Дослідження вантажопотоків

3.3 Дослідження вантажопотоків

При організації перевезень будівельних матеріалів та будівельних конструкцій повинні забезпечуватись комплексна механізація навантажувально-розвантажувальних робіт, доставка вантажів за графіком нашої організації безпосередньо в робочу зону з широким використанням методу монтажу з транспортних засобів.

При розробці плану перевезень повинні бути враховані об’єм перевезень по кожному виду вантажу, стан доріг і під’їзних шляхів, відстань перевезень, наявність навантажувально-розвантажувальних засобів і інше.

Уточнення об’ємів і планових завдань на масові перевезення проводиться в залежності від замовлення не пізніше, ніж за місяць від початку їх виконання.

Перевезення будівельних вантажів здійснюються за договорами, а також за разовими замовленнями.

До основних споживачів за обсягами споживання послуг, наданих автотранспортним парком по вантажним перевезенням відносяться:

Закрите акціонерне товариство «Управління будівництва Рівненської АЕС», що знаходиться у м. Кузнецовську біля АТП. На дане підприємство припадає 60% перевезених вантажів.

Управління механізації ЗАТ «УБ РАЕС»;

ЗАТ «Спецвисотмонтаж»;

ТОВ «Центробуд»;

ПП «Ірена-Плюс».

Структури замовників у 2005, 2006 роках наведені на рис. 2.3, 2.4.

Рис. 3.1. Структура замовників у 2005 році

Рис. 3.2. Структура замовників у 2006 році

Як видно із двох попередніх діаграм, дуже змінилися вантажопотоки. ЗАТ «УБ РАЕС» є найбільшим замовником і постачальником вантажів, проте збільшилася кількість і інших замовлень.

Проаналізувавши дану діаграму, можна сказати, що спостерігається тенденція до збільшення обсягів перевезення вантажів щороку на 8%.У 2005 році було перевезено на 2,03 тис. тон вантажів більше, ніж в 2004 році. А у 2006 році має місце збільшення обсягів перевезень на 2,67 тис. тонн. Це пояснюється збільшенням значної кількості замовлень і транспортних засобів. Тому на 2007 рік прогнозується також збільшення на 8%, тобто буде перевезено 22,1 тис. тонн.

3.4 Навантаження і розвантаження цементу та його характеристика

Перевезення цементу та гіпсу може здійснюватися тарним та безтарним способами. Тарний спосіб перевезення передбачає розфасування цементу та гіпсу в багатошарові паперові мішки масою 50 кг і використання для перевезень автомобілів з бортовою платформою і брезентовим покриттям.

При безтарному способі перевезення використовуються спеціалізовані автомобілі-цистерни. Перевезення цементу в цистернах з заводів становить приблизно 20% від загального обсягу його виробництва, а доставляння цементу споживачам у критих вагонах (залізничних цистернах) з пристанційних та інших проміжних складів – до 50%.

Цемент та гіпс мають подібні властивості, серед яких слід відзначити такі:

велика гігроскопічність (у разі попадання вологи вантаж псується, цементує затвори та трубопроводи);

здатність до сильного злягання та утворення склепіння;

різка зміна об'ємної ваги залежно від вологості та стану, що утруднює облік відпускної кількості (об'ємна маса цементу 1,3–1,4 т/м3);

абразивність пилу, яка створює шкідливі умови праці для обслуговуючого персоналу та викликає підвищене зношення механізмів та вузлів автомобіля;

легке розпилювання, яке приводить до великих втрат при транспортуванні у відкритих кузовах та в процесі навантаження і розвантаження.

Враховуючи наведені властивості, слід запобігати попаданню на вантажі вологи, забезпечувати збереження вантажів від розпилювання та витікання, використовувати при зберіганні та розвантаженні різні збудники їх текучості (вібратори, розпушувачі, аерувальні пристрої).

Перевезення цементу безтарним способом в кузовах звичайних автомобілів та автомобілів-самоскидів пов'язано з великими його втратами (до 10%) та забрудненням довкілля внаслідок розпилювання його при навантаженні, транспортуванні та розвантажуванні. В дощову погоду такий спосіб перевезення взагалі неможливий.

Перевезення цементу в автомобільних цистернах не тільки усуває вказані недоліки, але і дозволяє різко скоротити потребу в робочій силі на навантаження та розвантаження та внаслідок цього знизити собівартість перевезень приблизно на 25–30% порівняно з перевезенням в автомобілях-самоскидах.

Автомобілі-цистерни мають горизонтально розміщений резервуар.

Напівпричіпи-цистерни для перевезення цементу з аераційно-пневматичним розвантаженням мають вертикальні та похилі резервуари.

Розміщення вузлів пневматичної системи у всіх напівпричепів-цистерн однакове, Компресор розміщений безпосередньо за кабіною автомобіля-тягача та приводиться від двигуна автомобіля через коробку відбору потужності, карданну та клинопасову передачі. Компресор з'єднано з резервуаром цистерни за допомогою гумовотканинного рукава з швидкорознімним затискачем.

Для зниження власної маси напівпричіпи-цистерни не мають рами. Навантаження від власної ваги, ваги вантажу, а також гальмівні та штовхальні зусилля сприймаються сталевим корпусом резервуара цистерни.

