Костина А.В. Массовая культура как феномен постиндустриального общества. М.: КомКнига, 2006, - 350 с

42 Костина А.В. Массовая культура как феномен постиндустриального общества. М.: КомКнига, 2006, - 350 с.

43.Культура в законі. Стан та проблеми правового регулювання культури в Україні. – К.: Укр. центр культ. досліджень. Ін-т культ. політики, 1998. – 100 с.

44.Культура и культурология: Словарь. – Екатеринбург, М.: Деловая книга. Академ. проект, 2003.- 926 с.

45 Культурологія. Українська та зарубіжна культура: Навч. посібник (М.М.Закович, І.А.Зязюн, О.М.Семашко та ін.). – з вид. – К.: Знання, 2007. – 567 с.

46.Куманецкий К. История культуры Древней Греции и Рима. – М.: Высш. школа, 1990.-350 с.

47.Кун М. Легенди та міфи Давньої Греції. – К.: Вид. центр “Академія”, 2002. – 446 с.

48.Лапицкий В.В. Наука в системе культуры. – Псков: Псков. ин-т повышения квалификации работников образования. 1994. – 135 с.

49.Леонардо да Винчи и культура Возрождения. – М.: Наука, 2004. – 269 с.

50.Ліндсей Д. Коротка історія культури. В 2 т. – К.: Мистецтво, 1995.- Т.1.- 234 с.; Т.2.- 253 с.

51 Любар О.О. Історія української школи і педагогіки: Навч. посібник. (О.О.Любар, М.Г.Стельмахович, Д.Т.Федоренко). – К.:Знання. 2006, - 447 с.

52.Мифы и легенды народов мира. В 3 т. – М.: ОЛМА-Пресс, 2000. – Т.1. – 815 с.; Т.2.- 814 с. – Т.3. – 815 с.

53.Нариси з історії українського мистецтва. – К.: Мистецтво, 1996. – 670 с.

54.Нікітін Володимир. Культурна політика в Україні: гуманітарна безпека, мова, освіта. (В.Нікітін, М.Кузьменко, О.Кузьменко; Міжнародний центр перспективних досліджень). – К.: Октіма, 2007. – 88 с.

55.Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу. – К.: МП “Абрис”, 1991.- 272 с.

56.Панченко В.І. Мистецтво в контексті культури. – К.: ТОВ “Міжнарод. фін. агенція”, 1998.- 191 с.

57.Перрюшо Анри. Жизнь Ван Гога. – К.: Мистецтво, 1994.- 442 с.

58.Перрюшо Анри. Жизнь Ренуара. – К.: Мистецтво, 1994.- 318 с.

59.Перрюшо Анри. Поль Гоген. – М.: Искусство, 1995. – 334 с.

60.Перрюшо Анри. Сезанн. К.: Мистецтво, 1994. – 347 с.

61.Підлісна Г.Н. Антична література. – К.: Вища школа, 1992.- 255 с.

62.Позінкевич Р.О. Освіта в системі культури. – Луцьк: РВВ “Вежа”: Волин. держ. у-тет, 2000.- 347 с.

63.Попович М.В. Нарис історії культури України – К.: Артек, 2001. – 727 с.

64.Право и культура. М.: Рос. ун-т дружбы народов. Рос. правовая акад., 2002.- 422 с.

65.500 мастеров зарубежной класики: архитектура, живопись, графика, скульптура, декоративное искусство. Энциклопедия. – М.; СПБ: Больш. рус. энциклоп.: фонд “Ленинград. галерея”: АО “Норинт”. – 1995. – 287 с.

66.Ревалд Джон. Постимпрессионизм: от Ван Гога до Гогена. – М.: ТЕРРА - Кн. клуб: Республика, 2002. – 461 с.

67.Религии мира. – М.: Б.и., 1996. – 333 с.

68. Руденко Ю.Д. Українська козацька педагогіка: витоки, духовні цінності, сучасність: Навч. посібник.- К.: МАУП, 2007. – 384 с.

