже висока, власники готелів беруть участь в дисконтних програмах, так як безкоштовна інформація про знижки, що надаються в каталогах для власників карток, привертають потенційних клієнтів. Окрім розповсюдження дисконтних карток банки реалізують дорожні чеки. Система дорожніх чеків схожа з систе­мою акредитивів, але на відміну від останніх, їх можна не тільки обмінювати на гроші в банку, але й розраховуватися в магазинах, які їх приймають. Дорожні чеки дозволяють убезпечити гроші від крадіжки так як платіжний документ стає дійсним тільки після порівняння підпису власника з підписом на корінці книжки. На відміну від пластикових карток для придбання чека не обов'язково мати рахунок у банку. Дорожній чек ще називають туристичним, під яким розуміється туристичний документ, грошове зобов'язання виплатити обумовлену в ньому суму валюти його власнику.

В Європі з 1968 року широку популярність отримав єврочек — чек в євровалюті, який виписується банком без попереднього внеску клієнтом готівки в рахунок банківського кредиту терміном до місяця. Чек оплачується в будь-якій країні — учасниці угоди «Єврочек», до яких відносяться країни ЄЄ.

Робота туристичних фірм з туристами включає в себе:

— пропозиція туристам певного набору туристичних екскурсійних послуг;

— отримання від клієнта грошових коштів за путівку (тур);

— перерахування грошових коштів певних організаціям за розміщення, проживання, обслуговування.

Договірні відносини туриста і туристичної фірми складаються як відносини покупця і продавця. При цьому слід підкреслити особливий характер «продукту», придбаного в туристичної фірми. Вступаючи з нею в договірні відносини турист розраховує отримати необхідний йому набір послуг. Фірма ж надає йому, як правило, ще не самі послуги, а права (гарантії) отримання в певний час в певному місці послуг, безпосередньо здійснюваних іншими фірмами, що не мають прямих договірних відносин з даним туристом, але які знаходяться в договірних відносинах з направляючою фірмою. Турист придбає також і гарантії надання окремих видів послуг і самою направляючою фірмою. Сукупність цих прав відображається в путівці, яка є кінцевим «продуктом» діяльності туристичної фірми і відповідно предметом її реалізації [32].

Взаємовідносини між туроператором і турагентом частіше будуються на основі агентського договору про надання першим іншому права на реалізацію турпродукту. Саме цьому при організації турів туристичні фірми співпрацюють зі страховими компаніями. Страховий внесок входить до складу вартості путівки.

Його розмір залежить від тарифу. Існують 4 різновиди тарифів, які базуються на:

— умовах посольств, які можуть визначати мінімальну величину страхової суми. Наприклад, для західної Європи це приблизно $30 США;

— термін поїздки;

— кількість чоловік у групі (можливі знижки від 5 до 20%); при віці туриста (понад 60 років страхова сума може бути більшою в два рази).

На сьогодні існує дві форми страхового обслуговування туристів.

1. Компенсаційна — передбачає оплату самим мандрівником всіх медичних витрат і відшкодування їх лише при поверненні на батьківщину. Але це, як правило, незручно, так як змушує туриста мати при собі значний грошовий запас про цей випадок.

1.1. Програма страхування багажу — сума страхового ліміту біля $2000. Вона виплачується при пред'явленні документів, підтверджуючих, що багаж було загублено або пошкоджено під час зберігання або транспортування. Це найбільш розповсюджений вид страхування, так як тариф страхування багажу складає біля 50 центів в день.

2. Сервісна.

2.1. Страхування медичних витрат.

2.2. Юридичний та інформаційний асістанс — забезпечення правової підтримки мандрівника у випадку адміністративних або громадянських пору­шень, а також гарантії отримання необхідної інформації про найбільш зручні маршрути.

2.3. Страхування від нещасного випадку.

2. 4. Програма страхування громадянської відповідальності за нанесення збитків майну третіх осіб, що нанесені туристом в результаті «ненавмисних дій».

Страховий поліс — це обов'язковий документ туристичної поїздки. Більшість країн світу не дають візи без наявності спеціального страхового полісу. До них відносяться більшість розвинених країн: Австрія, Бельгія, Німеччина, Голландія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, США та інші. Страховий поліс як документ, що гарантує оплату необхідного медичного обслуговування при настанні страхового випадку, обов'язкового містить номер телефону фірми-партнера, за яким можна звернутися по допомогу, інформацію про фірму, що страхує, особу, що застрахована, умови, вартість страховки і звільнення від зобов'язань компанії у випадку війни, ядерного вибуху, дорожньо-транспортних аварій, хронічних захворювань та ін.

