Рушійні сили і закономірності розвитку особистості
Мета виховання у зарубіжній педагогіці
Шляхи підвищення ефективності процесу виховання
Трудове виховання. Система професійної орієнтації учнів: завдання, зміст, етапи
Позашкільні установи, завдання і зміст їх роботи
Спільна виховна робота школи, сім’ї та громадськості
Структура діяльності вчителя в навчальному процесі. Творчий характер діяльності вчителя
Зміст освіти в зарубіжній школі
Вибір і оптимальне поєднання методів навчання. Оптимізація процесу навчання
Вправи як засіб формування умінь і навичок. Види вправ і їх характеристика
Оптимізація домашньої навчальної роботи. Наукова організація праці учня
Оптимізація процесу навчання
Шкільна документація
Навигация
Мета виховання у зарубіжній педагогіці
Педагогіка як наука про виховання
77521
знак
0
таблиц
0
изображений
15. Мета виховання у зарубіжній педагогіці
У сучасній зарубіжній педагогіці передбачаються такі цілі виховання:
- виховання законопослушної людини, яка визнає моральні цінності та правові норми і дотримується їх;
- виховання “саморегулюючої” особистості, реалізація кожною людиною закладених у ній природних задатків;
- виховання гуманіста, формування в особистості людських якостей, вміння встановлювати контакти з іншими людьми, розуміти себе і інших людей;
- підготовка до виживання, об’єднання з іншими людьми заради захисту життя на Землі.
16. Загальна характеристика логіки і методів науково – педагогічного дослідження
Наукове дослідження – це особлива форма процесу пізнання, систематичне цілеспрямоване вивчення об’єктів, в якому використовуються засоби і методи науки і яке завершується формулюванням знання про досліджуваний об’єкт.
Є такі методи науково – педагогічного дослідження:
- метод педагогічного спостереження;
- метод бесіди;
- метод інтерв’ю;
- метод анкетування;
- метод експерименту;
- метод вивчення шкільної документації і учнівських робіт;
- метод рейтингу;
- метод узагальнення незалежних характеристик;
- метод психолого – педагогічного тестування;
- соціометрія;
- математичні методи6
- моделювання
- реєстрація;
- ранжування.
17. Процес виховання, його специфіка, структурні елементи, рушійні сили
Виховання – це система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвинутої особистості. Специфічним для нього є двосторонній характер, багатогранність завдань і змісту, трудність розкриття внутрішнього світу дитини, багатство форм і методів, неперервність, тривалість у часі (людина виховується все життя).
Структурними елементами процесу виховання є: мета, зміст, завдання, форми, методи і засоби, його результати і корегування результатів.
Рушійними силами виховного процесу є сукупність суперечностей, вирішення яких сприяє просуванню процесу виховання до нових цілей. Це такі суперечності: між необ-меженими можливостями розвитку людини і умовами соціального життя; між зовнішніми впливами та внутрішніми прагненнями; між впливами сім’ї, школи, громад-ськості, вулиці; між організованим впливом школи і стихійним впливом оточення; між окремими впливами вчителів, між усвідомленням учнем своїх прав і обов’язків. 18. Етапи процесу виховання. Управління процесом виховання.
Етапами процесу виховання є:
- виділення конкретних рис і властивостей особистості, які передбачається виховати;
- вивчення вихованця і діагностика – проектування його особистості на основі зразка – ідеалу;
- засвоєння вихованцем виділених рис і властивостей;
- організація досвіду поведінки відповідно до ідеалу;
- спонукання вихованця до самостійної роботи над вдосконаленням своєї особистості.
Управління процесом виховання – це діяльність педагогів, що забезпечує планомірний і цілеспрямований вплив на вихованців. Воно передбачає: підбір змісту у вихованні; підбір методів, прийомів і форм для реалізації змісту виховання; організація діяльності учнів і досвіду їх поведінки; регулювання взаємовідносин у колективі; координація впливу на дитину вчителів, батьків, громадськості; керівництво самовихованням учнів; вивчення рівня вихованості учнів і корекція змісту і методики виховання.