69.Руднев В.П. Энциклопедический словарь культуры ХХ ст. Ключевые понятия и тексты. – М.: Аграф, 2003.- 599 с.

70.70 знаменитых композиторов: Судьба и творчество. – Донецк: БАО, 2006. – 414 с.

71.70 знаменитых художников. – Донецк: БАО, 2006, - 447 с.

72.Скляренко В.М. 100 знаменитых актеров. – Х.: Фолио, 2006. – 509 с.

73.Скляренко В.М. 100 знаменитых художников Х1Х-ХХ в. - Х., Фолио, 2006. – 509 с.

74.Софронова Людмила А. Старовинний український театр. – Львів: Львів. нац. у-тет, 2004, - 331 с.

75.Сто великих режиссеров. – М.: Вече, 2004. – 468 с.

76.Сто великих чудес света. – М.: Вече, 2000.- 527 с.

77.100 знаменитых художников Х1У – ХУШ вв. – Харьков: Фолио, 2004.- 509 с.

78.Тайлор Е. Первобытная культура. – М.: Политиздат, 1989.- 572 с.

79.Тойнбі Арнольд Дж. Дослідження історії. В 2 т. – К.: Основи, 1995.- Т. 1. – 613 с.; Т. 2. – 400 с.

80. Трощанський В.П., Шевченко А.А. Українці у світі. // Україна крізь віки. – Том 15. – К.: Видавничий дім Альтернативи, 1999.

81 Українська та зарубіжна культура: Підручник. (Л.В.Анучина, Н.Є.Гребенюк, О.А.Лисенко та ін.). – Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків: Одіссей, 2006. – 375 с.

82.Українське мистецтво та архітектура кінця Х1Х – початку ХХ ст. – К.: Наукова думка, 2000.- 236 с.

83 Усовская Э.А. Постмодернизм: Учеб. пособие. – Минск: ТетраСистем, 2006, - 256 с.

84.Филипьев Ю.А. Искусство в системе человеческих ценностей. – М.:Наследие, 1996.- 287 с.

85.Фрейд Зігмунд. Вступ до психоаналізу: Лекції зі вступу до психоаналізу з новими висновками. – К.: Основи, 1998.- 709 с.

86.Хоруженко К.М. Культурология. Энциклопедический словарь. – Ростов-на-Дону: Фенікс, 1997.- 639 с.

87.Художня культура світу. Арабо-мусульманський культурний регіон та ін. К.: Вища школа, 2003. – 191 с.

88.Художня культура світу: Європейський культурний регіон. – К.: Вища школа, 2001.- 191 с.

89.Шевнюк О.Л. Культурологія: Навч. посібник. - 3 вид. – К.: Знання-Прес, 2007. – 353 с.

90.Шейко В.М. Історія художньої культури: Західна Європа ХУП і ХУШ ст. – Харків: ХДАК, 2001, - 183 с.

91.Шейко В.М. Культура. Цивілізація. Глобалізація. (Кінець Х1Х – початок ХХ1 ст.). В 2 т. – Харків: Основа, 2001.- Т.1. - 518 с.; Т.2. – 398 с.

92.Шейко В.М. та ін. Історія української художньої культури. – Харків: Регіон-інформ, 2003.- 178 с.

93.Шейко В.М. та ін. Історія художньої культури: Візантія. Арабо-мусульманський світ. Китай. Японія. – Харків: ХДАК, 2001. – 181 с.

94.Шейко В.М. та ін. Історія художньої культури: Західна Європа Х1Х-ХХ ст. – Харків: ХДАК, 2001.- 205 с.

95.Шейко В.М. та ін. Історія художньої культури: Первісність. Стародавній світ. – Харків: 1999. – 209 с.

96.Шейко В.М. та ін. Історія художньої культури: Середньовіччя. Відродження. – Харків: ХДАК, 2001. – 189 с.

97.Шмагайло Ростислав Т. Мистецька освіта в Україні середини Х1Х – середини ХХ ст.: Структурування, методологія, художня позиція. – Львів: Укр. технології, 2005. – 526 с.

