Здійснення державного контролю за ціноутворенням на підприємстві

4.3 Здійснення державного контролю за ціноутворенням на підприємстві

Державна інспекція з контролю за цінами в області - територіальий орган Держцінінспекції - урядового органу державного управління в складі Міністерства економіки.

Відповідно до Закону № 507 контроль за дотриманням державної дисципліни цін здійснюється вповноваженим Кабінетом Міністрів України органом, а саме Державною інспекцією по контролі за цінами (Положення № 1819). Держінспекція підзвітна й підконтрольна Міністерству економіки.

Відповідно до даного документа посадові особи Державної інспекції по контролі за цінами наділені досить серйозними повноваженнями, зокрема , вони мають право:

- проводити перевірки бухгалтерських книг, звітів, калькуляцій і інших документів, пов'язаних з формуванням, установленням і застосуванням цін і тарифів, а також знайомитися з установчими документами й свідченням про державну реєстрацію й т.п. ;

- одержувати від підприємств письмові пояснення, довідки, документи з питань, що виникають під час перевірки порядку формування, установлення й застосування цін, а також документи, що підтверджують економічну обґрунтованість цін (тарифів) на товари, роботи й послуги;

- обстежити у встановленому порядку виробничі, складські, торговельні й інші приміщення, які використовуються для виготовлення, зберігання й реалізації товарів і сировини, організації й надання послуг;

- вимагати від керівників і інших посадових осіб усунення виявлених порушень порядку формування, установлення й застосування цін і тарифів;

- проводити перевірку правильності розрахунків щодо застосування цін, на які уведене державне регулювання;

- ухвалювати рішення щодо застосуванні до порушників фінансових санкцій і т.п.

У відповідності зі статтею 14 Закону № 507 у бюджет стягується вся необґрунтовано отримана підприємством у результаті порушення державної дисципліни цін сума виторгу. Крім того, у позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у дворазовому розмірі необґрунтовано отриманої суми виторгу. Сума необґрунтовано отриманої підприємством виторгу, що підлягає вилученню в бюджет, визначається як різниця між фактичним виторгом від реалізації і її вартістю за цінами й тарифами, сформованим відповідно до законодавства. Дані суми списуються з рахунків підприємств і організацій у банківських установах за рішенням суду. Порядок застосування зазначеної санкції встановлений Інструкцією № 298.

Підставою для ухвалення рішення про застосування фінансових санкцій є акт перевірки, що складається співробітниками Держінспекції. У такому акті обов'язково повинні бути зазначені нормативні документи, вимоги яких були порушені, наведене обґрунтування порушення, механізм його здійснення. В акті повинна бути зафіксована сума необґрунтовано дорученого виторгу, що супроводжується розрахунками з посиланнями на первинні документи бухгалтерського обліку. До акту можуть додаватися копії цих документів.

Акт перевірки підписується посадовими особами держінспекціїи, а також представниками підприємства. У випадку якщо останні не згодні з фактами, які викладені в акті, вони можуть зробити запис про свої заперечення й одночасно подати письмові пояснення й підтверджувальні їхні заперечення документи. У випадку відмови посадових осіб об'єкта, що перевіряється, підписати акт, що перевіряють роблять у ньому відповідну оцінку.

Якщо факти завищення цін і тарифів установлені суб'єктом господарювання самостійно й при цьому суми необґрунтовано отриманого виторгу повернуті споживачам або перераховані в дохід відповідного бюджету до початку перевірки, то такі порушення не розглядаються як порушення державної дисципліни цін. При цьому початком перевірки вважається дата, зазначена в акті. Якщо ж порушення були виявлені іншими контролюючими органами (наприклад, співробітниками податкової служби), такі органи повинні передати Держінспекції відповідні матеріали для ухвалення рішення про изьятии сум економічних і фінансових (штрафних) санкцій, адже такі рішення можуть прийматися й на підставі матеріалів перевірок, здійснених іншими контролюючими органами.

У випадку невиконання рішення, відхилення претензії або залишення її без відповіді Держінспекція в 30- денний строк подає позов у місцевий господарський суд про примусове стягнення сум санкцій.

