Майнові правовідносини у приватному підсобному господарстві

3. Майнові правовідносини у приватному підсобному господарстві

Майнові правовідносини у ПГІГГ – це фактично існуючі, врегульовані нормами цивільного та аграрного права суспільні відносини, що складаються в ППГГ його членами з приводу майна та майнових прав. Майнові відносини у ППГГ характеризуються їх спільністю з відносинами, що виникають між іншими громадянами, незалежно від їх громадянства, соціального статусу, роду діяльні тощо. Майнові відносини у ППГГ будуються на підставі Закону «Про власність», Кодексу про шлюб та сім’ю (КШС) України, Земельного кодексу, шлюбного контракт та інших правовик актів.

В основу цих відносин покладено право приватної власності громадянина. Оскільки ППГГ – це сімейно-трудове об'єднання, майнові відносини, що складаються в ньому будуються також на основі права спільної сумісної власності подружжя – чоловіка і жінки, якщо інше не встановлено і не конкретизовано шлюбним контрактом.

Відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є:

-   майно, нажите подружжям під час шлюбу;

-   майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, якщо письмовою угодою між членами сім'ї не передбачено інше;

-   майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю;

-   передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім'ї наймача у їхню спільну сумісну власність.

Ще однією особливістю майнових взаємин, що можуть складатися в цьому господарстві, є те, що між членами ППГГ (не подружжям) майнові правовідносини можуть ґрунтуватися й на основі права спільної часткової власності, якщо інше не передбачено письмовою угодою між ними.

Особливістю суб'єктного складу власників ППГГ, є те, що суб'єктом права власності ПГГ є в одних випадках подружжя, а в інших – усі члени сім'ї. Так, майно, зокрема ППГГ, нажите подружжям під час шлюбу, належить їм за правом спільної сумісної власності, якщо інше не визначено письмовою угодою між ними, Здійснення ними цього права регулюється Законом «Про власність», а щодо власності подружжя – також і Кодексом про шлюб та сім'ю.

У разі, коли особи, що спільно ведуть ППГГ не перебувають у шлюбі, суб'єктом права власності виступає об'єднання громадян без утворення юридичної особи, а майно ППГГ, утворене спільною працею осіб, що об'єдналися для спільної діяльності, є їхньою спільною частковою власністю, якщо інше не визначено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем трудової участі.

Чинне законодавство України визначає коло об'єктів, що можуть бути у власності громадян, які складають об'єктивну частину ППГГ і можуть використовуватися громадянами для його ведення. Так, ст. 13 Закону «Про власність» встановлено, що об'єктами права приватної власності є житлові будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на них, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Законом «Про власність» (ст. 14), Земельним кодексом (у редакції від 13 березня 1992 р.) самостійним об'єктом права приватної власності визнано земельні ділянки, одержані громадянами для ведення ППГГ. Громадяни як власники можуть здійснювати зі своєю власністю – земельними ділянками практично всі основні види цивільно-правових угод, як і з будь-яким іншим нерухомим майном (продавати, заповідати, обмінювати, закладати, здавати в оренду тощо.

Підстави виникнення права приватної власності громадян на ППГГ є загальними для всіх громадян України Відповідно до ст. 12 Закону «Про власність» праця громадян є основою створення і примноження їхньої власності. Громадянин набуває права власності на доходи від участі у суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності або укладенням інших угод, не заборонених законом.

Крім одержання у приватну власність земельних ділять у порядку, встановленому чинним земельним законодавством, громадяни набувають право власності на земельні ділянки в разі: одержання їх у спадщину; одержання частки землі у спільному майні подружжя; способом купівлі продажу, дарування та обміну.

При поділі майна, виділі його зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини визначається частка учасника спільної сумісної власності.

Оскільки праця є основою створення і примноження власності громадян, розмір частки учасника спільної сумісної власності визначається ступенем його трудової участі, якщо інше не випливає з законодавства України. Розмір часток у спільній сумісній власності подружжя на майно ППГГ визначається нормами Кодексу про шлюб та сім'ю України. За відсутності доказів про те, що участь когось із учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою, частки визначаються рівними.

