Формування виробничої програми в рослинництві

8.2 Формування виробничої програми в рослинництві

Виробнича програма рослинництва складається з оптимальної площі земель, які задіяні у сівозмінах, та урожайності сільськогосподарських культур.

Якість цієї програми багато в чому залежить від ступеня обґрунтування урожайності. Розрахунок урожайності зазвичай базується на визначенні рівня, досягнутого в попередні роки (наприклад, у середньому за останні п'ять років), виявленні амплітуди коливань і співвідношення показників максимальної і мінімальної урожайності за ці роки в розрізі культур, на аналізі урожайності за звітний рік у підприємстві - конкуренті, а також на розрахунках обґрунтованого приросту урожайності для конкретних ґрунтово-кліматичних (зональних чи регіональних ) умов.

Рівень урожайності залежить від багатьох факторів, які можна об'єднати в дві групи: організаційно-економічні і техніко-технологічні. Тобто урожайність є результатом комплексу конкретних складових частин і, перш за все, господарської організації виробництва. У світовій практиці виходять з того, що кінцеві результати виробництва на половину - дві третини залежать не від матеріальних (уречевлених) факторів, а від людини, її мотивів інтересів, відношення до справи, рівня кваліфікації та професійної майстерності, вміння знаходити оптимальні рішення в постійно змінюваних умовах виробництва. В умовах гострого дефіциту матеріальних ресурсів, що спостерігається в багатьох господарствах України, значення уречевлених факторів стає визначальною умовою не тільки стійкого зростання урожайності, а й стабільності її показників.

На конкретному сільськогосподарському підприємстві рівень урожайності формується під впливом дії тих чи інших факторів. Приріст урожайності за рахунок кожного з них, а також їх сукупна дія при різноманітних співвідношеннях і передбачених ступенях інтенсивності можна виміряти шляхом застосування математичних моделей залежності урожайності від факторів, що її визначають. Побудування моделі базується на використанні звітних даних про врожайність. Основним економічним принципом техніки розрахунків на підготовчих стадіях є системний підхід. Система розрахунків повинна передбачати її перевірку від базових даних до кінцевих результатів по єдиній методиці. Другим важливим принципом слід вважати взаємозв'язок технологічних і організаційно-економічних показників. Збільшення обсягів виробництва залежить від зростання врожайності, а зростання врожайності від впровадження у виробництво високо урожайних сортів і гібридів інтенсивного типу, застосування оптимальних доз органічних та мінеральних добрив й інших факторів інтенсифікації виробництва. Ці взаємозв'язки і взаємозалежності обов'язково повинні дотримуватися і контролюватися. Третій принцип - урахування закономірностей в тенденціях, що проявилися в попередні з плановим роки, і оцінка їх направленості. Тенденції можуть бути як сприятливими, так і несприятливими для зростання врожайності. В усякому разі вони повинні бути якісно виражені і враховані при плануванні. У вітчизняній практиці планування урожайності сільськогосподарських культур використовують різноманітні методи і прийоми: прогнозування із використанням методів лінійного програмування і кореляційного моделювання; програмування з урахуванням кількісного впливу комплексу найважливіших факторів; обґрунтування приросту на підставі кількісної і якісної оцінки кожного фактора. Всі ці методи та прийоми детально викладені в спеціальній літературі.

У перелік заходів по підвищенню врожайності сільськогосподарських культур включають: вибір місця розміщення в сівозміні та попередників; впровадження нових районованих і перспективних сортів (гібридів); освоєння ресурсом та енергозберігаючих технологій інтенсивного та індустріального типу; застосування оптимальних доз внесення органічних та мінеральних добрив; використання інтегрованих систем захисту рослин від шкідників і хвороб та ін.

При визначенні ресурсної врожайності рекомендується використовувати одну з найбільш простих моделей програмування на основі використання природної родючості (бонітет ґрунтів), кількості і економічної ефективності органічних і мінеральних добрив, а також порівняльної ефективності різних попередників. Для цього слід використовувати таку формулу:

У_р=ЦБ + 0,К, + 0₂К_2у

де: У_р - ресурсна урожайність;

Ц - ціна бала;

Б - бонітет грунтів;

0\0₂ - окупність мінеральних і органічних добрив;

К_ХК₂ - кількість внесених мінеральних і органічних добрив.