Небезпека фінансових втрат для підприємства, що порушили встановлений порядок використання регульованих цін, загрожує не тільки з боку контролюючих органів, але й з боку покупців, які придбали товар за завищеною ціною. Відповідно до статті 14 Закону № 507 підприємства, організації й інші юридичні й фізичні особи мають право оскаржити в суді порушення порядку встановлення цін і вимагати відшкодування заподіяних їм збитків.

Крім того, відповідно до Закону № 507 особи, винні в порушенні порядку встановлення й застосування цін і тарифів, залучаються до адміністративної або кримінальної відповідальності. За непредставлення декларації посадовим особам загрожує адміністративний штраф. У відповідності зі статтею 1652 Коап порушення порядку формування, установлення й застосування цін і тарифів, а також знижок, націнок, доплат до них спричиняє накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від 5 до 10 нмдг* (85-170 грн.). Ті ж дії, зроблені особами, які протягом року вже були оштрафовані за даний вид порушень, спричиняють накладення штрафу в розмірі від 10 до 15 нмдг (170-255 грн.).

Невиконання ж посадовими особами підприємства законних вимог органів госценинспекции по усуненню порушень порядку формування й застосування цін загрожує їм штрафом у розмірі від 9 до 18 нмдг (153-306 грн.).

25 лютого 2010 р. Держінспекцією з контролю за цінами на підприємстві було завершено перевірку з дотримання порядку застосування цін і тарифів. Порушень виявлено не було.

5. Напрямки перетворень у системі ціноутворення на ВАТ "Тера"

5.1 Основні рекомендації по вдосконаленню ціноутворення на підприємстві

Стратегія обґрунтування цін на підприємствах базується на різних принципах.

1. Забезпечення відповідності напрямків і змісту цінової політики напрямкам і змісту економічної політики підприємства загалом. Цінова політика є складовою загальної економічної політики підприємства, тому мета та завдання їх мають бути однакові, причому цінова політика залежить від економічної політики підприємства. Крім того, цінова політика має доповнювати і конкретизувати економічну політику підприємства з урахуванням насамперед життєвого циклу товару та підприємства.

2. Цінова політика має формуватись з урахуванням кон'юнктури ринку відповідних товарів і змін, що відбуваються. Це дає змогу визначити відповідний сегмент ринку, на якому діє виробник, характер зміни цього сегмента та цін, що йому відповідають.

З. Цінова політика має розроблятись виходячи з видів і форм збуту, кількості каналів збуту, форми реалізації товарів кінцевим споживачам. При різних формах і напрямках реалізації цінової політики необхідно враховувати як споживачів (оптових посередників, роздрібні торговельні підприємства, населення), так і форми розрахунку за товар (попередня оплата, кінцева оплата, надання товарного кредиту), а також якість виробу.

4. Гнучкість політики ціноутворення. В умовах насиченості ринку, особливо споживчих товарів, виробник повинен швидко реагувати на зміни кон'юнктури ринку. Це досягається застосуванням різних знижок ш товару для різних споживачів. А це, у свою чергу, дає змогу знижувати ціну й підвищувати її стимулюючу роль в умовах ринкової економіці.

5. Розробка цінової політики залежно від якості товару та ступеня його новизни для споживача. Це досягається використанням нових технології, нового обладнання. Але при цьому слід ураховувати об'єктивні причини, що призвели до збільшення собівартості та витрат виробництві зазначимо, що загальна тенденція має розвиватися в бік зменшення ціни.

6. Урахування різних чинників, передусім зовнішніх, що не залежать від підприємства і впливають на його цінову політику. У цьому разі важливо визначити ці чинники і спрогнозувати їх зміни в майбутньому.

В умовах ринкової економіки ціна є одним з найбільш важливих синтетичних показників, що істотно впливають на фінансове становище підприємства. Тому, розраховуючи ціну виробу, підприємці прагнуть до того, щоб вона була оптимальної з погляду відповідності інтересам власника й ринку.

Рівень установлюваної підприємством ціни на продукцію багато в чому визначається тим, які цілі ставить підприємство на найближчий час і перспективу. Найпоширенішими є наступні цінові стратегії підприємства:

- збереження стабільного положення на ринку при помірній рентабельності;

- одержання надприбутку шляхом "зняття вершків" з ринку;

- витиснення конкурентів;

- забезпечення виживаності в умовах ринку й запобігання банкрутства;

- впровадження на ринку нової продукції;

- завоювання лідерства по показниках якості й інші.

