Класифікація організаційних форм внутрішньогосподарського управління

Організація виробництва в підприємствах агропромислового комплексу
Умови функціонування господарств без права юридичної особи Особливості створення та функціонування колективних підприємств Реєстрація нових організаційно-правових формувань Класифікація організаційних форм внутрішньогосподарського управління Особливості формування первинних форм управління виробництвом Управління виробництвом у бригадах та ланках Реформування земельних відносин в ринкові умови Організація землекористування на підприємствах Організація ефективного використання машинно-тракторного парку Поле2 поле Визначати потребу в робочій силі по усіх видах робіт протягом року Нормування праці в сільському господарстві Оплата праці Оптимізація міжгалузевих відносин у сільському господарстві Концентрація виробництва та її вплив на ефективність сільського господарства Ц з одного гектара Формування виробничої програми в рослинництві Організація виробничих процесів в рослинництві Організація виробництва продукції скотарства Організація виробничих процесів у вівчарстві Організація виробничих процесів у птахівництві Створення системи установ та організацій, які уособлюють продуктові ринки; Вертикальна маркетингова інтеграція агропромислового комплексу Виробнича вертикальна інтеграція в системі АПК Горизонтальна інтеграція при формуванні ринкових відносин Регулювання відносин в інтегрованих структурах Система розповсюдження сільськогосподарських знань і інформації в ринкових умовах Організація та технологія роботи інформаційно-консультаційних центрів і дорадчих служб
626537
знаков
17
таблиц
17
изображений

3.2 Класифікація організаційних форм внутрішньогосподарського управління

Структуру управління сільськогосподарським підприємством характеризують склад органів управління, їхня співпідпорядкованість і розмежування функцій.

Розрізняють чотири типові структури управління виробництвом: відділову, бригадну, цехову і комбіновану.

Відділовій структурі управління відповідає така організаційно-виробнича побудова господарства, при якій рослинницькі бригади і тваринницькі ферми за їх територіальним розміщенням об'єднуються в багатогалузеві відділення (у акціонерних підприємствах вони часто виступають у формі виробничих дільниць і комплексних бригад). Роботою відділення управляє керуючий, підлеглий безпосередньо " керівнику підприємства. У великих підприємствах відповідно маються завідувачі виробничими дільницями (іноді це бригадири комплексних бригад), робота яких будується на госпрозрахункових відносинах (рис.3.1).


Рис. 3.1 Відділова форма управління підприємством

Відділова структура управління в сільськогосподарських підприємствах, як правило, припускає наявність функціональних підрозділів, очолюваних головними фахівцями господарства, що підпорядковуються керівнику підприємства (функціональна система організації управління).

У невеликих підприємствах, як правило, з одним населеним пунктом організаційна структура управління виробництвом може бути обмежена окремими бригадами. Така форма отримала назву - бригадної (рис. 3.2).

Перевага такої форми у тому, що процес управління найкоротший: керівник підприємства - бригадир виробничого підрозділу. Бригади можуть бути сформовані за галузевою ознакою або як комплексні, до їх складу в такому випадку включаються окремі ланки.

Рис. 3.2 Бригадна форма управління виробництвом

З метою активізації роботи управлінського апарату спеціалісти можуть очолювати згідно з своїм профілем відповідні галузі. Така організаційна структура називається цеховою. При цьому цехом рослинництва керує головний агроном, цехом тваринництва - головний зоотехнік, механізації - головний інженер і т.д. Відповідна структура управління дозволяє перетворити спеціалістів з консультантів виробництва у керівників (рис. 3.3).

Рис. 3.3 Цехова структура управління підприємством

Цехова (галузева) структура управління відповідає галузевій структурі господарства. Створюються цехи за галузями виробництва і сферами функціонального обслуговування, очолюються головними фахівцями господарства.

Галузева (цехова) структура керування одержує широке поширення насамперед у більш спеціалізованих підприємствах, висококонцентрованих, більш компактних по земельній території, добре забезпечених кадрами фахівців і засобами зв'язку. У цих випадках для виконання усіх функцій управління створюються сприятливі умови. Начальники цехів мають можливість повсякденно бувати безпосередньо на фермах і бригадах, оперативно керувати, використовуючи переваги галузевої побудови апарату управління (можливості більшої спеціалізації кадрів, застосування науково обґрунтованої системи агротехнічних і зоотехнічних заходів, удосконалювання всього технологічного процесу й ін.).

При встановленні структури управління повинні бути враховані конкретні умови господарства, його галузевий склад і спеціалізація, ступінь концентрації галузей, їхнє місце розташування, компактність території й діяльність полів і ферм від центральної садиби, забезпеченість фахівцями, житлово-побутові умови.

В крупних акціонерних підприємствах, розташованих у декількох населених пунктах, найбільш ефективною організаційною структурою управління підприємством може бути змішана форма.

Така організаційна форма може бути використана на приватних підприємствах які є однією юридичною одиницею, об'єднаних підприємствах з збереженням юридичної самостійності або господарствах яки мають дочерні підприємства.

В основі змішаної форми управління може бути поєднання цехової, бригадної або відділенської структури (рис. 3.4).

Удосконалювання керування в сільськогосподарських підприємствах не обмежується поліпшенням його структури, усуненням зайвих ланок апарату керування, многоступенчатості. Важливими напрямками в цій справі є: а) встановлення оптимальних розмірів бригад і інших виробничих підрозділів; б) централізація виконання окремих функцій керування, наприклад планування, обліку, матеріально-технічного постачання,

Рис. 3.4 Змішана структура управління підприємством

будівництва; в) більш чіткий розподіл обов'язків і прав працівників апарату керування, раціональний поділ, спеціалізація їхньої праці, підвищення особистої відповідальності за доручену ділянку роботи при широкій демократизації керування; г) використання сучасних засобів управлінської техніки для підвищення оперативності і надійності керування. Ці задачі актуальні при будь-якій системі організації керування - територіальної, галузевий, змішаної.