При програмуванні урожайності слід користуватися матеріалами обстеження грунтів по господарству.

Шкали бонітетів грунтів складаються для кожного конкретного агрогрунтового району і культур, при цьому один і той же грунт у різних агрогрунтових районах може мати різну бальну оцінку. Бонітет грунтів кожного конкретного поля господарства визначається як середньо виважена величина бонітетів ґрунтів, що входять в нього (по шкалах бонітетів ґрунтів відповідного агроґрунтового району), і їх площ (по матеріалах широкомасштабного ґрунтового дослідження) за формулою:

де: Б_ср - середньо виважений бонітет ґрунтів поля, господарства, району;

Б_ь Б₂,..._у Б_п ~ бонітети агровиробничих груп грунтів по шкалі бонітетів даного оцінного району; Р_ь P₂,..., Р_п - площі ґрунтів.

Вихідними даними тут є площі всіх ґрунтів господарства і бонітети їх по шкалі агроґрунтового району, в якому розташоване господарство. Середньовиважений бонітет ґрунтів для кожної культури одержуємо діленням суми добутків бонітетів ґрунтів та їх площ на суму площ ґрунтів.

Вихідною інформацією для оцінки ґрунтів полів є книги хімізації полів, а при їх відсутності - плани ґрунтів господарств, плани землеустрою і нариси ґрунтів по матеріалах широкомасштабного ґрунтового обстеження. Наприклад, в полі № 3 польової сівозміни господарства заплановано посіяти озиму пшеницю. Ґрунтове покриття поля представлене чотирма агровиробничими групами ґрунтів: 1) чорнозем потужний середньо гумусний важко суглинистий, шифр 416 - 60 га; 2) чорнозем потужний середньо-гумусний важко суглинистий слабко змитий, шифр 426 - 20 га; 3) чорнозем потужний середньо-гумусний важко суглинистий середньо змитий, шифр 43 - 40 га; 4) луговий і чорноземно-луговий ґрунт, шифр 112 - ЗО га.

Оцінка цих ґрунтів по шкалі бонітетів даного району: 416-80 балів, 426-68 балів, 43-53 бали і 112-72 бали. Середньовиважений бонітет поля буде дорівнювати:

Після оцінки ґрунтів усіх полів по кожній сільськогосподарській культурі визначають середньовиважений бонітет грунтів по господарству. Одержані зведені бонітети зіставляються з розрахунковими. Вони можуть відрізнятися від них на 2-3 бали за рахунок чергування різноманітних по ґрунтовому покриттю полів у сівозмінах.

Оцінка ґрунтів для культур, не приведених в шкалах бонітетів, може проводитись по бонітетах інших, близьких по біолого-екологічних і господарських особливостях культур: для озимої пшениці і жита на зелений корм - по шкалі бонітетів для озимої пшениці на зерно, для кукурудзи на зелений корм і силос - по шкалі кукурудзи на зерно, кормових буряків - по шкалі цукрових буряків, проса та інших зернових по шкалі групи зернових культур.

Шкали бонітетів ґрунтів є нормативами родючості ґрунтів по усереднених попередниках. Так, в умовах нестійкого і недостатнього зволоження такий попередник озимої пшениці, як чистий або зайнятий пар, може згладити вплив на урожай недостатньої атмосферної вологи, а стерньові попередники - підсилити його. Тому для озимої пшениці вводять поправочний коефіцієнт на бонітет ґрунтів, виходячи з попередників. Так, урожайність після кукурудзи молочно-воскової стиглості на зелений корм прийнято за 1, по чистих і зайнятих парах - вище, а після стерньових попередників - нижче 1. Кінцевий бонітет ґрунтів поля озимої пшениці визначається множенням середньо виваженого бонітету ґрунтів на поправний коефіцієнт. Наприклад, середньо виважений бонітет ґрунтів поля озимої пшениці - 65 балів, поправочний коефіцієнт на стерньовий попередник - 0,91. Кінцевий бонітет поля складає 60 балів (65 балів х 0,91).