4. Договірні зобов'язання приватного підсобного господарства

ППГГ беруть участь у товарно-грошових відносинах через укладання договорів як правової форми регулювання цивільно-майнових відносин. Змістом цих відносин є придбання матеріалів для індивідуального будівництва житлового будинку. Сьогодні існують три основні різновиди предметів договорів, а саме: закупівля в ППГГ великої рогатої худоби і свиней, фруктів, ягід, картоплі, часнику, цибулі тощо; дорощування і відгодівля в цих господарствах молодняка великої рогатої худоби, свиней, птиці; здача (продаж-закупівля) коров'ячого молока.

Договори укладаються на взаємовигідних умовах. Однією з сторін у них виступає ППГГ у особі власника, іншою стороною можуть бути як заготівельні організації споживчої кооперації, так і безпосередньо самі суб'єкти аграрного підприємництва усіх форм власності та організаційно-правових форм.

Особливістю цих договірних відносин є те, що ППГГ можуть реалізовувати продукцію не тільки через «замовників», а й від їхнього імені в рахунок укладених «замовниками» договорів контрактації (державних контрактів, державних замовлень) сільськогосподарської продукції.

Юридичну основу регулювання договірних відносин між суб'єктами аграрного підприємництва та заготівель ними організаціями споживчої кооперації, з одного боку, та ППГГ – з іншого, складають Закони «Про власність», «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні», «Про колективне сільськогосподарське підприємство», «Про господарські товариства», «Про споживчу кооперацію, а також Цивільний кодекс України.

Одне з важливих місць посідають договори з участю ППГГ, за яким власники цих господарств продають підприємству та заготівельним підприємствам споживчої кооперації велику рогату худобу і свиней, фрукти, ягоди, картоплю, часник, цибулю тощо.

За своєю юридичною суттю вони є договорами купівлі-продажу. їхнім предметом є обов'язок власника ППГГ продати обумовлений договором асортимент та обсяг, а підприємство – прийняти й сплатити вартість отриманого асортименту та обсягу продукції.

Важливе місце посідають договори власників ППГГ з приводу вирощування в них молодняка великої рогатої худоби, свиней, птиці, кролів, що належать підприємств. Предметом цього договору є діяльність власників ППГГ, спрямована на вирощування, відгодівлю худоби й птиці, та передача їх підприємству. В договорі зазначено зокрема кількість худоби чи птиці, що передаються на дорощування й відгодівлю, строк передачі їх виконавцеві.

Ціни на худобу й/чи птицю відповідної кондиції визначаються договором як його принципова умова.

Згідно з договором власник ППГГ, який займається дорощуванням худоби й/чи птиці, зобов'язаний прийняти їх та утримувати відповідно до зоотехнічних і ветеринарних вимог. Він зобов'язаний виростити й передати підприємству поголів'я худоби й/чи птиці обумовленої ваги і кондиції, оплатити отримані послуги, що надавало йому підприємство, а також будівельні матеріали: власного виробництва замовника – за плановою собівартістю, а придбані замовником – за ціною придбання включно з витратами на їх доставляння власникові ППГГ.

За договором на господарство покладаються обов'язки продавати власникам ППГГ корми власного виробництва, надавати власникам ППГГ земельну ділянку для сінокосіння і випасання худоби на визначений договором строк і, в разі необхідності, сприяти власникам ППГГ підвищувати родючість угідь.

В договорі визначаються види та обсяги послуг, пов'язані з підвищенням продуктивності останніх. Господарство може взяти на себе обов'язок подати ППГГ допомогу в заготівлях і доставці кормів, обробітку присадибної ділянки.

За невиконання або неналежне виконання взятих зобов'язань сторони несуть майнову відповідальність згідно з нормами чинного цивільного законодавства. Так, у разі загибелі (падежу) худоби й птиці з вини власника ППГГ останній зобов'язаний відшкодувати підприємству збитки, виходячи з вартості поставної ваги тварин і птиці за існуючими державними закупівельними цінами.

В разі вимушеного забою худоби (птиці) його продукти, придатні для споживання, здаються підприємству за цінами згідно з домовленістю (на практиці – не вище існуючих закупівельних за державним замовленням на худобу і птицю у живій вазі). При цьому оплачується лише вага, яку становить одержаний приріст живої ваги починаючи від поставної зі знижкою на вагу наповнення шлунково-кишкового тракту.