Нормування праці в сільському господарстві

6.3 Нормування праці в сільському господарстві

Нормування праці - це встановлення норм витрат робочого часу на одиницю роботи чи продукції або визначення планового обсягу роботи (продукції) в одиницю робочого часу.

На сільськогосподарських підприємствах (в об'єднаннях) нормування витрат праці використовується для науково обґрунтованого внутрішньогосподарського планування; розподілу робочої сили по галузях, підрозділах, окремих виробничих процесах і їхніх стадіях; визначення потреби в машинах різних марок і розподілу їх по виробничих об'єктах; для застосування прогресивних форм організації й оплати праці; упровадження комерційного розрахунку. Все це сприяє підвищенню продуктивності праці і збільшенню на цій основі темпів розширеного відтворення.

Вираженням міри витрат праці є норма часу, норма виробітку, норма обслуговування і норма чисельності виконавців.

Норма часу - планований час, необхідний для виробництва одиниці роботи чи продукції. Вона застосовується при виконанні виконавцями протягом робочого дня різних робіт.

Норма виробітку - це планова кількість продукції чи роботи, що повинна бути зроблена одним або декількома працівниками за встановлений період (годину, робочий день і ін.). Застосовується в тому випадку, коли та сама робота чи продукція виробляється виконавцями протягом усієї зміни.

Норма обслуговування призначена для нормування праці працівників, зайнятих обслуговуванням устаткування, тварин, площ, робочих місць, населення і т.ін. Вона являє собою кількість об'єктів (предметів) праці, що обслуговуються одночасно одним виконавцем. її визначають розподілом тривалості робочого дня (зміни) на норму часу.

Норма чисельності виконавців - це кількість працівників, що одночасно беруть участь у трудовому процесі на основі чіткого поділу їхніх обов'язків. Застосовується для реалізації через норми витрат праці вимог раціональної її організації.

До норм витрат праці на сільськогосподарських і аграрно-промислових підприємствах (об'єднаннях)" пред'являються загальні вимоги. Норми повинні бути: прогресивними, науково обґрунтованими, доступними сумлінно працюючим виконавцям, рівнонапруженими на однорідних процесах праці в однакових виробничих умовах. Вони повинні бути типовими і диференційованими.

Прогресивні норми відображають принципи і вимоги наукової організації трудових процесів, новітні досягнення науки і передової практики, сприяють підвищенню продуктивності праці. Обґрунтованість, реальність і приступність прогресивних норм дозволяють більшості виконавців опанувати раціональні прийоми роботи. Занижені і завищені норми однаково шкідливі, тому що гальмують ріст продуктивності праці.

Галузеві і міжгалузеві типові норми витрат праці є основою зміцнення технологічної дисципліни, поліпшення організації і нормування праці. Вони складають своєрідний кістяк індивідуальних, диференційованих норм, у яких повинні відбиватися найбільш істотні особливості умов праці.

Норми переглядаються лише в тому випадку, коли необхідність у цьому підтвердиться аналізом показників продуктивності праці і використання робочого часу в сумлінних виконавців. Зазвичай це буває наприкінці року, перед складанням нових планів і завдань. У державних сільськогосподарських підприємствах норми витрат праці розробляються на основі галузевих і міжгалузевих типових норм. Згідно з законом норми виробітку знижуються для жінок-механізаторів на 10 %, молодих трактористів-машиністів протягом перших трьох місяців самостійної роботи - до 40, протягом останніх трьох місяців - до 20 %.

Норми виробітку і розцінки в сільському господарстві розробляють і переглядають при участі фахівців, виходячи з типових норм з урахуванням конкретних умов підприємства.

У практиці найбільш поширені два способи нормування: сумарний (досвідчений) і по елементний.

Сумарне нормування припускає встановлення норм робочого часу сумарно, тобто без урахування ступеня і характеру його використання. Воно має кілька різновидів: дослідне, дослідно-статистичне і нормування за подібністю (за аналогією).

Сумарне нормування науково не обґрунтоване, тому що не розкриває закономірності формування витрат робочого часу в залежності від різних факторів і не показує способи виконання встановлених норм і підвищення продуктивності праці. Відбиваючи минуле і не орієнтуючи на подальший розвиток виробництва, цей спосіб не може знайти широкого практичного застосування.