Для спрощення розрахунків по районах і підприємствах визначають поправочні коефіцієнти на попередник по оцінках районів, або зонах області, як середньо виважені величини.

Для того, щоб безпосередньо використовувати результати бонітування у визначенні рівнів родючості ґрунтів без внесення добрив, необхідно знати ціну одного бала ґрунту по урожайності культур. Ціна бала, незалежно від агроґрунтового району, є середньо обласною і залежить від досягнутого рівня культури землеробства, тобто величина її є динамічною. З підвищенням загальної культури землеробства ціна одного бала бонітету по урожайності культур підвищується.

Оцінка природної родючості ґрунтів для програмування урожайності інших культур (овочеві, однорічні та багаторічні трави на зелений корм, на сіно та ін.) проводиться по шкалі оцінки вказаних зернових і технічних культур з близькими господарськими або кормовими властивостями. Наприклад, в 1 ц зерна ячменю міститься 1,21 ц к.од., а в 1 ц зеленої маси однорічних трав - 0,18 ц к.од. (в 6,72 р. менше). На цьому самому полі ціна одного бала для однорічних трав на зелений корм складе 2,75 ц/га (6,72 х 0,41).

При наявності в підприємстві зрошуваних чи осушених земель для їх оцінки бонітет ґрунтів помножується на коефіцієнт ефективності використання, який суттєво коливається по зонах України.

Ресурсна врожайність за рахунок використання органічних та мінеральних добрив розраховується по їх окупності приростом урожайності.

Ефективність використання добрив в значній мірі залежить від агрохімічних властивостей ґрунтів. При незначному вмісту в них поживних речовин одна і та сама доза внесення добрив дає більшу прибавку, ніж при підвищеному і високому вмісту. Тому при розрахунку врожайності здійснюють коригування доз внесення добрив по прийнятих коефіцієнтах (табл.8.2).

Таблиця 8.2 Поправні коефіцієнти до середніх доз мінеральних добрив

Таким чином, величина ресурсної врожайності складається з її частини, одержаної за рахунок природної родючості, приросту, одержаного за рахунок мінеральних та органічних добрив, і визначається за формулою:

¥~_р =Б х Ц+К_м х О_м+К₀ х 0₀,

де: У_р - нормативна ресурсна урожайність, ц/га;

Б - бонітет грунтів, балів;

Ц - ціна 1 бала, ц;

К_м - кількість мінеральних добрив, ц д.р.;

О_м - окупність 1 ц д.р. мінеральних добрив;

K₀ - кількість органічних добрив, т;

О о - окупність 1 т органічних добрив, ц.

Для визначення урожайності сільськогосподарських культур необхідно знати: розміщення і площу посіву культур в полях сівозмін; планову кількість органічних та мінеральних добрив, що будуть внесені під культури; картограми забезпеченості грунтів пересувними формами поживних речовин; попередники. З урахуванням цього визначають ресурсну урожайність сільськогосподарського підприємства. Так, наприклад, дослідне господарство Запорізької сільськогосподарської дослідної станції розташоване в зоні Степу. Бонітетна оцінка ріллі складає: зернові -61; горох - 61; цукрові буряки - 55; соняшник - 74. Забезпеченість пересувними формами поживних речовин середня. Порядок визначення ресурсної врожайності по полях сівозмін приведено в табл. 8.З.

Ресурсна врожайність за рахунок природної родючості визначається як добуток середньо виваженого бонітету ґрунтів поля (для озимої пшениці скоригованого на поправний коефіцієнт на попередник) на ціну одного бала. Бонітетна оцінка ріллі для озимої пшениці по чистому пару складає 80 балів (64x1,25). За рахунок природної родючості врожайність складе 37,6 ц/га (80x0,47). За рахунок внесення органічних і мінеральних добрив 8,7 ц/га [(16х0,20)+(1,12x4,90)]. По цукрових буряках ресурсна врожайність складе: за рахунок природної родючості 232,1 (55x4,22), приріст за рахунок добрив 83,8 [(16х2,48)+(2,36х18,7)]. Разом 315,9 (232,1+83,8). В такому ж порядку визначається ресурсна урожайність інших культур.