Турфірма пересилає постачальнику запит і гарантійного листа з терміном поїздки, назвою країни призначення, засобів пересування, приймаючої фірми, кількістю туристів поіменно з зазначенням номера паспорта та віку. Таким же чином оформляються і візи. Існують декілька видів віз в залежності від мети поїздки — туристичні, візи за приватним запрошенням, діловим запрошенням. Оформлення віз за приватним та діловим запрошенням здійснюється в консульстві країни. Випадки відмови у візі складають 5—7 відсотків від кількості осіб, що звернулися, при цьому відмова може бути переглянута. Консульський збір за цей вид послуг складає 10—60$ США. Оформлення туристичних віз здійснюється за допомогою виклику закордонної фірми на певну кількість туристів зі списком, що його було заявлено попередньо туристичним агентством. Після розгляду консульством видається віза, загальна для всієї групи або окремих туристів. При розробці програми враховується не стільки вартість, скільки складність процедури оформлення. Все це характерне перш за все для США та Західної Європи, де до дозволу на в'їзд ставляться дуже суворо.

14 червня 1985 року в місті Шенген державами Бенілюкса, Франції та Німеччиною була підписана угода про наступну поступову відміну паспортного контролю на внутрішніх кордонах. В червні 1991 року до угоди приєдналися Іспанія та Португалія. 17 грудня 1992 року було затверджено перелік 120 країн, громадяни котрих для перетину кордону повинні мати візу єдиного зразка (до них відноситься й Росія), було прийнято бланк єдиної візи і 22 грудня 1994 року представники урядів цих країн підписали офіційний протокол про набирання чинності Шенгенської угоди з 26 березня 1995 року. В 1997 році до угоди приєдналися Швеція і Данія. Саме з цього часу російські туристи, що виїжджають в одну з цих країн на термін менш ніж 3 місяці, отримують Шенгенську візу, при більш тривалому перебуванні в країні призначення діють національні візи. З одного боку, переміщення територією 7 європейських країн при оформленні однієї візи безумовно дуже зручно, але, з іншого боку, суттєво збільшився термін, протягом якого розглядається питання про видачу дозволу на в'їзд (до 4 тижнів). Це пов'язано з пересилкою запросів між посольствами цих країн. Існують також в країни, в яких оформлення на в'їзд здійснюється безпосередньо на кордоні (Бахрейн, Єгипет, Мальта, Туреччина). Безвізовий в'їзд за запрошенням без оформ­лення закордонного паспорта дозволено в країни Східної Європи, Монголію, Кубу. Російські громадяни мають право на в'їзд без оформлення віз в Колумбію, Малайзію, Еквадор, Кіпр та інші країни [24].

При оформленні документів до обов'язків туристичної фірми входить інформування туристів про вимоги прикордонних та митних служб. Система взаємовідносин між основними суб'єктами операцій міжнародного туризму юридично оформлюється різними договорами (контрактами).

Договір між туристичною фірмою і туристом, як правило, містить наступні типові умови:

1. Предмет договору (придбання туристом прав (гарантій) на тур, що оформлені у вигляді путівки).

2. Вартість послуг фірми і форма їх оплати (готівкою чи переведення грошей на розрахунковий рахунок фірми).

3. Обов'язки туристичної фірми (щодо надання туристичного продукту в повному обсязі і якості; медичного страхування туристів; оформлення для них посольських віз).

4. Відповідальність та звільнення від відповідальності сторін у випадках форсмажорних обставин, зміни якості наданих послуг, терміну їх надання, відмови сторін від туру.

5. Обов'язки туриста по сплаті, наданні необхідних документів для оформ­лення віз та ін.

В договорі з клієнтом доцільно відобразити наступні відомості: дату укладен­ня договору, термін надання послуг, вид транспорту до місця відпочинку і назад, клас готелю, його назву та місце розташування.