Схема пневматичної системи під час розвантаження цементовоза показана на рис. 3.4.

Рис. 3.3. Схема дії пневматичної системи під час розвантаження цементовоза

Вивантаження цементу здійснюється за допомогою стиснутого повітря, яке надходить від компресора 1 до повітророзподільника 6 через водомасловіддільник 2 та гнучкий шланг, потім по трубопроводу 3 (через вентиль 4) до аероднища 14 та відкосів 13, а по трубопроводу 9 до форсунки 11 розвантажувального патрубка 10. Трубопроводи 3 та 9 мають зворотні клапани 5, які пропускають повітря лише в одному напрямку (з метою запобігання забиванню труб цементом). В повітряну магістраль входить запобіжний клапан 7 та манометр 8.

Аероднище 14 являє собою лоток, закритий зверху декількома шарами бавовняної пористої тканини 15, укладеної на металеву сітку 16. Тканина по периметр) прилягання до лотка щільно притиснута болтами. Аероднище в зібраному вигляді випробовують на стенді, а потім встановлюють в резервуар напівпричепа-цистерни через монтажний люк, розміщений на передньому днищі резервуара. Для стікання цементу на аероднищі наявні бокові відкоси 13 по всій довжині резервуара, розміщені під кутом 50º до горизонталі. Для поліпшення стікання цементу на відкоси внутрішня поверхня резервуара старанно зачищується.

Під час розвантаження цементу стиснуте повітря, проникаючи крізь металеву сітку та шари тканини аероднища, подрібнюється на дрібні струмені та, змішуючись з цементом, надає йому властивість текучості. Аерований таким чином цемент стікає на похиле аероднище, а потім по ньому попадає у вивантажувальний патрубок, наконечник 11 якого має форсунки. Потік повітря, що виходить з форсунки, захоплює цемент та транспортує його шлангом (надітим на розвантажувальний патрубок) до місця розвантажування.

Керують процесом за допомогою вентилів 4, встановлених в розвантажувальному патрубку (перед форсункою) та на трубопроводі підведення повітря до аероднища та відкосів.

Розвантажувати цистерну можна також від стаціонарної пневматичної системи. Однак при цьому можливо під'єднувати систему розвантаження цистерни лише після того, як запобіжний клапан буде відрегульовано на тиск до 0,25 мПа.

Для розвантажування цистерни потрібно:

з'єднати наконечник розвантажувального патрубка з рукавом, другий кінець якого під'єднаний до наконечника приймального пристрою складу;

відкрити вентилі розвантажувального патрубка та трубопроводу підведення повітря до аероднища та відкосів;

ввімкнути коробку відбору потужності та компресор.

Ознакою закінчення розвантаження є падіння тиску в пневмосистемі до нуля.

В деяких конструкціях напівпричепів-цементовозів з метою зменшення витрати повітря на вивантаження встановлені два аероднища з розділювачем між ними.

Система подачі стиснутого повітря складається з таких елементів: ротаційного компресора, водомасловіддільника, колектора (повітророзподільника) з кранами для подачі повітря під аероднище та в продувну форсунку, яка встановлена в розвантажувальному патрубку; манометра, запобіжного клапана та трубопроводів зі зворотними клапанами, колектор з'єднується з компресором перед початком розвантаження за допомогою гнучкого шлангу з швидкознімним затискачем. Для вирівнювання тиску всередині резервуару та в просторі під відкосами зовні резервуару встановлена сполучна труба.

З метою недопущення руйнування аераційного елемента, а також гумовотканинних рукавів необхідно, щоб температура цементу не перевищувала 65–70 °С.

Бажаним при розвантаженні є майданчик із забезпеченням нахилу автомобіля-цистерни на 12–14°. Ємність для приймання цементу повинна бути встановлена на висоті розвантаження, яку забезпечує компресорна установка автомобіля-цистерни. Приймальні люки ємностей повинні відповідати розмірам приєднувальних шлангів і щільно зачинятися після розвантаження. Використання дроту чи мотузок для закріплення шлангів забороняється.

Схема процесу завантаження напівпричепа-цементовоза показана на рисунку 3.5.

Завантаження цементу в резервуари здійснюють через один або два верхні люки,

які герметично закриваються в транспортному положенні. При цьому цемент в більшості конструкцій надходить в люки по тканинних рукавах з бункера складу, під дією власної ваги або з використанням компресора.

Перед завантажуванням цементовоза таким способом (див. рис. 3.5.) до засмоктуючого патрубка компресора 8 під'єднують рукав, з'єднаний з резервуаром, а нагнітальний патрубок від'єднують. Під час роботи компресора повітря з резервуара відкачується в атмосферу і тому в резервуарі створюється вакуум. При закупоренні забірного наконечника в масу цементу внаслідок різниці тисків цемент надходить в резервуар цистерни і вона завантажується до певного рівня. Після цього внаслідок замикання контактів електричного кола покажчик рівня 2 подається звуковий сигнал автомобіля. Для того, щоб не допустити викидання цементу разом з повітрям, на виході передбачено встановлення фільтрів 3 та 5.

Рис. 3.4. Схема дії пневматичної системи під час розвантаження цементовоза