Слід мати на увазі, що з урахуванням всіх перелічених умов і факторів рівень урожайності повинен бути реальним для господарства.

Розроблення структури посівних площ слід починати з економічної оцінки сільськогосподарських культур і вивчення кон'юнктури ринку в плановому році. Оптимальний варіант структури посівних площ повинен забезпечувати виконання договірних зобов'язань по продажу продукції рослинництва,

Таблиця 83 Програмування урожайності сільськогосподарських культур (в розрахунку на 1 га)

задовольняти внутрішньогосподарські потреби (насіння, корми тощо), а також забезпечувати додержання прийнятих в господарстві сівозмін.

Розмахування виробничої програми по рослинництву починають із встановлення площі землі в обробітку, до якої включають площу ріллі власного користування; площу ріллі, яка перебуває в оренді, і виключають площу ріллі, переданої в оренду. Після встановлення площі землі в обробітку визначають площу чистих і чорних парів. При цьому повинні бути враховані зональні особливості, прийнята в господарстві система сівозмін, забур'яненість полів та інші умови (в тому числі і з урахуванням реальних можливостей якісної обробки ґрунтів). У Поліссі замість чистих і чорних парів можуть бути введені сидеральні пари на бідних піщаних грантах. При наявності цільової державної програми частина еродованих земель може бути виведена з ріллі під довгострокове залуження.

Після виключення із площі землі в обробітку площ чистих і сидеральних парів, а також площі ріллі, виведеної під довгострокове залуження, визначають загальну площу посіву сільськогосподарських культур, яка є основою для планування.

Розрахунок посівних площ окремих культур здійснюється в декілька етапів. На першому з них визначають попередні площі посіву по культурах, дотримуючись такої послідовності: технічні культури, картопля, овоче-баштанні, кормові і зернові культури. Така послідовність обумовлена тим, що технічні культури, картопля і овоче-баштанні культури дають визначену кількість побічної продукції (відходів, супутню продукцію від промислової переробки), яка використовується на годівлю худобі і яка повинна бути врахована при розрахунку посівних площ кормових культур (при виконанні цих розрахунків площі посіву визначають діленням потреби відповідних видів продукції на раніше визначену планову урожайність).

Після цього попередній варіант програми розміщують в системі сівозмін. На основі розміщення культур по полях сівозмін з урахуванням прийнятого в господарстві їх чергування визначають культури, по яких потрібно змінити площі посіву та відповідно скоригувати їх розміщення по полях сівозмін. При цьому враховують не тільки попит на продукцію, а й ефективність використання землі, трудових і матеріальних ресурсів. Слід мати на увазі, що зменшення площ посіву одних культур повинно бути компенсовано за рахунок збільшення інших рівнозначних за характером їх використання. При вирішенні цього завдання слід мати на увазі й інше: відхилення площ посіву від початкового варіанту не повинно бути суттєво принциповим і не повинно вносити значних змін в раніше виконані розрахунки по визначенню потреби у відповідних видах продукції рослинництва. Досвід показує, що не потребує великих зусиль коригування розміщення культур в полях сівозмін без порушення раніше прийнятого чергування.

Кінцевий варіант структури посівних площ повинен бути підкріплений позитивними балансами відповідних видів продукції рослинництва.

По зернових культурах урожайність і валовий збір показують у вазі після доробки (за виключенням невикористовування відходів і усушки при доробці зерна). Маса зерна після доробки включає повноцінне зерно і зернові відходи у фізичній масі, в перерахунку на зерно по відсотку його вмісту в зернових відходах. Кукурудзу перераховують у фізичну вагу зерна по відсотку його виходу із качанів, що склався у господарстві, а потім фізичну вагу зерна перераховують на базову вологість (22%). Вихід зерна базової вологості розраховують за формулою:

де: У_б - урожайність, чи вихід продукції при базовій вологості, ц/га;

К - вміст сухої речовини в масі врожаю, %;

Уф ~~ урожайність, чи вихід продукції, при фізичній (початкове оприбуткованій) вологості, ц/га;

В_б - вологість зерна базова, %.