Договір між туроператором та турагентом в залежності від змісту стосунків між ними може бути декількох видів. Агентські угоди передбачають передачу виробником послуг туристичному агенту прав на продаж окремих видів послуг, інклюзив-турів від імені та за рахунок туроператора. В договорі, звичайно, містяться чіткі інструкції щодо виконання покладених завдань, територіальне обмеження сфери дій, встановлюються права та обов'язки сторін, а також порядок виплати комісійної винагороди. Об'єм та характер вимог до агента неоднаковий і залежить від конкретних умов, що існують на національних ринках. В угоду може бути внесено застереження, що зобов'язує агента не вступати у ділові відносини з іншими фірмами, а також застереження про монопольне право продажу окремих туристичних послуг. Подібна форма діяльності, з одного боку дає можливість працювати, не маючи великих витрат на рекламу, з іншого боку — не дає можливості суттєвого розширення та отримання великих прибутків. Крім того, агент часто дуже залежить від туроператора і по суті позбавлений незалежності. Саме цьому часто туристичні фірми придбавають путівки як готову продукцію, що сформована іншою компанією, і потім продають її дорожче. До обов'язків продавця входить: бронювання місць в готелі, оформ­лення необхідних для поїздки документів, забезпечення туристичної групи гідом-перекладачем та інформування покупця про можливі зміни. Покупець здійснює набір, комплектацію та відправку туристів, забезпечує надання списків в трьох примірниках для оформлення документів та бронювання місць на транспорті і готелі, інформує туристів про вартість та порядок розрахунків. У випадку невиконання обов'язків і недотримання терміну переводу вартості обслуговуван­ня або ненадання анкет і списків громадян продавець має право анулювати поїздку, а покупець відшкодовує збитки.

При розрахунку ціни туристичного продукту вартість путівки враховує наступне: вартість проїзду, харчування, проживання, трансферта, екскурсійної програми, оформлення візи, страхового полісу. Ціна ж туристичної путівки більша за собівартість на величину витрат і прибутку турфірми. Витрати діляться на постійні (вартість проїзду, трансферта, страхового полісу, оформлення документів) і перемінні. Як правило, постійні витрати не залежать від тривалості туру і якості обслуговування [25].

На сьогодні основна частина потоку туристів складається з укомплектованих груп, тому турфірма визначає оптову ціну поїздки для всієї групи. При цьому звичайно надається знижка для масової оптової угоди в залежності від об'єму операцій — до 10%, за терміном і тривалістю — до 5%, в залежності від тривалості проживання туристів в готелі — до 10%. З оптової ціни можуть надаватися додаткові знижки за участь фірми в рекламі і виданні рекламних проспектів по країні (місту, готелю), куди фірма направляє туриста. Так, нерідко турфірма реалізує рекламні проспекти країни, рекламує таким чином не тільки свої тури, але й країни в цілому. Знижки можуть також надаватись при попередній оплаті туристичного обслуговування. Таким чином на вартість путівки впливає фактор кількості запропонованих послуг.

Туристу можуть бути надані або певні види послуг за його вибором або повний комплекс послуг. Повний комплекс послуг може бути наданий шляхом продажу так званих інклюзив-турів або пекедж-турів. При інклюзив-турах, що застосовуються при авіаперевезеннях, вартість перевезення туристів до місця призначення і назад визначається на основі спеціально розроблених інклюзив-тарифів, що можуть бути наполовину нижчі звичайних. Тур також включає вартість розміщення туристів в готелі, харчування (повне або часткове) та інші послуги, що надаються на певну кількість днів перебування туристів у країні призначення і використовуються при групових та індивідуальних поїздках. Загальний рівень рентабельності та ціни інклюзив-туру повинні бути не нижчі, ніж звичайний тариф вартості транспортування. Клієнта інформують про паушальну (загальну) ціну інклюзив-туру без розбивки її на окремі види послуг.

При розрахунку вартості інклюзив-туру фірма включає до неї окрім вартості туристичних послуг власні витрати на утримання апарату фірми, витрати на рекламу, а також певний прибуток. Незважаючи на це, загальна вартість інклюзив-туру для окремого туриста обходиться дешевше, ніж при індивідуальній поїздці без допомоги туристичної фірми з таким же комплексом та рівнем послуг.

Доля готельного обслуговування та харчування в загальній вартості путівки складає 60—65%. Ці елементи є перемінними величинами і залежать від зміни цін на певні види послуг, а також від сезонної градації, географічної зони розташування готелю, виду і класу обслуговування, договірних комерційних умов між турагенством та адміністрацією готельного підприємства та інших чинників. На вартість готельного обслуговування і харчування має вплив тривалість проживання, чим вона більша, тим нижча вартість одного туродня. При розрахунку готельного обслуговування ціна проживання і харчування розби­вається на тарифну сітку, що має діапазон сім днів.

1.3.Основні тенденції розвитку міжнародного туризму в країнах світу

Як і будь-яка інша сфера господарської діяльності індустрія туризму є вельми складною системою, ступінь розвитку якої залежить від ступеню розвит­ку економіки країни в цілому.