Вибір політики цін заснований на оцінці пріоритетів діяльності підприємства. Кожна цінова стратегія має сукупність як позитивних, так і негативних характеристик. Тому, наприклад, прийняття однієї з них веде до заперечення переваг іншої. У результаті реальна оцінка дійсності приводить до необхідності орієнтації в діяльності підприємства на змішані стратегії ціноутворення.

Процес ціноутворення на підприємстві можна представити наступними основними етапами:

- постановка мети (завдання) ціноутворення;

- визначення рівня попиту на даний вид продукції;

- оцінка витрат виробництва й ступені регулювання цін на продукцію;

- аналіз цін і товарів конкурентів;

- вибір методу ціноутворення;

- розрахунок вихідної ціни виробу;

- облік впливу на ціну виробу додаткових факторів;

- установлення остаточної ціни.

Вибір і оцінка стратегії підприємства в області ціноутворення є складною, потребуючої великої уваги й колективних зусиль процесом. Роблячи вибір, підприємство тим самим віддає перевагу тому або іншому варіанту розвитку. Тим часом кожен з напрямків розвитку має свої плюси й мінуси. Наприклад, прийняття підприємством стратегії на збільшення частки ринку в реалізації продукції в основному зв'язано зі зниженням цін проти цін конкурентів. А це веде до скорочення доходів, що небажано для підприємства. Фірма може ставити перед собою одночасно кілька мет, наприклад збільшення обсягу збуту продукції при поліпшенні її якісних параметрів і забезпечення певного рівня доходу на вкладений капітал. У кожному разі цінова політика підприємства не є твердофиксированной, непорушної. Вона постійно міняється зі зміною ситуації на ринку.

Для ефективної реалізації стратегії ціноутворення й обґрунтування цін на товари необхідно визначити ринки, на яких підприємство буде працювати. Це дозволить зіставити можливості різних ринків і можливості підприємства в задоволенні ринкового попиту.

При визначенні ринків збуту необхідно враховувати:

- сфери діяльності підприємства на внутрішньому ринку країни й на зовнішньому ринку. Ці ринки істотно різняться за умовами діяльності й нормам правового регулювання;

- територіальну географію ринків;

- особливості міського й сільського ринків;

- відмінності ринків поточного попиту й ринку інвестиційного попиту. До ринків поточного попиту ставляться ринки, на яких реалізуються товари, що йдуть на кінцеве споживання. Ринки інвестиційного попиту - ринки основних фондів і матеріальних оборотних коштів. Ці ринки різняться як складом попиту на товари й послуги, так і різною еластичністю попиту.

На етапі встановлення впливу на ціну попиту на продукцію визначається визнання цієї продукції ринком. Залежність між ціною продукції й рівнем попиту на неї виражається кривій попиту. Ціна й попит на продукцію перебувають у зворотній залежності, тобто чим вище ціна, тим нижче попит, і навпаки. Попит, як правило, визначає максимальну ціну, що фірма може встановити на свою продукцію. Мінімальна ціна виробу визначається по сумі валових витрат.

Цінова стратегія підприємства залежить від того, на якій фазі життєвого циклу перебуває товар. Ціна на фазі впровадження нового товару, як правило, висока; на фазі росту - трохи нижче; на фазі зрілості й занепаду вона продовжує знижуватися.

При виборі конкурентноїї стратегії має значення не тільки удосконалення системи цінойтворення як таке, а й комплекс задач, які з ним пов'язані. Важливо (особоиво при випуску нових продуктів та визначення обсягу випуску вже освоєних) чітко сегментувати споживацьку аудитонрію. Як сегменти ринку рекомендується виділити наступні споживчі групи: багаті люди, люди середнього статку й такий сегмент, як діти. Для кожного з сегментів підприємство може й повинно випускати різну продукцію. Так, для багатих людей підприємство повинно направити свої зусилля на виробництво дорогих шоколадних цукерок. Для людей середнього класу необхідно налагодити випуск зефіру й цукерок та печива за доступними цінами при забезпеченні високої якості. Окреме слово треба сказати про дітей. Дітям принципово неважливо багаті або бідніе їхні батьки. Тому вони завжди хочуть ту або іншу річ, що може бути недоступна родині з низьким рівнем доходу. Вирішити цю проблему зможе розробка цілого комплексу маркетингу для дитячого сегмента зі своєю товарною номенклатурою, ціною, каналами розподілу й методами просування.