По елементне, чи технічне нормування праці являє собою сукупність прийомів вивчення процесів праці з метою їхньої раціоналізації, установлення норм трудових витрат і забезпечення неухильного росту продуктивності праці. Воно засновано на вивченні процесів праці шляхом глибокого аналізу й узагальнення передових прийомів організації робіт. По елементний спосіб нормування припускає розчленовування процесів праці на частини (елементи), вивчення і нормування витрат часу в роздріб цього процесу. Цей спосіб допомагає краще вивчити роботу і знайти правильні прийоми її виконання, виявити резерви підвищення продуктивності праці, раціоналізувати трудовий процес, орієнтуючись на перспективний розвиток виробництва. У цьому життєвість і головна перевага технічного нормування перед сумарним.

За характером використовуваних знарядь і предметів праці для нормування найбільш прийнятна така класифікація сільськогосподарських робіт.

1.Польові мобільні механізовані роботи, виконувані за допомогою тракторних причіпних, начіпних машин і знарядь, самохідних машин.

2.Польові мобільні роботи, виконувані кінними знаряддями і машинами.

3.Роботи, виконувані вручну за допомогою простих знарядь праці.

4.Стаціонарні роботи в рослинництві, тваринництві і на підсобних підприємствах, які виконуються на спеціальних машинах. Роботи з догляду за тваринами.

5.Транспортні роботи, виконані за допомогою автомашин і тракторів з візками.

6.Транспортні роботи, здійснювані на живому тяглі.

Процеси праці на будівництві і на ремонті тракторів, автомобілів, сільськогосподарських машин та іншої техніки виділяють у несільськогосподарські групи.

Для кожної групи робіт властиві різноманітні фактори й умови, що роблять вплив на продуктивність праці виконавців і величину норм витрат праці. Але головними з них, нормо утворюючими, є: по першій і другій групах - тривалість основного робочого часу, швидкість руху і ширина захоплення; по третьої і четверті - тривалість основного робочого часу і темп чи швидкість роботи; по п'ятій і шостій групах - тривалість основного робочого часу, темп навантаження і розвантаження, відстань перевезень і швидкість руху транспорту. На ремонтних роботах до нормо утворюючих факторів відносяться тривалість основного (машинного, машинно-ручного і ручного) робочого часу, режим використання технологічного устаткування і темпи роботи виконавця на ручних елементах операції.

Кожний з названих нормо утворюючих факторів, у свою чергу, залежить від цілого ряду умов.

Розглянемо класифікацію витрат робочого часу. Час, витрачений протягом робочого дня (зміни), у залежності від цілей дослідження класифікується на дві великі групи: Г) час роботи і 2) час перерв і простоїв.

Час роботи поділяється на час основної роботи і на загальний час допоміжної, підготовчо-заключної, додаткової роботи.

Час основної роботи безпосередньо затрачається на зміну стану, розмірів, властивостей, форми, взаємо-розташування частин, на переміщення предмета праці (час робочого ходу на оранці, посів, навантаження і т.ін.).

Допоміжний час витрачається винятково на операції, технологічно нерозривно зв'язані з основною роботою й забезпеченням її виконання (поворот машин, засипання насіння, розвантаження насіння, перенесення зібраного врожаю і т.ін. ).

Підготовчо-заключний час використовується на прийоми і дії, пов'язані з підготовкою до виконання виробничого завдання і закінченням роботи.

Додатковий час витрачається на підтримання в належному стані знарядь праці і робочого місця протягом зміни, на холості переходи і переїзди до місця роботи і назад, а також з ділянки на ділянку. Ці роботи не мають циклічного чергування з основною роботою і здійснюються в разовому порядку. Величина додаткового часу буде тим меншою, чим досконаліша конструкція машин.

