Кратні (моделі розподілу), наприклад вищенаведена формула продуктивності праці [28]

3.             кратні (моделі розподілу), наприклад вищенаведена формула продуктивності праці [28].

Використовуються наступні методи моделювання:

1.                методи подовження моделі. Наприклад, показник капіталомісткість продукції знаходиться з вираження

 (1.4)

У зв'язку з тим що

K=F+E, (1.5)

де F - необоротні активи (основний капітал),

Е — оборотні активи (оборотний капітал), капіталомісткість може бути розкладена в такий спосіб:

 (1.6)

Уводимо позначення:

 - капіталомісткість (фондомісткість) продукції по основному капіталу,

 (1.7)

 - капіталомісткість продукції по оборотному капіталу,

 (1.8)

В результаті одержуємо, що капіталомісткість продукції складається з капіталомісткості продукції по основному капіталу і капіталомісткості продукції по оборотному капіталу:

 (1.9)

2.                методи розширення факторної системи. Наприклад, фондомісткість продукції по основному капіталу знаходиться з вираження

 (1.10)

Помноживши і розділивши на А (амортизація), одержимо

F/N=(F/A)*(A/N), (1.11)

де F/A - кількість років служби основних засобів;

A/N— амортизаціемісткість продукції (частка амортизації в продукції);

3.                методи скорочення (розподілу) факторної системи (моделі).

Наприклад, рентабельність ( )

, (1.12)

де Р - прибуток;

К - капітал.

Скориставшись співвідношенням

K=F+E (1.13)

зробимо наступні перетворення:

, (1.14)

де P/N - прибутковість продукції;

F/N- фондомісткість продукції по основному капіталу;

E/N - оборотність оборотного капіталу [28].

4.                методи факторного аналізу

Факторний аналіз здійснюється шляхом використання спеціального наукового апарату - сукупності прийомів (способів) аналізу, що залежно від характеру (форми) причинно-наслідкових зв'язків функціональні або стохастичні (імовірнісні) поділяються на дві групи: одна при функціональній (прямій) формі зв'язку, тобто при жорстко-детермінованій моделі факторного аналізу, інша - при стохастичній моделі факторного аналізу.

Для факторного аналізу використовуються групові і комбінаційні таблиці.

Аналіз за допомогою жорстко-детермінованих моделей, що інколи скорочено називається детермінованим аналізом, має ряд особливостей:

§    по-перше, при детермінованому підході факторна модель повністю замикається на ту систему факторів, що підлягають об'єднанню в дану модель;

§    по-друге, даний підхід не дозволяє поділити результати впливу водночас діючих факторів, які не підлягають об'єднанню в одну модель;

§    по-третє, детермінований аналіз може виконуватися для одиничного об'єкта за браком сукупності спостережень.

Існують такі види моделей детермінованого аналізу:

ü    адитивна модель, тобто модель, до якої фактори входять у виді алгебраїчної суми.

ü    мультиплікативна модель, тобто модель, до якої входять фактори у виді добутку.

ü    кратна модель, тобто модель, що являє собою відношення факторів.

ü    змішана модель, тобто модель, до якої входять фактори в різних комбінаціях.

Жорстко-детермінована модель, яка налічує понад два фактори, називається багатофакторною.

Детермінований факторний аналіз має жорстку послідовність процедур, що виконуються:

·                      побудова економічно обґрунтованої (з позиції факторів аналізу) факторної детермінованої моделі;

·                      вибір прийому факторного аналізу і підготовка умов для його виконання (наприклад побудова аналітичної таблиці);

·                      виконання процедур розрахунку аналізу моделі разом із перевіркою;

·                      формулювання висновків і рекомендацій за результатами аналізу [14].

Перший етап винятково важливий, оскільки неправильно побудована модель може призвести до логічно невиправданих і неправильних результатів. Сенс даного етапу полягає в тому, що будь-яке розширення жорстко-детермінованої факторної моделі не має суперечити логіці зв'язку «причина-наслідок». На другому етапі вибирається один із прийомів факторного аналізу. Розглянемо зміст деяких прийомів, що часто використовуються під час факторного аналізу.

Прийоми вивчення функціональних причинно-наслідкових зв'язків при детермінованій моделі факторного аналізу

1. Індексний прийом. Під індексом (лат. - іndех) у широкому значенні розуміється відносний показник, що характеризує співвідношення рівнів явищ у часі порівняно з бізнес-планом або у просторі. Індексним прийомом можна виявити вплив різних факторів на кінцевий результат, який вивчається.

2. Прийом елімінування - це логічний прийом, при якому для визначення впливу факторів на результат припускають, що один з одночасно діючих факторів є змінним (що змінюється), а інші - сталими незалежно від економічної можливості такого ізолювання.

3. Прийом різниць абсолютних показників ґрунтується на прямому підрахунку впливу кожного фактора, включеного в розрахунок. Щоб визначити величину впливу кожного фактора на відхилення у кінцевому результаті, використовуючи цей прийом, необхідно виявити різницю між звітними (фактичними) і плановими (базисними) факторними показниками, а після цього різницю по кожному показнику помножити на абсолютну величину інших факторних показників у такому порядку:

§    «різниця» у показниках за першим фактором множиться на планову величину всіх наступних факторних показників;

§    «різниця» у показниках за другим фактором множиться на фактичну величину показника першого фактора і планову величину показників усіх наступних факторів;

§    «різниця» у показниках за третім фактором множиться на фактичну величину попередніх показників і планову величину наступних і т.д [14].

4. Однією з модифікацій елімінування є прийом перерахунку планових (або базисних) показників. Перерахунок цих показників викликається зміною умов роботи об'єкта аналізу, вплив яких при дослідженні необхідно врахувати.

5. Прийом для розрахунку часткового впливу факторів. У тих випадках, коли на кінцевий результат паралельно впливає значна кількість факторів і вплив кожного з них за допомогою ланцюгових підстановок встановити складно, застосовують прийом часткового впливу факторів. Величина впливу кожного фактора при цьому визначається як пропорційна загальній зміні кінцевого результату.