Система управління якістю перевезень

1.4 Система управління якістю перевезень

ISO (International Organization for Standartization) — Міжнародна Організація з стандартизації, яка була створена делегатами 26 країн у 1947 році. Це всесвітня федерація національних органів стандартизації (комітетів — членів ISO). Головешці завдання ІSO — сприяти розробці всесвітньо визнаних стандартів, правил і інших аналогічних документів з метою полегшення міжнародного обміну товарами й послугами в усіх галузях народного господарства.

Стандарт ІSО 9001:2001 установлює вимоги до системи управління якістю, якщо підприємство:

o  має необхідність продемонструвати свою спроможність поставляти продукцію, що відповідає вимогам споживачів та галузевим вимогам;

o  зорієнтоване на підвищення задоволеності споживачів завдяки результативному застосуванню системи.

У першу чергу стандарт визначає вимоги до управління якістю:

o  визначення політики і цілей;

o  розробку планів;

o  аналіз їх виконання і вимір ефективності;

o  проведення коригувальних і попереджуючих дій.

Також стандарт містить вимоги до етапів життєвого циклові продукції/послуг (випуску продукції/наданню послуг):

o  проведення маркетингових досліджень;

o  розробці нових видів продукції/послуг;

o  закупівлі продукції і послуг;

o  виробництво продукції/послуг і контроль її якості;

o  продажів і постачання продукції/послуг споживачам.

Крім того, визначені вимоги до забезпечення системи управління якістю різними видами ресурсів (персоналом, устаткуванням, виробничим середовищем).

Стандарт ІSO 9001 не визначає вимоги, яким винний відповідати вироблена продукція. Стандарт визначає умови, що забезпечують, щоб продукція стабільно відповідала вимогам споживача (у тому числі, при їхній зміні). Аналогічні підприємства, що працюють на різних сегментах ринку з різними категоріями споживачів, можуть робити продукцію з різними технічними характеристиками — це цілком допускається стандартом ІSO 9001. Крім того, стандарт ІSО 9001 вимагає, щоб підприємство відслідковувало законодавчі і нормативні вимоги до продукції і забезпечувало їхнє виконання. Тому неправильно говорити, що "продукція відповідає стандартові ІSО 9001". Правильно сказати, що "Система управління якістю підприємства щодо його виробництва і продаж продукції (наданню послуг) відповідає стандартові ІSО 9001”.

Система управління якістю — це один із засобів постійного вдосконалення підприємства за рахунок підвищення якості усіх видів його діяльності всіма співробітниками. Це сукупність всіх аспектів (ресурси, персонал, організаційна структура і т.п.), що впливають на якість кінцевої продукції.

У словосполученні «система управління якістю» головний акцент ставитися не на слово “якість”, а на слово “управління”. Тому вона націлена не тільки на контроль якості продукції, а в першу чергу, на управління підприємством у цілому, на всі процеси, від яких залежить якість продукції чи послуг. Під управлінням якістю мається на увазі, управління виробництвом цієї продукції (наданням послуг), тобто управління всіма процесами, що задіяні в створенні продукції (послуг) і впливають на її якість.

Система управління якістю регламентує дії всіх співробітників підприємства, що можуть вплинути на якість продукції, що випускається і на задоволе-ність споживачів.

Системи управління якістю будуються на основі процесного підходу. Тобто діяльність підприємства розглядається як сукупність усіх процесів, що беруть доля в створенні продукції. Один із критеріїв ефективності функціонування підприємства — це працююча система управління якістю. У цілому ця система є організаційно-технічним комплексом, головна позначка якого знайти оптимальний баланс між витратами на підтримку дійсної якості і прибутком від його забезпечення, але не опуститися нижче вже існуючого рівня.

Вимоги до системи управління якістю висуваються для того, щоб споживачі і керівництво були упевнені в здатності підприємства ефективно випускати якісну продукцію протягом тривалого години. За цей година може мінятися технологія, постачальники, співробітники і т.д., алі це не винне позначатися на якості продукції.

Система вимагає постійної підтримки, доробки, вдосконалення, тому що підприємство працює в постійно змінюваних внутрішніх і зовнішніх умовах і його потребує також зміни його діяльності Постійне удосконалювання є прямою вимогою стандартові ІSО 9001.

Дає можливість структурувати й упорядкувати процеси, у такий спосіб стабілізувати і поліпшити діяльність підприємства, описати і зробити її більш прозорою і менш залежною від суб'єктивних факторів.

Одним з принципів управління якістю є процесний підхід. При розробці системи управління якістю необхідно визначити необхідні процеси та їх застосування на всіх рівнях організації.

Процес — сукупність взаємопов’язаних або взаємодіючих видів діяльності, що перетворює входь на виходи і спрямована на досягнення загального результатові. При цьому вихід одного процесу найчастіше являється входом іншого. Для ефективного функціонування системи управління якістю дуже важливо добрі погодити входь і виходи всіх процесів. Необхідно забезпечити відповідальність за процеси. За кожний із процесів винний бути призначений відповідальний керівник. І йому повинні бути надані повноваження для координації діяльності всіх підрозділів у рамках процесу. Таким чином, процесний підхід допомагає підприємству налагоджувати горизонтальні зв'язки й усувати бар'єри між різними службами. Це загальні наміри та напрямки організації офіційно сформульовані вищим керівництвом.