Час перерв і простоїв - це час, протягом якого працівник не бере участі в трудовому процесі. Він підрозділяється на регламентований і нерегламентований. Регламентований час перерв затрачається на відпочинок, особисті потреби, виконавців. Не регламентуються втрати часу через недисциплінованість, на простої з технічних і організаційних причин. Останні обумовлені порушенням пропорційності в розміщенні людей і машин, відсутністю погодженості в роботі, нерозпорядливістю керівника. З'ясування розмірів і причин утрат робочого часу, розробка заходів для їхнього скорочення - найважливіша задача нормування праці. При розрахунку норм витрат праці враховують не всі елементи робочого часу. До нормованого відноситься насамперед час основної роботи і час регламентованих перерв.

Нормування окремого процесу праці можна виконати за допомогою хронографії (фотографії), воно включає такі етапи:

1.  Підготовка до дослідження трудового процесу з одночасним вивченням санітарно-гігієнічних та психофізіологічних умов роботи.

2.  Проведення хронографії.

3.  Обробка й аналіз матеріалів хронографічного спостереження, виявлення резервів росту продуктивності праці.

4.  Проектування раціональної організації процесу праці і структури робочого часу (норм часу).

5.  Розрахунок норми виробітку і витрати матеріалів.

6.  Виробничий інструктаж і впровадження нової організації праці й норм виробітку.

7.  Перевірка на практиці нової організації процесу праці і норм виробітку.

Перед початком диференційованого вивчення процесу праці підбирають робітників і агрегат, виявляють стан засобів і предмета праці, детально знайомляться з організаційними і природними умовами. Усе це записується. Найбільш повноцінні матеріали зазвичай одержують при вивченні роботи передовиків.

Дані дослідження заносять у спостережний лист у строго встановленій послідовності, точно замірюють тривалість всіх операцій і простоїв, виявляючи при цьому умови виконання як усього процесу праці, так і окремих його частин. Одночасно вивчають швидкість руху, ширину робочого захоплення агрегату, темп роботи, а також умови, що впливають на ці фактори і на результати праці в цілому.

Матеріали попереднього вивчення трудового процесу і хронографії відображають у картці хронографії дня робітника й у спостережному листі. Виміри швидкості руху, ширини захоплення, глибини обробки тощо здійснюються 10-15 разів за зміну.

Після хронографії проводять первинну обробку матеріалів вивчення: підраховують тривалість усіх операцій і простоїв, обчислюють середні показники швидкості руху, ширини захоплення, глибини обробки (висоти зрізу), установлюють фактичну витрату палива, насіння й інших матеріалів, намічають класифікацію робочого часу зміни (шифр), відповідно до якої визначають сумарну тривалість однойменних операцій і простоїв, установлюють фактичний склад і структуру робочого часу (табл. 6.1).

Потім обчислюють показники продуктивності праці і використання машин. Фактичні і проектовані показники використання агрегату на посіві ячменю наведені у табл. 6.2.

Після підведення підсумків приступають до аналізу матеріалів спостережень, що проводиться в такій послідовності: зіставляють фактичну тривалість робочого дня з встановленим розпорядком і виявляють причини розбіжності; оцінюють структуру робочого часу в цілому - з'ясовують, наскільки велика питома вага часу простоїв і роботи; встановлюють конкретні

Таблиця 6.1

Склад та структура робочого часу на посіві ячменю в дослідному господарстві "Запорізьке"

Таблиця 6.2

Показники використання агрегату на посіві ячменю перехресним способом

причини простоїв і визначають можливість збільшення тривалості основної роботи за рахунок їхнього усунення, намічають заходи для ліквідації простоїв; аналізують кожен елемент нормованого робочого часу і виявляють можливість збільшення тривалості основної роботи за рахунок швидкого виконання інших частин трудового процесу на основі правильної їхньої організації; аналізують тривалість окремих операцій, установлюють ступінь і причини коливання цієї тривалості; виявляють погодженість взаємозалежних частин процесів праці; установлюють ступінь впливу умов, прийомів і способів виконання операцій, а також інших факторів на витрати часу і на тривалість важкої фізичної праці; виявляють і усувають зайві прийоми і рухи, викликані неправильною організацією роботи і незручною позою виконавця; намічають заходи по полегшенню праці; встановлюють доцільність прийнятого поділу праці і можливість поєднання обов'язків виконавців для підвищення продуктивності праці при гарній якості роботи; вивчають можливість і рекомендують поєднання різних операцій у часі; визначають ступінь використання технічних параметрів машин; виявляють можливість заміни машин, знарядь, пристосувань і устаткування іншими, більш продуктивними; аналізують тривалість відпочинку і чергування його з роботою; установлюють вплив фактичного режиму на стомлюваність і наступну працездатність виконавця; визначають ступінь * впливу на працездатність виконавця фактичних санітарно-гігієнічних умов праці; формулюють висновки і пропозиції по поліпшенню використання машин і робочого часу, а також по удосконалюванню організації трудового процесу й окремих його частин у послідовності, що відповідає порядку аналізу.