Слід зазначити також велике значення раціональних форм організації праці, що дозволяють більш ефективно використовувати сучасну техніку і трудові ресурси.

Правильна організація керування вимагає чіткого розмежування прав і обов'язків керівників і фахівців. У цих цілях розробляються і застосовуються посадові інструкції і положення (наприклад, про головного агронома господарства, головному зоотехніку, головному інженеру-механіку, начальнику цеху, що керує відділенням, про старших фахівців, бригадирів і т.д. ). Ці положення визначають і розмежовують функції кожного працівника, підвищують його відповідальність за виконання покладених обов'язків.

Можна виділити чотири загальних взаємозалежних елементи, що характеризують утримання управлінської діяльності:

•    одержання й обробка інформації, необхідної для ухвалення управлінського рішення;

•    вироблення й ухвалення рішення;

•    доведення його до виконавців і організаційного впливу з метою забезпечити реалізацію прийнятого рішення;

•    контроль за виконанням.

Конкретні форми реалізації кожного з цих елементів залежать від рівня керування, характеру розв'язуваних задач, організаційної структури апарата керування. При всіх умовах необхідно забезпечити: по-перше, своєчасне надходження достовірної інформації про хід і результати виробництва; по-друге, кваліфікований розгляд інформації, що надходить, і прийняття відповідних рішень, спрямованих на забезпечення нормального ходу виробництва, усунення виявлених недоліків; по-третє, ефективний вплив на хід виробництва, віддача необхідних розпоряджень, проведення консультацій, перевірка на місці і т.д..

У рішенні цих задач велике значення має добре організована, налагоджена диспетчерська служба, що звільняє керівників і фахівців від непродуктивних витрат робочого часу на збір інформації і дає можливість оперативного прийняття рішень. Відвідування бригад і ферм керівниками і фахівцями при налагодженій диспетчерській службі здобувають цілеспрямований характер і дають найкращі результати. Диспетчерська служба полегшує й удосконалює керування господарством. На неї покладається обов'язок підтримувати постійний оперативний зв'язок із усіма виробничими підрозділами й об'єктами, надавати їм необхідну допомогу.

У цих цілях диспетчерські центри господарства а) приймають і обробляють оперативні зведення про хід робіт і інформують про їх керівників господарства; б) доводять до виконавців оперативні плани, завдання, вказівки і розпорядження керівників господарства і контролюють їхнє виконання; в) здійснюють, зокрема, контроль за ходом польових робіт, за своєчасним виконанням графіка технічних відходів і ремонту сільськогосподарської техніки і правильним її використанням; г) беруть участь у складанні оперативних планів і завдань, в аналізі стану виробництва і витрат на виконувані роботи.

Організація диспетчерської служби вимагає відповідних засобів зв'язку. В даний час найбільш зробленими засобами, використовуваними в передових господарствах, є: полноавтоматичний телефонний зв'язок, диспетчерський зв'язок по комутаторі, гучномовна і радіопошуковий зв'язок, диспетчерський двосторонній радіозв'язок, диспетчерський польовий зв'язок, телеконтроль і телесигналізація.

Як показує досвід багатьох господарств, що впровадили диспетчерський зв'язок, капітальні витрати на будівництво ліній зв'язку, радіо і телефонну апаратуру й устаткування окупаються за два-три років.

Апарат керування господарством повинний бути економічним, без надмірностей. Підвищенню продуктивності управлінської праці сприяє використання засобів сучасної організаційної техніки і застосування механізованих обчислювальних засобів, комп’ютеризація внутрішньогосподарських підрозділів.


Информация о работе «Організація виробництва в підприємствах агропромислового комплексу»
Раздел: Ботаника и сельское хозяйство
Количество знаков с пробелами: 626537
Количество таблиц: 17
Количество изображений: 17

Похожие работы

Скачать
85539
13
0

... не означає, що за їх допомогою вирішуються всі проблеми організації виробництва, реалізації продукції, організації бартерних операцій. Справа в системі, що передує їх застосуванню. 2. Аналіз фінансово - господарської діяльності ДП ДАК «Хліб України» Крижопільський елеватор 2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб ...

Скачать
70876
16
1

... Найбільш економічно ефективним за три останні роки є виробництво кукурудзи на зерно – 74,1% та винограду – 64,8%.   3. Планування організації виробництва і реалізації продукції на перспективу   3.1 Планування виробничої програми в рослинництві на перспективу   Важливим розділом плану підприємства є виробнича програма або план виробництва та реалізації продукції. виробнича програма визначає ...

Скачать
229249
11
17

... речовини, викиди поживних елементів, подібних до стоку добрив; осідання кислотних опадів, хвороботворні організми. Все це призводить до погіршення якості води і деградації водних ресурсів. Комплексна екологічна оцінка стану річок басейнів Дніпра за методикою, яка розроблена Українським НДІ водогосподарсько-екологічних проблем, показала, що немає жодного басейну, стан котрого можна було б класифі ...

Скачать
116814
4
6

... . В умовах різкого зниження обсягів застосування добрив дуже важливо використовувати їх найбільш ефективно. Розділ 4. Основні напрямки іноваційно-екологічної конверсії промислових і аграрних підприємств   4.1 Конверсія промислових підприємств Розвиток екологічної кризи поставив складні задачі перед промисловим виробництвом. Виникла необхідність наукового аналізу взаємодії промислового ...

0 комментариев


Наверх