Рушійні сили і закономірності розвитку особистості
Мета виховання у зарубіжній педагогіці
Шляхи підвищення ефективності процесу виховання
Трудове виховання. Система професійної орієнтації учнів: завдання, зміст, етапи
Позашкільні установи, завдання і зміст їх роботи
Спільна виховна робота школи, сім’ї та громадськості
Структура діяльності вчителя в навчальному процесі. Творчий характер діяльності вчителя
Зміст освіти в зарубіжній школі
Вибір і оптимальне поєднання методів навчання. Оптимізація процесу навчання
Вправи як засіб формування умінь і навичок. Види вправ і їх характеристика
Оптимізація домашньої навчальної роботи. Наукова організація праці учня
Оптимізація процесу навчання
Шкільна документація
Навигация
Рушійні сили і закономірності розвитку особистості
Педагогіка як наука про виховання
77521
знак
0
таблиц
0
изображений
8. Рушійні сили і закономірності розвитку особистості
Рушійними силами розвитку особистості є такі внутрішні і зовнішні суперечності: асиміляція і дисиміляція; збудження і гальмування; емоційна сфера (задоволення і незадоволення, радість і горе); спадкові дані і потреби виховання; рівень розвитку особистості і її ідеал, потреби особистості і її моральний обов’язок; домагання особистості і її можливості.
До закономірностей розвитку особистості належать:
- розвиток особистості має наслідувальний характер;
- особистість людини розвивається під впливом середовища;
- людська особистість розвивається внаслідок впливу на всі сторони її психіки;
- людина розвивається в діяльності;
- зміна особистості вимагає зміни ставлення до неї. 9. Роль діяльності, активності і спілкування в розвитку і формуванні особистості.
Діяльність – важлива форма прояву активного ставлення людини до оточуючої дійсності. На анатомо – фізіологічний, психічний і соціальний розвиток особистості впливають такі види діяльності: ігрова, навчальна, трудова, спортивна, художня і громадська.
Спілкування – один з універсальних способів вияву групової форми буття людей. Залежно від характеристик партнерів спілкування може бути різних видів: особистість – особистість, особистість – група, особистість – колектив, група – група, колектив – колектив. За змістом воно може бути ділове (формальне) і особисте (неформальне).
10. Вікова періодизація розвитку особистості
Вікова періодизація – це поділ цілісного життєвого циклу людини на вікові відрізки (періди), що вимірюються роками. В педагогіці шкільний вік поділяють на :
- молодший шкільний вік (6-7 до 11-12 років;
- середній шкільний вік (підлітковий) ( від 12 до 15 років)
- старший шкільний вік (юнацький) (від 15 до 18 років).
Кожній віковій групі властиві певні анатомо – фізіологічні, психічні і соціальні властивості, які називають віковими властивостями.
У кожній групі є значні індивідуальні відмінності, які визначаються природними задатками, різними життєвими умовами і вихованням дитини. Ці особливості називають індивідуальними. До них належать також акселерація – випередження в фізичному і психічному розвитку своїх однолітків і ретрадація – значне відставання дитини від своїх однолітків.
11. Зарубіжні теорії розвитку і формування особистості
Серед зарубіжних теорій розвитку особистості виділяють:
- соціологізаторську, яка вважає вирішальним у розвитку особистості її соціальне оточення;
- біологізаторську, яка вважає вирішальним у розвитку особистості її спадкові дані;
- конвергенції, яка зводить два фактори, біологічний і соціальний з перевагою біологічного у розвитку особистості;
- теорія біхевіоризму, яка розглядає поведінку людини як механічні реакції організму на стимули оточення, ігноруючи свідомість;
- теорія психоаналізу (фрейдизм), яка вважає рушійною силою поведінки людини свідомі і несвідомі біологічні потяги та інстинкти. 12. Мета виховання, її об’єктивний характер. Ідеал національного виховання.
