Войти на сайт

или
Регистрация

Навигация


ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ 1. КОМУНІТАРНА РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА

1.1 Регіональна політика: цілі, об'єкти й зміст

1.2 Етапи становлення регіональної політики за рубежем

1.3 Регіональна політика Європейського Союзу

1.4 Проблеми розвитку комунітарної регіональної політики

РОЗДІЛ 2. СЬОМА РАМКОВА ПРОГРАМА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

2.1. Тематика сьомої рамкової програми

2.2 Потужності Дослідження - інфраструктури, підприємства середнього й малого бізнесу, галузі й потенціал

2.3 Міжнародне співробітництво

2.4. Технологічні платформи

2.5 Програма „Ідеї” - підтримка фундаментальних досліджень

2.6 Програма по співробітництву

2.7 Тематичні пріоритети РП7 „Космос” й „Безпека”

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЮВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

3.1 Шляхи вдосконалювання регіональної політики в Україні в умовах асиметричного розвитку

3.2 Пріоритети розвитку регіональної політики в Україні

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


ВСТУП

Багато країн світу, як економічно розвинені, так і що розвиваються, у сучасних умовах стикаються із проблемою нерівномірності розвитку регіонів. Гострота цієї проблеми значною мірою визначається рівнем економічного розвитку країни. Велика кількість кризових територій у СНД, безпрецедентна диференціація регіональних показників, що поглибилася за останні роки, породжені тривалою системною кризою, спільною стагнацією економіки. Ринкові механізми не завжди здатні попереджати й переборювати серйозні територіальні розходження в рівнях життя населення, ефективності регіональної політики, що проводиться державою з метою підтримки певної однорідності територіального економічного й соціального простору. Термін «регіональна політика» у даній роботі означає всі політичні заходи, ціллю яких є вплив на регіональний розвиток таким чином, щоб ураховувалися економічні, соціальні й екологічні інтереси регіонів. При цьому завдання регіонального вирівнювання стоять не тільки перед Україною.

У Західній Європі регіональна політика спрямована, головним чином, на підтягування, щодо інших регіонів, до рівня середніх з акцентом на територіях з найгіршими економічними й соціальними показниками. При цьому нерідко використовується перерозподіл коштів відносно богатих відносно бідним країнам через механізми Європейського Союзу.

Актуальність теми дослідження обумовлена, по-перше, необхідністю поглибленого аналізу структурного змісту регіональної політики Європейського Союзу.

Об'єднання країн Західної Європи в Союз більш яскраво висвітило відставання економічного розвитку окремих регіонів менш розвинених країн (Греції, Португалії, Італії) у порівнянні із загальноєвропейськими показниками. Виходячи з гуманітарних принципів і для підвищення політичної стабільності суспільства, додавання стабільності розвиткові економіки, підвищення її конкурентноздатності на світовому рівні в Європейському Союзі розробляються й реалізуються програми вирівнювання міжрегіональних розходжень.

Ціллю даної роботи є дослідження регіональної політики ЄС і можливості використання досвіду її проведення для вдосконалювання регіональної політики в Україні.

У рамках загальної цілі дослідження вирішуються наступні головні завдання:

¾        аналіз особливостей сучасного етапу регіональної політики Європейського Союзу;

¾        визначення сучасної структури регіональної політики Європейського Союзу;

¾        вироблення системи принципів формування національної програми регіонального вирівнювання в Україні, з урахуванням досвіду новітньої української історії й деяких країн-членів ЄС, зокрема, Німеччині й особливо після її об'єднання в 90-х роках XX сторіччя.

Таким чином, предметом дослідження є регіональна політика Європейського Союзу і її структурний зміст у сучасних умовах інтернаціоналізації господарського життя й поглиблення інтеграційних процесів у світовій економіці.

Об'єктом дослідження є аналіз особливостей формування національних програм регіонального розвитку в Європейському Союзі й проведення політики регіонального вирівнювання в рамках Союзу.


РОЗДІЛ 1. КОМУНІТАРНА ЕКОНОМІЧНА РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА

1.1 Регіональна політика: цілі, об'єкти й зміст

Україна переживає сьогодні болісний момент трансформації соціальних і господарських відносин, відмітною рисою якого є різке зниження ролі держави в регулюванні економічних процесів, ослаблення внутрішньо українських економічних зв'язків, а результатом - зростання асиметрії територіального соціально-економічного розвитку й порушення цілісності національного економічного простору. Ці явища в сполученні з унікальною розмаїтістю природно-кліматичних, геополітичних, етно-конфесіональних і геополітичних умов роблять необхідність розробки ефективної регіональної політики імперативом національного розвитку.

На відміну від інших напрямків державного регулювання економіки поняття регіональна політика не зводиться тільки до управління регіональними економічними процесами.

Регіональна (соціально-економічна) політика держави - сфера діяльності з управління політичним, економічним, соціальним й екологічним розвитком країни, що відображає як взаємини між державою й регіонами, так і регіонів між собою. Причому, при наявності міцних міждержавних інтеграційних союзів це поняття здобуває й національний контекст.