На промислово розвинуті країни припадає більш ніж 60% усіх туристів, що прибувають до країни і 70—75% здійснюваних у світі поїздок. При цьому на долю ЄС припадає біля 45% туристів, що прибувають та валютних надходжень. Як зауважили канадські спеціалісти функціонування економіки індустріально розвинутих країн з одного боку робило об'єктивно необхідним зміцнення світогосподарських зв'язків і ріст виробничих збитків на підприємницькі переміщення, а з іншого боку,— створювало робітникам матеріальні можливості переміщень для дозвілля, в т. ч. й за кордон [37].

Географія міжнародного туризму визначатиметься пріоритетними для туристів факторами привабливості тих чи інших регіонів країн. Наприклад, Франція, Англія, Німеччина, Швеція — висока концентрація історичних і куль­турних пам'яток, спрощений візовий режим, високий рівень сервісу; Бразилія — широкий розвиток екологічних турів Амазонією, екзотична природа, сучасна архітектура, дизайн столиці країни; Кіпр — вигідна система оподаткування, сучасна банківська мережа, добре налагоджена структура телекомунікацій, спро­щена процедура створення офшорних компаній (10 днів); Ізраїль — ріст палом­ницького туризму, наявність широкого спектру оздоровчих центрів, тури 4-ма морями, наявність молодіжних таборів, високий рівень обслуговування, довготривалість туристичного сезону; Середньоземноморський регіон в цілому — розвинена інфраструктура туризму, високий рівень обслуговування, комфорт­ний клімат, велика тривалість туристичного сезону, поєднання відпочинку біля моря з оглядом визначних пам'яток; ОАЕ — низькі ціни на електроніку та побутову техніку доброї якості, мінімальні податки, практика системи «TAX FREE», великий досвід каргоперевезень; Азіатський регіон в цілому — політична стабільність, екзотична природа і культура, зручний транзитний шлях для туристів, що летять в Австралію і Океанію, головний напрямок «пляжного» відпочинку взимку.

Економічна ефективність міжнародного туризму має загальне визначення. Суть: на кожну одиницю трудових, матеріальних, фінансових затрат потрібно досягти суттєвого збільшення об'єму виробництва і реалізації суспільно-корис­ного продукту [18]. Таким чином можна сформулювати тезу про те, що збільшення ефективності туризму повинно йти шляхом постійного зростання валютних надходжень від іноземних туристів при відносному скороченні матеріальних, трудових і фінансових затрат на організацію їх прийому та обслуговування.

За даними Всесвітньої туристичної організації, щорічно подорожує понад 800 млн. чоловік. Прибутки від світового туризму в 1999 році становили $400 млрд., або близько 12% світового валового продукту. Більш ніж в 40 країнах світу туризм є основним джерелом надходжень національного бюджету. В 90-х роках 20 сторіччя щороку заробляли на туризмі: США — 58 млн. ам. дол., Італія та Франція — 27 млн. ам. дол., Іспанія — 25 млн. ам. дол. Узагальнюючи діяльність багатьох розвинутих країн в сферу туризму, Комісія ЄС оприлюднила прогноз основних тенденцій розвитку туризму на період 2000—2005 років. Насамперед в ньому відзначається, що:

1. Витрати на всі види подорожей і, в першу чергу, витрати на транспорт, збільшуватимуться швидше, ніж інші статті сімейного бюджету. Подорожі ста­нуть частішими, але менш тривалими, так як витрати на одну поїздку знизяться.

2. Групи, включаючи сімейні зменшуватимуться і обиратимуть більш гнучку програму відпочинку.

5. Активніше за інших подорожуватимуть дві вікові групи: люди похилого віку і молодь.

6. Стан навколишнього середовища стане одним із найбільш домінуючих факторів залучення туристів, особливо в сільських та прибережних міст.

Розвиваються нові форми туризму, направлені на збільшення притоку туристів. Широко використовуються відносно недорогі індивідуальні і групові інклюзив-тури. Агрітуризм — це тихий спокійний туризм на відміну від класичного туризму міста з його гамірливими розвагами. В Італії іноземні туристи, що приїздять на автомобілі, можуть пред'явивши «Туристичне посвідчення на пальне» (видається митницею при в'їзді) придбати талони на бензин за зниженими цінами. Протягом усього періоду перебування вони мають право на безкоштовну аварійну допомогу, яку надає «Автомобільний клуб Італії». В жовтні 1997 року на Кіпрі відбулася міжнародна конференція судновласників, на якій обговорювалися перспективи розвитку круїзних маршрутів. Фахівці відзначили тенденцію щорічного збільшення бажаючих здійснити морську мандрівку. Прибуток судовласників у 1996 році склав 12 млрд. доларів. Попит перевищує пропозицію, тому ця ніша туристичного бізнесу інтенсивно розвиватиметься. Вирішується проблема недопущення відтоку національної валюти: туристи практично живуть на судні, що є територією країни-судновласника, і більша частина грошей витрачається саме на судні.