Мета виховання – сукупність властивостей особистості, до виховання яких прагне суспільство. Мета виховання має об’єктивний характер і виражає ідеал людини в найбільш загальній формі. Загальною метою виховання є всебічний і гармонійний розвиток дитини.
Головною метою національного виховання на сучасному етапі є передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на основі формування особистісних рис громадянина України, які включають в себе національну самосвідомість, розвинуту духовність, моральну, художньо – естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру. розвиток індивідуальних здібностей і таланту.
Ідеал – уявлення про зразок людської поведінки і стосунків між людьми, що виходять із розуміння мети життя. Ідеал національного виховання ґрунтується на двох цілях: служіння Богові і своїй нації.
13. Основні напрямки всебічного розвитку особистості, їхні завдання
Основними напрямами всебічного розвитку особистості є:
- моральне виховання – формування в учнів моральних понять, поглядів, виховання моральних почуттів, вироблення моральної поведінки;
- розумове виховання – озброєння учнів знаннями, формування наукового світогляду, формування умінь і навичок;
- трудове виховання – ознайомлення учнів з науковими основами сучасного виробництва, практична і психологічна підготовка до праці, підготовка до свідомого вибору професії;
- естетичне виховання – формування естетичних понять, поглядів, переконань, виховання естетичних смаків, розвиток творчих здібностей;
- фізичне виховання – виховання здорової зміни, підготовка до захисту Батьківщини, до фізичної праці.
Кожна складова виховання, виконуючи свою особливу роль, служить водночас досягненню єдиної мети. 14. Програма виховання.
Програма виховання – це короткий виклад основних положень і цілей діяльності навчально – виховного закладу по вихованню учнів за весь період їх навчання. Програма будується на основі загальної мети виховання. це ряд послідовних цілей, які досягаються в ході реалізації конкретних завдань і змісту виховання. Провідні завдання виховання школярів викладені в Державній національній програмі “Освіта”, до яких належать:
- формування національної свідомості, любові до рідної землі;
- поваги до старших, до історії і культури свого народу та інших народів;
- виховання духовної культури особистості, утвердження принципів вселюдської моралі;
- формування творчої, працелюбної особистості
- забезпечення повноцінного фізичного розвитку, зміцнення здоров’я
- формування правової, екологічної культури
- розвиток індивідуальних здібностей і талантів.
Похожие работы
... і праці, називається педагогікою. Існують й інші визначення педагогіки як науки. Педагогіка – наука, що вивчає закономірності виховання, освіти і навчання. Педагогіка – наука про закони освіти і виховання дітей та дорослих. Педагогіка – наука про виховання людини. Педагогіка – сукупність знань про спільну діяльність вчителя-вихователя й учнів у процесі засвоєння змісту освіти для досягнення ...
... , самовладання, чуйність, милосердя, обережність, делікатність, вимогливість. Культура мовлення — досконале володіння державною мовою та вміле використання мовно-літературних засобів для виховання дитини. Культура педагогічного спілкування — ціла система способів, умінь і навичок, комунікативних засобів, метою яких є виховний вплив та створення сприятливого психологічного клімату у спілкуванні з ...
... молоді в процесі вирішення суспільних, політичних, економічних та інших проблем суспільства». Вона виникла наприкінці XIX — на початку XX століття, її творцем вважають П. Наторпа, який основне завдання педагогіки вбачав у виявленні найсприятливіших для виховання людини соціальних умов і визначенні шляхів громадського виховання. Превентивна педагогіка — це галузь педагогічної науки, яка ставить за ...
... і. 3. Інноваційні козацько-лицарські технології шкільної освіти. 4. Система психомистецьких технік козацького духовного єднання особистостей. ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ПРОГРАМИ ТРАНСФОРМАЦІЇ Адамівська школа козацько-лицарського виховання як саморозвивальний духовно збагачений освітньо-виховний заклад інноваційного типу має стати наочним зразком нової національної школи, що вказуватиме один з ві ...
0 комментариев