Об'єднання в рамках регіону різних підсистем соціально-економічних відносин у свою чергу визначає множинність напрямків регіональної політики, серед яких основними є:

1.         Економічна політика, спрямована на зм'якшення регіональних економічних диспропорцій.

2.         Соціальна політика, спрямована на згладжування регіональної диференціації в рівні життя, а також загальне поліпшення якості соціального середовища.

3.         Демографічна політика, що припускає регулювання з боку держави природного й механічного руху населення [5, с. 60].

Екістична політика, спрямована на підвищення ефективності використання територіальних ресурсів конкретного регіону шляхом оптимального розміщення виробництва, комунікацій і місць розселення з урахуванням природних, економічних, архітектурно-будівельних й інженерно-технічних факторів.

Екологічна політика, що припускає запобігання детеріорації, поліпшення екологічної ситуації в регіоні.

Науково-технічна політика, націлена на регулювання взаємозв'язків між розміщенням наукових центрів і продуктивних чинностей, регіональні переміщення наукових кадрів і т.д. [8].

Однак своєрідним жорстким ядром регіональної політики є реалізація економічних цілей регіонального розвитку, тому що механізми досягнення необхідних соціальних, демографічних і соціологічних умов неминуче пов'язані з наявністю достатнього об'єму фінансових ресурсів і використанням фінансово-економічних важелів стимулювання й примуси (наприклад, формування на регіональному рівні ефективної системи екологічних податків і штрафів здатно стати передумовою для активізації природоохоронної діяльності підприємств).

Іншою особливістю взаємодій виділених напрямків регіональної політики є взаємопереплетені об'єктів дослідження й необхідність інтегрального підходу до регулювання регіональних процесів.

Класифікація регіональної політики.

Класифікація регіональної політики може провадиться за різноманітними критеріями, залежно від цілі аналізу. В узагальненому виді класифікація регіональної політики представлена в таблиці 1.


Таблиця 1 - Класифікація регіональної політики

Критерії Види регіональної політики
1. Спрямованість на певну складову соціально-економічної системи регіону

економічна;

соціальна;

экістична;

екологічна;

науково-технічна.

2. Ціль застосування

вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку регіонів

оптимізація використання регіональних ресурсів і т.д.

3. Механізм реалізації

автоматична (розподіл відповідно до кількісних показників);

проблемна (розподіл по спеціальних програмах);

цільова (розподіл по конкретних регіонах).

4. Форма реалізації

фінансова (трансферти, пільги, штрафи);

адміністративна (дозволу, заборони, ліцензування);

інфраструктурна й т.д.

5. Адресати

фірми;

громадяни;

галузі;

територіальні органи влади

Разом з тим, у чинність відносної новизни регіональної політики і як галузі наукових знань й як напрямку державного регулювання економіки, використовуваний нею категоріальний апарат і методологія, поки перебувають у стадії формування, що робить актуальними спроби застосувати в даній сфері нові прийоми й методи досліджень, у тому числі й методи корпоративного керування, інституціонального господарства й т.д. У цьому зв'язку, особливий інтерес представляє аналіз історичних аспектів еволюції змісту, цілей, об'єктів і суб'єктів регіонального регулювання і їхньої взаємодії в процесі реалізації регіональних програм.



Информация о работе «Коммунітарна регіональна економічна політика в Європейському Союзі»
Раздел: Международные отношения
Количество знаков с пробелами: 119914
Количество таблиц: 3
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
124794
0
0

... . В 1986 р. Суд Європейських співтовариств визнав Договір про Європейське співтовариство в якості його "основної конституційної хартії". [9]   2. Інституційна структура Євросоюзу   2.1 Загальна характеристика інституцій Євросоюзу   Право Європейського Союзу утворює складну систему не тільки у своїх зовнішніх проявах, але й у внутрішніх взаємозв'язках. У першому випадку використовується ...

Скачать
122641
20
6

... сектору у ВВП різко зросла на 43%. Головними причинами росту є багаторазове підвищення світових цін на нафту й нафтопродукти й значне збільшення їх експорту. 4.  Лідируюче місце у вартісній структурі економіки Казахстану зайняв сектор інфраструктури, що погіршує ситуацію у виробничих секторах. 5.  Ще одна проблема економіки Казахстану - швидкий відтік капіталу із країни, який у підсумку привів ...

Скачать
205571
3
0

... ЄС. Програми залучення учасників в електронну комерцію Национальное участие в программах ес Национальное участие в программах Сообщества рассматриваются как необходимая деятельность, требующая большой подготовки и организации. Сообщество создало сеть корреспондентов или информационных центров в различных странах. Таким образом оно обеспечивает переда­чу на национальных языках информации и ...

Скачать
233549
0
0

... сьогодні розглядати постать Н.Махна як "антигероя" чи політичного авантюриста, оскільки лідер селянського руху боровся за те, у що справді вірив. Розділ III. Анархізм та сучасність 3.1 Теорія та практика анархізму на пострадянському просторі Анархістська теорія кінця XX - початку XXI ст. зазнала суттєвих змін. Суспільна трансформація, яка розпочалась з початком гласності на території СРСР, сприяла ...

0 комментариев


Наверх