Господарства, які планують збір кукурудзи на зерно комбайнами з одночасним обмолотом качанів, збір продукції показують після доробки.

Урожайність і валовий збір коренеплодів цукрових буряків (фабричних), призначених для реалізації, записують у заліковій масі. Ця маса повинна забезпечити виконання договірних зобов'язань по реалізації коренеплодів. Цукрові буряки, що вирощують на корм худобі, планують у складі кормових коренеплодів. У склад фабричних цукрових буряків не включають і вирощування їх маточників.

По олійних культурах (соняшник, соя, гірчиця, ріпак і льон олійний) збір продукції показують у масі після доробки, по якій розраховують собівартість одиниці продукції.

Для визначення площі посіву маточників дворічних овочевих культур передчасно слід розрахувати потребу в посадковому матеріалі для садіння в майбутньому році. При розрахунках слід враховувати відсоток виходу посадкового матеріалу від валового збору.

При визначенні посівних площ і набору кормових культур слід враховувати необхідність забезпечення тваринництва в повній мірі кормами власного виробництва з достатнім вмістом перетравного протеїну та інших поживних речовин. Розрахунок посівних площ кормових культур проводять, виходячи із загальної потреби в кормах на господарський рік (від урожаю планового року до урожаю майбутнього року). Попередньо визначають надходження продукції з природних кормових угідь (сіно, зелена маса), побічної продукції (гичка цукрових буряків і кормових коренеплодів, відходи овоче-баштанних культур і картоплі), а також продукції, що одержують від промислової переробки сільськогосподарської сировини (жом, меляса та ін.) Ця продукція враховується при визначенні посівних площ відповідних посівних кормових культур.

Продукція сіяних трав і природних кормових угідь, що виділяється на сінаж, силос та трав'яне борошно, враховується у вазі зеленої маси. Названі види продукції переводять в зелену масу за відповідними коефіцієнтами. Природні сінокоси використовуються для одержання сіна або зеленої маси, а пасовища планують для випасу тварин. Гичка цукрових буряків і кормових коренеплодів використовується в якості зеленого корму, а також для виготовлення силосу.

Площі культур, що використовуються безпосередньо на зелену масу для годівлі тварин, визначають у процесі складання "зеленого конвеєра" з урахуванням покриття декадної потреби і строків надходження зеленого корму відповідних культур. Складений на підставі раніше визначених площ "зелений конвеєр" не зможе забезпечити рівномірне надходження зеленої маси на протязі пасовищного періоду.

Для збільшення кормових ресурсів слід широко запроваджувати, особливо на зрошуваних площах, повторні (післяукісні, післяжнивні) та ущільнені посіви. Якщо на площі озимих культур, після використання їх на корм, у плановому році передбачається посіяти ярі культури, то посіви цих ярих культур плануються як основні посіви і включаються в загальну посівну площу. В цьому разі посіви озимих культур, використаних на корм, є проміжними і в загальну посівну площу не включаються. Ці посіви показуються окремо. Коли після озимих культур, використаних на корм, поле залишається як напівпар для посіву озимих на зерно і не використовується для посіву ярих культур у плановому році, то такі площі озимих посівів показують в кормовій групі.

Продукція сіяних трав і природних кормових угідь, що виділяється на сінаж, трав'яне борошно, враховується у вазі зеленої маси, а виробництво сінажу і трав'яного борошна показують окремо. Виробництво силосу визначають по використаній для його одержання зеленій масі, за виключенням можливих природних втрат, що залежать від вологості зеленої маси і типу силососховищ. Виробництво сінажу і силосу визначають по використаній зеленій масі за формулою:

де: В - вихід сінажу (силосу), т;

З_м - зелена маса, використана для одержання сінажу (силосу), т;

С - вміст сухої речовини в зеленій масі, %;

П - вологість сінажу (силосу), %.

У групі кормових культур також виділяються окремим показником посіви спеціальних медоносних культур (фацелії та ін.). Крім того, для зміцнення кормової бази для бджіл необхідно широко запроваджувати підсів медоносних культур по однорічних травах, а також на луках, пасовищах та в міжряддях садів.

