Правові форми використання земель та інших природних ресурсів у сільському господарстві

2. Правові форми використання земель та інших природних ресурсів у сільському господарстві

Використання земель та інших природних ресурсів суб'єктами сільськогосподарської діяльності може здійснюватися за правом колективної та приватної власності на землю і правом природокористування.

Основними користувачами земель сільськогосподарського призначення є колективні та інші сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи і акціонерні товариства, а також сільськогосподарські науково-дослідні й навчальні заклади.

За правом колективної власності можуть використовуватися землі, що передаються безплатно колективним сільськогосподарським: підприємствам, кооперативам, акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Передача ділянок у колективну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких вони розташовані.

Водночас не можуть передаватись у таку власність землі загального користування населених пунктів, землі гірничодобувної промисловості, єдиної енергетичної системи, транспорту, зв'язку, оборони, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісового фонду, за винятком невеликих до 5 га; водного фонду, за винятком невеликих до 3 га, земельних ділянок, що входять до складу сільськогосподарських угідь, та землі сільськогосподарських науково-дослідних установ, навчальних закладів тощо. Розпорядження землями, що перебувають у колективній власності, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

Кожний член колективу сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства має право на земельну частку (пай) на землю, яка перебуває у власності відповідного підприємства, кооперативу, товариства. Це право посвідчується Сертифікатом на право на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки в умовних кадастрових гектарах та вартісному виразі, яке може бути об'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування й застави.

Переважне право на одержання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства мають громадяни, у яких є досвід роботи у сільському господарстві та необхідна кваліфікація. У разі відмови такі громадяни можуть оскаржити це питання в судовому порядку.

Для ведення селянського господарства використовуються земельні ділянки, розмір яких не повинен перевищувати 50 га сільськогосподарських угідь і 100 га всіх інших земель. Конкретні розміри ділянок у межах норм визначають відповідно районні, міські Ради, з урахуванням регіональних особливостей, спеціалізації селянського господарства і можливостей обробітку наданих земель переважно членами даних господарств. До того ж ці ділянки не підлягають поділу.

Поширеною формою використання природних ресурсів суб'єктами сільського господарства є право користування землею, водами, лісами, надрами та іншими природними ресурсами.

Сільськогосподарським державним, кооперативним та іншим господарським підприємствам, установам і організаціям земля в користування надається для сільськогосподарських цілей, несільськогосподарським підприємствам, організаціям і установам надаються землі сільськогосподарського призначення для ведення підсобного господарства, а громадянам та їх об'єднанням – для городництва, сінокосіння і випасання худоби, ведення підсобного господарства тощо.

Чинне законодавство передбачає такі види використання природних ресурсів: право земле-, водо-, лісокористування, право користування надрами, корисними копалинами місцевого значення, торфом тощо, право користування тваринним світом для потреб сільського господарства.

Право користування землею може бути постійним або тимчасовим із встановленням строку до трьох років (короткостроковим) та від трьох до десяти (довгостроковим).

Використання надр суб'єктами, що ведуть сільське господарство, може здійснюватися через користування ними для своїх господарських і побутових потреб, не пов'язаних із добуванням корисних копалин, користування з метою добування для своїх потреб корисних копалин місцевого значення і торфу без надання гірничих відводів та промислову розробку таких копалин і торфу на підставі гірничих відводів.

Зокрема, вони мають право в межах наданих їм земельних ділянок користуватися надрами для своїх господарських та побутових потреб способом видобування корисних копалин місцевого значення без отримання спеціальних дозволів (ліцензій)

3. Права та обов'язки власників і користувачів земель та природокористувачів щодо ефективного використання природних ресурсів у сільському господарстві

Відповідно до законодавства землевласники і землекористувачі мають право самостійно господарювати на землі, використовувати для потреб господарства наявні на земельній ділянці корисні копалини місцевого значення, торф, лісові угіддя, водні об'єкти, а також експлуатувати інші корисні властивості землі, зводити у встановленому порядку житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі й споруди.

Землевласникам і землекористувачам сільськогосподарських підприємств, кооперативів, товариств надається право одержувати від нового землевласника, землекористувача або місцевої Ради компенсацію за підвищення родючості землі у разі вилучення або добросовісної відмови від ділянки, право власності на вироблену сільськогосподарську продукцію і доходи від її реалізації та на посіви і посадки сільськогосподарських культур і насаджень.

Землевласники і землекористувачі мають право використовувати землю відповідно до умов її надання, використовувати наявні на ділянці природні ресурси та експлуатувати інші корисні властивості землі, одержувати в разі припинення користування землею відшкодування вартості поліпшень, здійснених за власний рахунок, реалізувати право власності на посіви, посадки відповідних культур та вироблену продукцію.

На землевласників і користувачів покладаються обов'язки з ефективного використання земель відповідно до проекту внутрігосподарського землеустрою, підвищення її родючості, застосування природоохоронних технологій виробництва, недопущення погіршення екологічної ситуації на території внаслідок господарської діяльності, здійснення комплексу заходів щодо охорони земель, своєчасного внесення земельного податку та орендної плати за землю.

Вони зобов'язані використовувати землю за цільовим призначенням, додержуватись прав інших землевласників і користувачів включно з орендарями, не чинити перешкод у проведенні до суміжної ділянки необхідних інженерних комунікацій, дотримуватися вимог санітарно-охоронних режимів, не допускати забруднення та іншого негативного впливу на якість земель.

У разі необхідності на власників і землекористувачів покладається проведення рекультивації порушених земель, підвищення їх родючості та інших корисних властивостей землі, зняття, використання і збереження родючого шару ґрунту при проведенні робіт, пов'язаних із порушенням земель, тимчасова консервація деградованих сільськогосподарських угідь, якщо іншими способами неможливо відновити родючість ґрунтів.

У процесі використання вод для потреб сільського господарства сільськогосподарські колективні підприємства, кооперативи, товариства і громадяни мають право користуватися поверхневими, підземними та іншими водами для задоволення питних, господарсько-побутових та сільськогосподарських потреб, споруджувати гідротехнічні та водогосподарські споруди і пристрої, здійснювати їх реконструкцію та ремонт, передавати в користування воду за плату іншим водокористувачам, вимагати від власника водного об'єкта підтримання належної якості води за умовами користування.

Користування корисними копалинами з боку суб'єктів сільськогосподарського виробництва має здійснюватись із забезпеченням цільового, раціонального та комплексного використання надр, безпеки для працюючих та населення, охорони навколишнього природного середовища, приведення порушених земельних ділянок у придатний для подальшого використання стан тощо.

Під час здійснення тимчасового лісокористування сільськогосподарські підприємства, кооперативи, товариства і громадяни мають право використовувати лісові ресурси для спеціальних потреб, користуватися ділянками лісового фонду для культурно-оздоровчих, рекреаційних та інших цілей, прокладати дороги, обладнувати лісові склади, стоянки для автотранспорту, зводити господарські будівлі та споруди для зберігання і первинної обробки заготівельної сировини.