Проектування раціональної організації трудового процесу і норм витрат праці передбачає встановлення кращих прийомів і способів роботи й усунення всіх непродуктивних витрат робочого часу на основі дотримання принципів наукової організації трудових процесів, вишукування джерел збільшення частки й абсолютної тривалості основної роботи, а також виявлення інших шляхів підвищення продуктивності і полегшення праці виконавців. Вихідними служать матеріали не менш як трьох доброякісних хронографічних спостережень, досвід передовиків, типові нормативні таблиці й інший довідковий матеріал.

При нормуванні в розрахунок беруться середньопрогресивні норми витрати часу, що відбивають технічні можливості машин і доступні сумлінно працюючим виконавцям при правильній організації виконання як окремих операцій, так і всього процесу в цілому.

Норму основного робочого часу в розрахунку на гектар польових робіт визначають за формулою:

де: V_p - проектована швидкість руху, м/ч;

В_р - ширина захоплення агрегату, м.

При визначенні норми часу в розрахунку на гектар для виконання допоміжної роботи раціональну тривалість кожної операції множать на фактичне число її випадків (за матеріалами хронографії) і поділяють на фактичний виробіток за зміну. Після такого розрахунку визначають питому вагу (%) основної роботи і кожної допоміжної операції в загальних витратах часу на всі періодично (циклічно) повторювані операції, а потім установлюють їхню абсолютну тривалість. У нашому прикладі на гектар посіву ячменю витрати робочого часу на основну роботу складають 8,29 хв, на засипання насіння - 0,70, на поворот - 0,24 і всього - 9,23 хв. Питома вага основної роботи дорівнює 89,8%, засипання насіння - 7,5 і повороту -2,6%. Для визначення загальної тривалості основної і допоміжної роботи за зміну від тривалості робочого дня віднімають норматив часу на підготовчо-заключну роботу й інші циклічно не повторювані нормовані елементи. У нашому прикладі вона дорівнює: 420-(30 + 5) = 385 хв. При цьому основна робота за семи часовий робочий день займе 346 хв. (385 х 0,898), чи 82,3%.

Проробивши такі розрахунки, одержимо проектовані склад і структуру робочого часу (див. табл. 6.1).

Порівняння фактичних і проектованих даних дозволяє зробити висновок, що проектована структура робочого часу значно краща фактичної. Головна її перевага - більш висока питома вага основної роботи при менш тривалому робочому дні.

Норму виробітку для польових тракторних і кінних робіт обчислюють за формулою:

де: V_p - проектна робоча швидкість руху агрегату (км/ч), встановлена за матеріалами іспиту трактора у відповідних умовах експлуатації;

В_р - ширина робочого захоплення агрегату, що відповідає конструктивній ширині і вимогам агротехніки до розміру стикових міжрядь, м;

T_p - проектований основний робочий час за зміну (береться з проектованої структури робочого часу), ч;

0,1 - коефіцієнт домірності прийнятих одиниць для переведення їх у гектари.

У нашому прикладі норма виробітку на посіві при цих умовах складе:

Н_в = 6,7 х 10,8 х 5,766 х 0,1 = 42 га за зміну.

У тваринництві замість норм виробітку встановлюють норму обслуговування тварин на одного працівника. На основі норми обслуговування і планової зоотехнічної обґрунтованої продуктивності тварин визначають денну (місячну, річну) норму виробітку (нормоване завдання по виробництву продукції).

Для розрахунку норм обслуговування тварин дуже важливо правильно установити коло обов'язків кожного працівника ферми чи комплексу, тому що від цього залежить витрата часу виконавця в розрахунку на одну голову худоби, що обслуговується.