Площі і збір продукції плодових та інших багаторічних насаджень і розсадників записують на підставі попередньо визначених даних розрахункових таблиць. Валовий збір плодів, ягід, винограду, хмелю і зеленого тутового листу визначається з плодоносних площ, а також з урахуванням збору продукції з площі молодих насаджень.

Відповідно до запланованих площ закладки нових насаджень, ремонту і пере закладки існуючих обчислюється потреба в садивному матеріалі. Витрати на закладку нових над саджень є затратами капітального характеру. В суму капіталовкладень включаються також затрати по догляду за молодими насадженнями по зерняткових на протязі 8 років, кісточкових - 6 років, ягідних - 2 років, виноградників - 4 років і по садозахисних насадженнях - 10 років.

Площі, що підлягають ремонту і пере закладці, визначаються по наслідках інвентаризації насаджень і показуються в перерахунку на суцільну посадку (щільні гектари).

Наприклад: 1. В саду господарства на площі 50 га перевіркою пробних ділянок встановлено, що з 800 саджанців кісточкових порід, висаджених на 1 га, залишилось 776 штук. Тобто загинуло 3%. Отже, площа поповнення в перерахунку на щільні гектари становитиме 1,5 га (50 хЗ : 100).

2. В господарстві є 100 га плодових насаджень. При перевірці плодових дерев виявилось пошкоджених і таких що загинули 1000 шт., або 10 шт. в середньому на 1 га. При нормі посадки на 1 га 312 саджанців площа ремонту і поповнення становитиме: 1000 : 312 = 3,2 (щільних) га.

Якщо на ділянці розміщуються насадження різних порід (зерняткових і кісточкових), розподіл площі по породних групах насаджень провадиться відповідно до кількості дерев кожної породи і прийнятої для даного району середньої норми кількості дерев кожної породи на одному гектарі.

Наприклад, господарство має змішаний сад зерняткових і кісточкових порід на площі 150 га. Фактично в саду за даними інвентаризації є 18720 дерев зерняткових і 72000 дерев кісточкових. Для даного району кількість дерев на одному гектарі прийнято по схемі закладки: зерняткових - 312, кісточкових -800.

Виходячи з середньої норми закладки дерев на гектар, площа саду зерняткових і кісточкових становитиме:

зерняткові 18720 : 312 (норма) = 60 га;

кісточкові 72000 : 800 (норма) = 90 га.

По ягідних культурах (суниці, смородина, аґрус та ін.) записують чисельником відокремлені площі ягідників і знаменником - площу всіх ягідників разом з посадкою в міжряддях плодових насаджень. Площа ягідників в міжряддях садів визначається діленням кількості кущів,на норму посадок на 1 га, прийняту для посадки в даному районі, а розмір ділянок під суницями та полуницями в міжряддях визначається по фактично зайнятій площі.

При формуванні виробничої програми розвитку рослинництва розраховують потребу в насінні для посіву на основі посівних площ і прийнятих норм висіву. Вагова норма висіву визначається, виходячи з оптимальної кількості зерен, необхідних для одержання врожаю, її встановлюють за досвідом господарства і рекомендаціями наукових установ. Виходячи з норми висіву зерна на 1 га і господарської придатності насіння, обчислюють вагові норми висіву за формулою:

де: Н - вагова норма висіву, кг/га;

Л - маса 1000 зерен, г;

К - кількість схожих зерен на 1 га, млн. шт.;

Ч - чистота насіння, %;

С - схожість насіння, %.

Масу наявного на початок року насіння по культурах записують за даними обліку чи очікуваною їх наявністю. Проте насіння, яке передбачають використати для обміну, в наявне не включають.

По зернових культурах показують загальну площу посіву на зерно і зелену масу. По багаторічних травах беруть до уваги площі, що планують засіяти восени планового і весною наступного років насінням трав урожаю планового року.

Середню норму висіву насіння на 1 га визначають так, як і при обґрунтуванні потреби в насінні на плановий рік. Множенням площ на норму висіву обчислюють потребу в насінні по культурах.

Загальну потребу у добриві розробляють з урахуванням місцевих умов, включаючи накопиченні мінеральні добрива, визначення доз і форм добрив, строків і способів внесення, складання робочого плану потреби в робочій силі, тракторах, автомобілях, машинах по змішуванню і розкиданню добрив.