19. Самовиховання як вищий етап процесу виховання. Прийоми самовиховання
Самовиховання успішно здійснюється в школі за таких умов: в дитячому колективі створено сприятливий для самовиховання клімат; в учня, який хоче займатися самовихованням сформовано ідеал, до якого він прагне; в учнів наявний певний рівень свідомості, коли вони правильно оцінюють свої дії і поведінку; учні мають певні відомості з психології і можуть виявити свої позитивні риси і недоліки своєї особистості; в учнів є певний рівень сили волі, уміння долати труднощі.
Прийоми самовиховання:
- самопереконання
- самонавіювання
- самопідбадьорювання
- самозаохочення
- самопокарання.
Особливе місце у самовиховання займає прийом самоаналізу, який полягає в умінні аналізувати свої вчинки, надавати їм певну оцінку. 20. Перевиховання, його функції, етапи, принципи.
Перевиховання – процес, спрямований на подолання негативних якостей особистості учня, які сформувались під впливом несприятливих умов виховання.
Функції перевиховання: відновна, компенсуючи, стимулююча і виправна.
Етапи перевиховання:
- на першому вивчаються позитивні і негативні риси учня, складається програма перевиховання.
- на другому, початковому етапі починається реалізація наміченої програми перевиховання.
- на третьому переломному етапі триває реалізація програми, але в умовах добровільного сприйняття її учнем
- на заключному етапі нагромад-жується позитивний досвід поведін-ки, розширюється сфера самовиховання.
Принципи перевиховання: поєд-нання примусу з переконанням; гуманне та об’єктивне ставлення до учня; випереджаюче виховання пози-тивних якостей, не виділення педа-гогічно занедбаного учня із загальної маси, провідна роль наставника. 21. Результати процесу виховання, їх контроль і можливості виміру. Критерії вихованості. Психолого – педагогічне вивчення учня і колективу.
Вихованість школярів – показник ефективності і якості навчального процесу.
Основними показниками рівня вихованості школяра є:
зовнішній вигляд, культура поведінки;
- громадська активність;
- самостійність у всіх видах діяльності;
- сформованість наукового світогляду, національної самосвідомості
- ставлення до навчання, інтерес до знань і усвідомлення їх ролі в своєму розвитку;
- прилучення до національної та світової культури. мистецтва і літератури;
- фізичне здоров’я, потяг до занять фізичною культурою і спортом;
- працелюбність, орієнтованість на майбутню професію.
Похожие работы
... і праці, називається педагогікою. Існують й інші визначення педагогіки як науки. Педагогіка – наука, що вивчає закономірності виховання, освіти і навчання. Педагогіка – наука про закони освіти і виховання дітей та дорослих. Педагогіка – наука про виховання людини. Педагогіка – сукупність знань про спільну діяльність вчителя-вихователя й учнів у процесі засвоєння змісту освіти для досягнення ...
... , самовладання, чуйність, милосердя, обережність, делікатність, вимогливість. Культура мовлення — досконале володіння державною мовою та вміле використання мовно-літературних засобів для виховання дитини. Культура педагогічного спілкування — ціла система способів, умінь і навичок, комунікативних засобів, метою яких є виховний вплив та створення сприятливого психологічного клімату у спілкуванні з ...
... молоді в процесі вирішення суспільних, політичних, економічних та інших проблем суспільства». Вона виникла наприкінці XIX — на початку XX століття, її творцем вважають П. Наторпа, який основне завдання педагогіки вбачав у виявленні найсприятливіших для виховання людини соціальних умов і визначенні шляхів громадського виховання. Превентивна педагогіка — це галузь педагогічної науки, яка ставить за ...
... і. 3. Інноваційні козацько-лицарські технології шкільної освіти. 4. Система психомистецьких технік козацького духовного єднання особистостей. ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ПРОГРАМИ ТРАНСФОРМАЦІЇ Адамівська школа козацько-лицарського виховання як саморозвивальний духовно збагачений освітньо-виховний заклад інноваційного типу має стати наочним зразком нової національної школи, що вказуватиме один з ві ...
0 комментариев