Норму обслуговування тварин (Нобс) визначають за формулою:

де: Т_зм - встановлена тривалість зміни (робітника дня) тваринника, хв.;

Т_т - норма часу на підготовчо-заключну роботу в розрахунку на день, хв.;

Т_оп - норма часу на особисті потреби і відпочинок виконавця за зміну, хв.;

Т_обс - норма часу на обслуговування однієї голови за день (хв.), що, у свою чергу, визначається рівністю:

Т_о6з-Т₁₊Т₂₊... +Т_н

де Т_и Т₂ +...+Т_н - нормативи часу на виконання робіт, що входять в обов'язок виконавця (доїння, годівля, чищення тварин і т.ін.) у розрахунку на одну голову за день. Норми часу на них встановлюють за матеріалами хронографії і хронометражу.

Хронометражне дослідження необхідне для розробки норм часу на окремі прийоми операції й у цілому на операцію, а також для уточнення діючих норм і вивчення способів роботи передових виконавців.

При вивченні операції за допомогою хронометражу найчастіше виділяють такі етапи роботи.

1.  Попереднє вивчення процесу праці і досліджуваної операції і підготовка до хронометражу.

2.  Спостереження і виміри тривалості прийомів операції.

3.  Обробка й аналіз матеріалів хронометражного спостереження.

4.  Проектування норм часу на операцію.

5.  Перевірка на практиці норм часу і впровадження її у виробництво.

Хронометраж зазвичай проводиться після хронографії тією самою людиною. У цьому випадку хронографічне спостереження саме по собі вирішує ряд питань, пов'язаних з попереднім вивченням процесу праці в цілому й окремої операції. Якщо ж хронометраж проводиться окремо, то спостерігач зобов'язаний попередньо вирішити названі питання самостійно.

Хронометражу передують підготовчі роботи: роз'яснення виконавцю мети хронометражу; розчленовування операції на складові її елементи і вибір найбільш доцільної їхньої послідовності; докладний опис досліджуваної операції - заповнення хронометражної карти; установлення фіксажних крапок; запис переліку елементів операції і фіксажних крапок у спостережний лист.

Хронометражне дослідження, проведене з метою розробки нових норм часу, повинне бути виконано тільки при нормальних умовах роботи й організації праці. Тому хронометражист разом з виконавцем зобов'язаний намітити найбільш доцільний (типовий) порядок виконання прийомів операції, режим роботи устаткування й організацію робочого місця.

Цих умов робітник зобов'язаний дотримуватися в процесі хронометражного дослідження.

Перед проведенням хронометражу необхідно також підготувати документи й інструмент: карту хронометражного дослідження, спостережний лист, секундомір і т.ін. У спостережний лист завчасно записують усі прийоми досліджуваної операції у тій послідовності, у якій вони повинні чергуватися в процесі роботи. Для чіткого розмежування прийомів намічають і також записують у спостережливий лист назви фіксажних точок, що являють собою виразні ознаки, по яких хронометражист установлює початок і кінець кожного елемента операції. У залежності від мети хронометражу прийоми операції можуть замірятися безупинно (від першого до останнього) і вибірково.

Хронометражист повинний добре знати досліджувану операцію, бути уважним і домагатися строгого дотримання виконавцем наміченого режиму роботи устаткування, складу і послідовності виконання елементів даної операції. У процесі спостереження він зобов'язаний ретельно і критично вивчити умови виконання кожного прийому, виявити всі непотрібні і важкі рухи і на цій основі установити способи, що полегшують працю виконавця і витрати часу на окремі елементи й операцію в цілому.

Обробка матеріалів хронометражу включає: підрахунок тривалості кожного прийому операції (при безупинному способі виміру прийомів); аналіз хронометражних рядів з метою встановлення ступеня неуважності кожного ряду; виявлення дефектних вимірів часу і визначення фактичних коефіцієнтів стійкості; числення нормативних коефіцієнтів стійкості для кожного хронометражного ряду; виключення з хронометражних рядів вимірів часу, що викликають перевищення фактичного коефіцієнта стійкості над нормативним; проектування норм часу по кожному елементу (прийому) операції і на операцію в цілому.