Кількість можливого накопичення гною в господарстві можна визначити, виходячи з потреби тварин в кормах і підстилці. Для цього використовують таку формулу:

де: Н - кількість гною

Із загальної кількості сухої речовини кормів 1/2 засвоюється організмом тварин, інша половина переходить в гній. У свіжому гної вміщується 1/4 сухих речовин і 3/4 води, тому загальна кількість гною (Я) в 4 рази більше половини сухої речовини корму ( К</2) і сухої речовини підстилки ( П_с).

При розподілі органічних добрив між сільськогосподарськими культурами в сівозмінах слід враховувати біологічні особливості рослин, їх чутливість на добрива і керуватися рекомендаціями наукових закладів.

План внесення мінеральних добрив під урожай планового року і урожай майбутніх років складається на підставі прийнятої в господарстві системи добрив в кожній сівозміні і з урахуванням реальних можливостей їх придбання. Ці дані є базою для складання зведеного плану внесення добрив у цілому по господарству. При цьому слід орієнтуватися не на максимальні дози, а на оптимальний розподіл наявних ресурсів мінеральних добрив між культурами з урахуванням більш високої окупності прибавкою урожайності.

Щоб уникнути подвійнго підрахунку фізичної маси по складних добривах, її показують лише по азотних, а поживну речовину - по азотних, фосфорних і калійних. Фізичну і в перерахунку на поживну речовину масу мінеральних добрив (по їх видах) обчислюють множенням фізичної маси конкретних добрив на відсоток вмісту в них поживної речовини і діленням на 100.

Якщо вміст поживних речовин у добривах відхиляється від приведеного, коефіцієнти перерахунку визначаються шляхом ділення величини вмісту поживних речовин в кожному конкретному виді добрив на величину, що прийнята за умовну одиницю. Коефіцієнти перерахунку по добривах, що не включені в цей перелік, визначаються в залежності від фактичного вмісту поживних речовин.

Загальну масу добрив, що передбачено внести в грунт у плановому році, обчислюють додаванням підсумкових даних по завершеному і незавершеному виробництву.

В системі захисту рослин від шкідників, хвороб і бур'янів донедавна перевага надавалась високоефективному хімічному методу. Проте при його широкому застосуванні, порушенні регламентів і технологій відзначався розвиток стійких видів шкідливих організмів, забруднення навколишнього середовища (грунт, водні джерела, повітря), їжі і кормів, шкідливий вплив на корисну фауну, флору і людину. Тому поряд з хімічними значну перевагу тепер стали надавати нехімічним методам.

Впроваджуються нові прогресивні методи і засоби, комплексні системи з елементами інтегрованого захисту, що включає в себе організаційно-господарські, агрохімічні, хімічні, біологічні, карантинні, селекційно-насінницькі, фізи-ко-механічні та інші заходи. Застосування хімічного методу доцільне лише при чисельності шкідливих організмів понад економічний поріг шкідливості, з урахуванням економічних наслідків.

Об'єктивна економічна оцінка потенційних втрат врожаю викликається шкідливими організмами, можливими витратами матеріальних, технічних, трудових ресурсів, і екологічна оцінка заходів дозволяє визначити науково обґрунтовані, раціональні в конкретних умовах технологічні і організаційні форми і методи захисту рослин. Комплексний план захисту рослин являє собою економічно і екологічно обґрунтовану систему захисних заходів від шкідників, хвороб і бур'янів.