98.Шпенглер Освальд. Закат Европы. – Минск: Харвест; М.: АСТ, 2000.- 1373 с.

99.Энциклопедия живописи. – М.: АСТ, 1999.- 799 с.

100.Энциклопедия импрессионизма. М.: Респ., 2005. – 293 с.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Культура (від лат. cultura – догляд, освіта, розвиток) – сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії. Матеріальні цінності становлять матеріальну культуру суспільства. Досягнення суспільства в галузі освіти, науки, мистецтва, літератури, в організації державного й суспільного життя є його духовною культурою.

Анімізм (від лат. аnima, animus – душа, дух) – віра в існування душ і духів, які нібито управляють усім матеріальним світом.

Релігія (від лат. religio – побожність, святиня) – органічний елемент культури будь-якого народу; одна із форм духовно-практичного освоєння світу, що ґрунтується на вірі в існування Бога чи богів, надприродного.

Готика (від лат. gotico – готський) – художній стиль середньовічного мистецтва в країнах Західної і Центральної Європи Х11-ХV ст. Найяскравіше виявився в культовій архітектурі. Для нього характерне устремління споруди вгору за рахунок гострих шпилів, великі вікна, прикрашені вітражами, численні гостроконусні арки, багатство скульптур, оздоб, що надавало готичним соборам легкості й динамічності.

Гуманізм (від лат. humanus- людяний, людський) – 1) прогресивний ідейний напрям культури епохи Відродження, що утверджував право людини на земне щастя, боровся за визволення науки й людської особистості від церковних обмежень; 2) ставлення до людини як до найвищої цінності, захист її права на свободу, щастя, всебічний розвиток і вияв своїх здібностей.

Відродження, Ренесанс – епоха в історії культури країн Європи, перехідна від середньовічної культури до культури Нового часу (в Італії Х1V – XV1 ст., в інших країнах ХV-XV1 ст.). Прикметні риси – антиклерикальна спрямованість, гуманізм, звернення до античної спадщини, прагнення її відродження й переосмислення на основі нової буржуазної ідеології, що зароджувалася.

Просвітництво – ідейний і громадський рух в країнах Європи, що стали на шлях капіталістичного розвитку, охоплює період ХV11-XV111 ст. Його представники прагнули перебудувати усі суспільні відносини на основі розуму, рівності, справедливості. Вони планували здійснити таку перебудову шляхом розповсюдження передових ідей, знань, освіти, а також поліпшення морального стану суспільства.

Бароко (від лат. barocco – дивний, химерний) – стиль в архітектурі й мистецтві кінця ХV1 – середини XV111 ст., для якого характерні підкреслена урочистість, пишна декоративність, динамічність композицій.

Класицизм (від лат. classicus – взірцевий) – один із основних напрямів у європейській літературі й мистецтві XV11 – XV111 ст., зразком для якого було класичне (давньогрецьке і давньоримське ) мистецтво.

Романтизм (франц. romantisme) – ідейно-художній напрям у літературі, мистецтві європейських країн у кінці XV111- на початку Х1Х ст. Його послідовники протиставляли дійсності, що їх не задовольняла, нові, багато в чому умовні, суспільні ідеали. Вони відмовилися від культу розуму, що проповідувався класицизмом, і ввели в свої твори нових героїв – самотніх бунтівників. Сюжетами частіше за все обиралися виняткові події. “Незвичайні герої діяли у незвичайних обставинах “ – так можна сформулювати основний принцип романтичного мистецтва.

Реалізм (від лат. realis – суттєвий, дійсний) – у літературі й мистецтві прагнення її представників до правдивого, об’єктивного відображення дійсності, відтворення в їхніх творах типових характерів героїв, які діють за типових обставин.

Модернізм (фран. moderne – новітній, сучасний) – загальна назва течій у мистецтві й літературі ХХ ст., яким властиві заперечення реалізму, суб’єктивізм у художній творчості, пошуки нових мистецьких форм.