Екологічний туризм — прямо пов'язаний з новим екологічним образом життя, котрий все більше знаходить розповсюдження в розвинутих країнах. Найбільш відомими об'єктами екологічного туризму є:

— Йєллоу-стоунський національний парк (США), площа — 5 тис. км. кв., щорічний обіг понад 1,5 млрд. дол.;

— Калахарі Генсбок (ПАР), площа біля 90 тис. га, щорічний обіг 300 млн. дол.;

— Серенгеті (Кенія), площа біля 0,8 млн. га, щорічний обіг 50 млн. дол.;

— Фьордленд (Нова Зеландія), площа 1,2 млн. га, обіг — 120 млн. дол. Уряди країн активно регулюють туристичну діяльність. Наприклад, в 1959 році в Італії було створено міністерство з питань туризму та видовищних підприємств, а в його рамках — генеральна дирекція з питань туризму. Вона розробляє основні і найбільш перспективні напрямки розвитку цієї сфери. Велику роль відіграє Національне управління туризму (ЕНІТ), завданням якого є проведення рекламних заходів з метою збільшення туристського потоку з-за кордону. Для цього створені інформаційні представництва за кордоном і на кордоні (вони діють у більшості країн світу, але в декількох країнах ЕНІТ діють через державну авіакомпанію «Аліталія» та інші фірми; проводяться рекламні кампанії, досліджується міжнародний туристичний ринок. На місцях працюють обласні та провінційні управління туризму. В 1972 році був виданий декрет президента «Про передачу областям адміністративних функцій держави в сфері туризму і готельної індустрії, а також штату працівників». Відповідно до нього в компетенцію областей передавалися наступні функції: створення програм розвитку обласного туризму та його стимулювання; організація туристичних виставок; контроль за діяльністю провінційних управлінь з туризму і автономних підприємств в місцях лікування, перебування і туризму, призначення і зняття з посади членів адміністративних рад цих закладів; контроль за діяльністю інших місцевих організацій з питань туризму; визнання та ліквідація курортних, готельних та туристичних підприємств, розмежування сфер діяльності між ними та їх класифікація; контроль за діяльністю агентств з туризму; розподіл та розміщення нерухомої власності; підготовка гідів, перекладачів.

Похожие работы

Методи наукових досліджень

Скачать

32258

1

0

... ії у практиці пізнання є зведення конкретних завдань до загальних і перехід від розв´язання завдання у загальному вигляді до окремих його варіантів. Моделювання - непрямий, опосередкований метод наукового дослідження об´єктів пізнання (безпосереднє вивчення яких неможливе, ускладнене чи недоцільне), який ґрунтується на застосуванні моделі як засобу дослідження. Суть моделювання полягає ...

Стан та перспектики екологічної конверсії промислових і сільськогосподарських підприємств Чернігівської області

Скачать

116814

4

6

... . В умовах різкого зниження обсягів застосування добрив дуже важливо використовувати їх найбільш ефективно. Розділ 4. Основні напрямки іноваційно-екологічної конверсії промислових і аграрних підприємств   4.1 Конверсія промислових підприємств Розвиток екологічної кризи поставив складні задачі перед промисловим виробництвом. Виникла необхідність наукового аналізу взаємодії промислового ...

Соціально-економічні умови формування образа Києва як унікального туристського, культурного і ділового центру

Скачать

245870

36

12

... ї бази туризму країни та регіону (повні тексти з коментарями експертів); ресурсний паспорт регіону (тексти, таблиці, мультимедійні ресурси); бази даних щодо соціально-економічних та інвестиційно-інноваційних факторів впливу на формування та функціонування регіонального ринку туристичних послуг (таблиці, графіки, тексти експертної оцінки); базу даних щодо впливу туризму на економіку регіону, ...

Діяльність Європейського банку реконструкції та розвитку

Скачать

160914

5

14

... ; контроль за роботою. Корисно додати короткі анкетні дані, які б включили наступну інформацію: ім’я, прізвище, функціональні обов'язки та досвід роботи з профілю. Б. Фінансова інформація Європейському банку реконструкції і розвитку потрібна точна калькуляція витрат за проектом та використання коштів, особливо використання коштів ЄБРР. Цю інформацію необхідно надати на первісній стадії розробки ...