Для того, щоб правильно скласти і обґрунтувати комплексний план заходів по захисту рослин, необхідно мати планові нормативні та інші матеріали: розміщення посівних площ у полях сівозмін; відомості про заселеність полів сівозмін і кварталів багаторічних насаджень шкідниками і про заразливість хворобами; дані про чисельність шкідників, що пішли на зимівлю; відомості про засміченість полів по ботанічних групах бур'янів, нанесених на карту засмічення полів; дані прогнозування появи і розповсюдження головніших шкідників і хвороб на плановий рік; дані про фактичну наявність в господарстві машин, спеціальної апаратури, обладнання і транспортних засобів з їх техніко-економічною характеристикою, інсектицидів, фунгіцидів, акарицидів і гербіцидів, складських приміщень для зберігання зерна, овочів, картоплі, плодів і винограду, про їх місткість і обсяги; діючі в господарстві норми виробітку, тарифи і розцінки на роботах по захисту рослин; нормативні матеріали про витрати хімічних і біологічних засобів на одиницю площі сільськогосподарських культур чи одиницю обсягу робіт; оптові чи ринкові ціни на машини, спеціальну апаратуру, хімічні і біологічні засоби, індивідуальні засоби захисту; ринкові ціни на сільськогосподарську продукцію; список хімічних і біологічних засобів захисту рослин, дозволених (препаратів) для застосування в сільському господарстві у плановому році; технологічні карти по захисту сільськогосподарських культур від шкідників, хвороб і бур'янів.

Плани проведення захисних заходів є підставою для розрахунку потреби в хімічних та інших засобах захисту рослин. Потреба в хімічних засобах та їх асортимент визначається з урахуванням місцевих умов по нормах витрат хімікатів на 1 га посіву сільськогосподарської культури (1т насіння, 1 м³ приміщення). При визначенні потреби слід враховувати виробництво нових, більш ефективних засобів, що включаються в щорічно поновлюваний і доведений до відома місцевих сільськогосподарських органів список пестицидів, рекомендованих до застосування Державною комісією по хімічних засобах боротьби зі шкідниками, хворобами рослин і бур'янами. Для розрахунку витрат на придбання необхідної кількості хімічних і біологічних засобів захисту рослин використовуються діючі оптові або ринкові ціни. У вартість придбання засобів захисту включають витрати на їх доставку в господарство.

Комплексний план по захисту рослин є підставою для придбання хімічних і біологічних засобів захисту рослин, визначення способів їх застосування, складання замовлень на придбання відповідних машин і технологічного обладнання, а також для заключення договорів з організаціями сервісного обслуговування на виконання необхідного обсягу робіт, пов'язаних з застосуванням пестицидів.

Вартість пестицидів та інших засобів захисту рослин визначають так, як і вартість мінеральних добрив.

Похожие работы

Організація товарообмінних операцій на прикладі ДП ДАК "Хліб України" Крижопільський елеватор

Скачать

85539

13

0

... не означає, що за їх допомогою вирішуються всі проблеми організації виробництва, реалізації продукції, організації бартерних операцій. Справа в системі, що передує їх застосуванню. 2. Аналіз фінансово - господарської діяльності ДП ДАК «Хліб України» Крижопільський елеватор 2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб ...

Організація виробництва і реалізації продукції сільського господарства на перспективу в сільськогосподарському підприємстві

Скачать

70876

16

1

... Найбільш економічно ефективним за три останні роки є виробництво кукурудзи на зерно – 74,1% та винограду – 64,8%.   3. Планування організації виробництва і реалізації продукції на перспективу   3.1 Планування виробничої програми в рослинництві на перспективу   Важливим розділом плану підприємства є виробнича програма або план виробництва та реалізації продукції. виробнича програма визначає ...

Екологічна оцінка стану довкілля Коростишивського району та розробка заходів з його поліпшення

Скачать

229249

11

17

... речовини, викиди поживних елементів, подібних до стоку добрив; осідання кислотних опадів, хвороботворні організми. Все це призводить до погіршення якості води і деградації водних ресурсів. Комплексна екологічна оцінка стану річок басейнів Дніпра за методикою, яка розроблена Українським НДІ водогосподарсько-екологічних проблем, показала, що немає жодного басейну, стан котрого можна було б класифі ...

Стан та перспектики екологічної конверсії промислових і сільськогосподарських підприємств Чернігівської області

Скачать

116814

4

6

... . В умовах різкого зниження обсягів застосування добрив дуже важливо використовувати їх найбільш ефективно. Розділ 4. Основні напрямки іноваційно-екологічної конверсії промислових і аграрних підприємств   4.1 Конверсія промислових підприємств Розвиток екологічної кризи поставив складні задачі перед промисловим виробництвом. Виникла необхідність наукового аналізу взаємодії промислового ...