Фактичний коефіцієнт стійкості хронометражного ряду визначають розподілом найвищої тривалості елемента операції на найменшу. Зіставлення нормативного і фактичного коефіцієнтів стійкості дозволяє виключити з хронометражного ряду помилкові виміри. Якщо останні складають понад 30% загального числа показників хронометражного ряду, спостереження по відповідному елементу операції проводять повторно.

Для розрахунку норм часу суму показників тривалості, що залишилися, того чи іншого елемента операції поділяють на число цих показників. Підсумовуванням нормативної тривалості всіх елементів знаходять норму часу на операцію в цілому. У норму не включають витрати часу на ті елементи операції, що виконуються автоматично, тобто без виконавця, зайнятого в цей момент іншими роботами.

Обчислені викладеним способом норми відображають вже досягнутий сумлінними працівниками рівень продуктивності праці. Тому рекомендується визначати середньопрогресивну норму часу на ті елементи, операції, тривалість яких залежить від інтенсивності праці виконавців. Для цього використовують формулу:

де: Н_врм - мінімально можлива тривалість операції; вона випливає вибірково з вимірів як сума всіх мінімальних витрат часу по кожному елементу операції;

Н_врп - планова норма часу;

Н_врс - середня тривалість з числа вимірів з витратами часу менше норми і більше мінімально можливої тривалості операції;

Н - число вимірів, узятих у розрахунок.

Нормативні таблиці по тваринництву містять норми часу на основні, допоміжні і підготовчо-заключні операції, що диференційовані за рівнем механізації, системами годівлі і утримання худоби, формами поділу праці й іншими умовами.

На ремонтних підприємствах системи АПК і в майстернях сільськогосподарських підприємств діють типові норми часу для умов типових ремонтних майстерень, що мають типові приміщення й оснащення. На основі типових норм керівник майстерні розробляє норми часу з урахуванням конкретних виробничих умов і досягнутого рівня продуктивності праці, встановлює нові з застосуванням хронометражу. Ці норми обговорюють на виробничих нарадах і їх затверджує керівник підприємства.

Похожие работы

Організація товарообмінних операцій на прикладі ДП ДАК "Хліб України" Крижопільський елеватор

Скачать

85539

13

0

... не означає, що за їх допомогою вирішуються всі проблеми організації виробництва, реалізації продукції, організації бартерних операцій. Справа в системі, що передує їх застосуванню. 2. Аналіз фінансово - господарської діяльності ДП ДАК «Хліб України» Крижопільський елеватор 2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб ...

Організація виробництва і реалізації продукції сільського господарства на перспективу в сільськогосподарському підприємстві

Скачать

70876

16

1

... Найбільш економічно ефективним за три останні роки є виробництво кукурудзи на зерно – 74,1% та винограду – 64,8%.   3. Планування організації виробництва і реалізації продукції на перспективу   3.1 Планування виробничої програми в рослинництві на перспективу   Важливим розділом плану підприємства є виробнича програма або план виробництва та реалізації продукції. виробнича програма визначає ...

Екологічна оцінка стану довкілля Коростишивського району та розробка заходів з його поліпшення

Скачать

229249

11

17

... речовини, викиди поживних елементів, подібних до стоку добрив; осідання кислотних опадів, хвороботворні організми. Все це призводить до погіршення якості води і деградації водних ресурсів. Комплексна екологічна оцінка стану річок басейнів Дніпра за методикою, яка розроблена Українським НДІ водогосподарсько-екологічних проблем, показала, що немає жодного басейну, стан котрого можна було б класифі ...

Стан та перспектики екологічної конверсії промислових і сільськогосподарських підприємств Чернігівської області

Скачать

116814

4

6

... . В умовах різкого зниження обсягів застосування добрив дуже важливо використовувати їх найбільш ефективно. Розділ 4. Основні напрямки іноваційно-екологічної конверсії промислових і аграрних підприємств   4.1 Конверсія промислових підприємств Розвиток екологічної кризи поставив складні задачі перед промисловим виробництвом. Виникла необхідність наукового аналізу взаємодії промислового ...