Відповідальність за порушення вимог ефективного природокористування в сільському господарстві

4. Відповідальність за порушення вимог ефективного природокористування в сільському господарстві

Відповідальність за порушення вимог ефективного природокористування в сільському господарстві складає сукупність юридичних засобів, які забезпечують примусове виконання санкцій, що накладаються на винних осіб. Найбільш поширеними є адміністративна, кримінальна та майнова відповідальність.

Адміністративна відповідальність передбачається природно-ресурсним законодавством і Кодексом про адміністративні правопорушення. Підставою для притягнення винних до такої відповідальності є адміністративне правопорушення, тобто протиправна, винна (навмисна або необережна) дія чи бездіяльність, що зазіхає на право власності на природні ресурси, встановлений порядок управління, природокористування, права та інтереси суб'єктів природокористування і передбачений режим використання, відтворення та охорони даних ресурсів чи порушення при цьому норм екологічної безпеки.

За загальним правилом адміністративний штраф може накладатися на громадян і посадових осіб. У передбачених законом випадках на громадян може накладатися штраф у розмірі від п'яти до десяти мінімальних розмірів заробітної плати і на посадових осіб – від десяти до двадцяти мінімальних розмірів плати (приміром, за незаконне використання земель лісового фонду). В окремих випадках передбачається адміністративне попередження чи застосування додаткових санкцій (конфіскація знарядь незаконного полювання, рибальства тощо).

Кримінальну відповідальність передбачено за вчинення екологічних злочинів, якими визнаються встановлені кримінальним законом суспільно та екологічно небезпечні дії (бездіяльність), що зазіхають на встановлений режим використання, відтворення і охорони земель, інших природних ресурсів, екологічний правопорядок і нормативи екологічної безпеки.

Кримінальний кодекс злочинами у сфері раціонального природокористування визнає винні, протиправні, суспільно та екологічно небезпечні діяння, які можна згрупувати за такими різновидами:

а) злочини, що порушують порядок ефективного використання природних ресурсів – самовільне зайняття земельної ділянки, незаконна порубка лісу, потрава посівів і знищення насаджень, незаконне полювання, незаконне зайняття рибним, звіриним та іншим воднодобувним промислом;

б) злочини, що порушують режим охорони природних ресурсів і об'єктів, як складової раціонального природокористування – навмисне знищення чи пошкодження лісових масивів підпалом або іншим загальнонебезпечним способом, недбале знищення чи пошкодження лісових масивів, порушення правил боротьби з шкідниками рослин, проведення вибухових робіт із порушенням правил охорони рибних запасів, порушення законодавства про континентальний шельф, порушення правил боротьби з епідеміями, жорстоке поводження з тваринами, знищення природних об'єктів;

в) злочини, що порушують норми екологічної безпеки, – забруднення водойм і атмосферного повітря, забруднення моря речовинами, шкідливими для здоров'я людей або живих ресурсів моря, незаконне придбання, зберігання, транспортування, використання, передача і знищення радіоактивних матеріалів, приховання або перекручення відомостей про стан екологічної ситуації чи захворюваності населення, заготівля, переробка чи збут радіоактивно забруднених продуктів харчування та іншої продукції, ввезення на територію України речовин і матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, і под.

Залежно від характеру вчиненого злочину, його суспільної та екологічної небезпеки, кваліфікаційних ознак, об'єктів зазіхання суб'єктами кримінальної відповідальності можуть бути громадяни і посадові особи. кримінальні санкції передбачають основні покарання у формі виправних робіт, штрафу, позбавлення волі та додаткові – у вигляді позбавлення права займати певні посади, конфіскації майна і предметів злочину.

Майнова відповідальність передбачає можливість компенсації шкоди, заподіяної порушенням законодавства про використання земель та інших природних ресурсів. Компенсація може мати місце внаслідок правомірних дій у разі вилучення земель та інших природних ресурсів для громадських і державних потреб, винного заподіяння шкоди власникові чи користувачам природних ресурсів та компенсації шкоди державою, що виникла з вини екологічно шкідливих виробництв.

5. Право власності колективного сільськогосподарського підприємства

1. Поняття права власності колективного сільськогосподарського підприємства

Основною у відносинах власності є обставина, яка визначає, хто привласнює засоби виробництва. Форма власності на засоби виробництва обумовлює форму власності на продукти виробництва і форму їх розподілу між членами суспільства.

Згідно зі ст. 2 Закону «Про власність» право власності – це врегульований законом режим суспільних відносин щодо володіння, користування і розпорядження майном. Поняття права власності КСГП характеризується особливостями її речового, матеріально-виробничого і матеріально-невиробничого складу, з одного боку, і власності як системи суспільно-виробничих відносин – з іншого.

Перші становлять зумовлені характером і особливостями сільськогосподарського виробництва та іншою, пов'язаною з ним виробничо-господарською діяльністю, конкретні засоби і знаряддя виробництва – об'єкти речового права, об'єкти права власності КСГП. Перелік таких об'єктів законодавчо закріплено в статтях 22–28 Закону «Про власність» та ст. 7 Закону «Про колективне сільськогосподарське підприємство».

Друга особливість власності колективного підприємства полягає в її суспільно-економічній сутності як комплексу своєрідних суспільно-економічних відносин конкретно визначеної форми привласнення, розпорядження і використання засобів та продукції виробництва, коштів та інших матеріальних благ. Суспільно-економічний зміст форми колективної власності зумовлюється і визначається таким принципом: кому належать засоби виробництва, тому належать і продукти виробництва.

Даними властивостями та особливостями власності колективного сільськогосподарського підприємства визначаються характер і зміст його правоздатності як юридичної особи, його правове становище у процесі здійснення внутрішньогосподарської діяльності та цілої сфери зовнішніх економічно-юридичних зв'язків.

Власність кожного окремого КСГП утворювалась і створюється в процесі виробничо-господарської діяльності його трудового колективу через використання земель сільськогосподарського призначення, що використовуються ним як суб'єктом права колективної власності на землю.

Правом колективної власності юридично закріплюються, зокрема, правомочності колективного підприємства як власника. На кожне підприємство як суб'єкт права власності повною мірою поширюються положення ст. 4 Закону «Про власність», згідно з яким власник на свій розсуд має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать законові.

Поняття права колективної власності певною мірою характеризується його змістом. Зміст права власності КСГП становлять його права та обов'язки щодо володіння, користування і розпорядження засобами та продукцією колективного виробництва. Це – сукупність правомочностей щодо здійснення прав володіння, користування і розпорядження всіма об'єктами права колективної власності.