В області товарної політики підприємство може випускати різноманітні шоколадні ласощі з різною начинкою (у цій області з 2002 року було випущено 8 сортів виробів, останній з яких був запущений у виробництво у травні 2010 року) і різноманітні драже. Саме ця продукція користується найбільшим попитом у дітей. Використовуючи такий метод поширення, як продаж у шкільних буфетах, що буде принципово новим методом, можна значно заощадити на собівартості реалізації виробів, а в галузі просування продукції переконати дитину з дитячого років вибирати продукцію саме ВАТ "ТерА". Економічне обґрунтування цього проекту полягає в тому, що в тернопільських школах вчаться 25000 школярів молодшого та середнього шкільного віку, а за даними досліджень річна потреба в дитини в кондитерських виробах полягає в 10 кг. у рік. Шляхом елементарного множення ми одержимо, що реалізація в школах може дати 2,4 тис. тонн у рік. Якщо навіть не буде досягнутий відчутний економічний прибуток, то велика вага морального ефекту, з дитинства прищепивши людині установку на придбання продукції даної фабрики.

Застосування пакетного ціноутворення також дозволить істотно збільшити обсяги продажів особливо у святкові дні, тому що споживач дуже чутливий до зміни ціни на продукцію. Пакетне ціноутворення дозволить знизити ціну на 8%, за рахунок зниження торговельної націнки. Правильне позиціонування наборів - подарунків, дозволить збільшити обсяги продажів, і тим самим дасть ще резерв для зниження ціни.

За рахунок пропонованих заходів щодо пакетного ціноутворення, можна не тільки рівномірно розподілити обсяги по всіх видах реалізованої продукції, але й істотно підняти попит на свою продукцію за рахунок зниження ціни й барвистого оформлення й різноманітного асортименту в наборі (до прикладу, 6 і 12 найменувань). Пакетне ціноутворення дозволить реалізувати товарні залишки продукції й отримати додатковий прибуток від нереалізованої продукції.

Похожие работы

Економіка зарубіжних країн \укр\

Скачать

236336

0

0

... : обмежувався конкуруючий імпорт, ліцензувались усі види імпорту — більш пільговий для пріоритетних галузей, менш пільговий — для інших. Заходи по лібералізації полегшують тут доступ в еконо­міку зарубіжних технологій, сприяють розвиткові експорт­ної бази, включаючи створення підприємств із 100% екс­портною орієнтацією. Вартим уваги явищем останнього десятиліття є досить активний експорт підприє ...

Шпоры по международной экономике

Скачать

459297

0

0

... в другие граны. ИММИГРАЦИЯ - это обратный процесс, то есть выезд иностранных рабочих на работу в данную страну. Базовой формой организации внешней трудовой миграции, принятой в международной практике, являются двухсторонние соглашения между заинтересованными государствами, где, в частности, оговариваются социальное и трудовое равноправие между иммигрантами и гражданами страны пребывания. Важное ...

Госбюджет, дефицит бюджета

Скачать

269690

28

18

... за землю 81,5 167,4 166,2 84,7 203,9 Інші податки і платежі 55,2 161,5 268,0 212,8 485,5 Разом платежів до бюджету 545,0 1307,9 1364,6 819,6 250,4 Надходження до Пенсійного фонду 590,0 1507,1 1581,7 ...

Держава і ринок: філософія взаємодії

Скачать

823470

10

9

... ї моделі економіки і способів її побудови; на визначенні пріоритетних цінностей та економічного порядку, який повинен забезпечувати реалізацію цієї моделі. Тому розроблення філософії взаємодії держави і ринку передбачає дослідження багатогранності цього процесу, урахування впливу інституційного середовища на конкретну модель економіки. Без визначення цілей, цінностей у суспільстві неможливо ...