Стандарт ІSO 9001 вимагає, щоб вище керівництво підприємства визначило Політику в області якості (як окремий документ або складову частину загальної політики). Це невеликий документ, що містить основні принципи діяльності підприємства в області якості, зобов'язання перед споживачами, напрямку подальшого удосконалювання. У ньому викладаються основні цілі і задачі діючої системи якості. Політика в області якості винна розроблятися на основі вивчення потреб споживачів. Періодично вона переглядається й актуалізується. Всі інші документи системи якості розробляються з урахуванням положень Політики в області якості.

Весь персонал підприємства повинний розуміти основні положення Політики, знаті свою роль у її реалізації.

Для того щоб конкретизувати Політику в області якості і визначити рівень її виконання, підприємство визначає свої цілі в області якості. Це повинні бути конкретні цілі (обов'язково вимірні ), досягнення яких можна перевірити. Смороду визначаються як для підприємства в цілому, так і для основних процесів. Цілі описують, чого хоче досягти підприємство за допомогою системи управління якістю. Періодично смороду повинні переглядатися й актуалізуватися.

Досягнення нових більш високих цілей можливо тільки при зміні й удосконаленні діяльності підприємства. Такі зміни повинні плануватися — для цього на підприємстві повинні розроблятися плани якості. Кожна загальна ціль розпадається на меті для окремих процесів. Для кожної цілі розробляються плани і заходи щодо її досягнення.

Рівень досягнення цілей періодично повинний аналізуватися. Якщо ціль не була досягнута, визначаються заподій цього і вживаються заходи щодо їх усунення. Таким чином, аналіз того, наскільки добрі виконується визначений процес, повинний проводитися на підставі конкретної об'єктивної інформації (рівень досягнення цілей).

Для того щоб підтвердити здатність підприємства стабільно виконувати установлені вимоги, стандарт ІSO 9001:2001 вимагає наявності документації, що описує виконання визначених процесів. Рівень деталізації цих документів залежить від складності процесів і кваліфікації персоналові. Визначені дії можуть не описуватися, якщо смороду стабільно виконуються без дефектів і збоїв і досягають установлених цілей. Алі якщо при виконанні цих дій виникають проблеми, документи повинні бути розроблені або конкретизовані.

Отже можна зробити висновки що в Україні маються необхідні стартові умови для формування сучасної системи транспортних комунікацій, що відповідала б європейським стандартам. До них насамперед відносяться: необхідність корінного технічного переоснащення галузі й істотних організаційних змін у всіх видах транспорту; достатня ресурсна база і рівень розвитку техніки і технології; наявність кваліфікованого трудового потенціалу і передових науково-технічних розробок; вигідні природно-кліматичні і географічні характеристики території; наявність конкурентноздатних науково-технічних проектів, що пройшли відповідну експертизу і готових до реалізації; зацікавленість закордонних інвесторів у розміщенні капіталів в Україні; стійка тенденція до визнання України світовою співдружністю як європейської держави, з яким бажано мати стабільні ділові відносини на широкій і довгостроковій основі і яке в перспективі буде впливати на ключові проблеми європейської політики; наявність затвердженої концепції створення і функціонування в Україні національної мережі міжнародних транспортних коридорів.

Відчутний вплив на формування довгострокової стратегії розвитку транспортних комунікацій України повинне робити вигідне геостратегічне розташування її території, через яку традиційно пролягають давні торговельні шляхи між Сходом і Заходом, Півднем і Північчю. Наявність на території України міжнародних транспортних коридорів накладає свій відбиток на функціонування всієї мережі транспортних комунікацій держави. Зокрема, воно зобов'язує неї працювати в злагодженому, синхронному режимі, з більшою відповідальністю щодо дотримання графіків роботи і доставки вантажів у вузлові крапки, буде поступово і неухильно змушувати всю транспортну систему працювати в режимі і на рівні функціонування міжнародних транспортних коридорів, тобто на європейському рівні. Це означає, що рівень техніки, технології, організації, нормативно-правового забезпечення повинний бути відповідної європейському.

Комплексно поставити проблеми, зв'язані з розвитком транспортної системи, визначити задачі і шляхи їхнього рішення, дати їм належне забезпечення (фінансове, матеріально-технічне, ресурсне, організаційне, правове й ін.), організувати і здійснити процес виконання задач і заходів можна лише за умови розробки і реалізації Державної програми розвитку транспортної системи України. Закономірно, що при формуванні цієї програми доцільно враховувати і пріоритети програм, що примикають, насамперед, соціально-економічного розвитку окремих регіонів, що вже затверджені або знаходяться на розгляді в Кабінеті Міністрів України. Зокрема, у Карпатському регіоні України розвиток транспортної системи в напрямку європейської інтеграції буде, поряд з іншим, стимулюючим фактором для реалізації, насамперед, інфраструктурного складового великомасштабного проекту «Львів – технополіс » (зв'язаного зі створенням і випуском конкурентноздатного науково-технічного продукту і процесом інтелектуалізації економіки регіону) і курортополіса «Трускавець» (спрямованого на рекреацію трудового потенціалу, включаючи й оздоровлення потерпілих від Чорнобильської катастрофи).

Приведений аналіз тільки найважливіших проблем функціонування різних видів транспорту, що очікують свого невідкладного рішення, свідчить про їхню масштабність, складність і визначальне значення для загального розвитку економіки України. Їхня реалізація вимагає великих інвестицій і непростих організаційних рішень. Об'єктивно склалося так, що тепер потрібно вирішувати проблеми, що повинні докорінно впливати на організаційну, технічну, технологічну сторону політики в області транспортних комунікацій.

Досягнутий основний пріоритет 2005 року — створення умов для подальшого розвитку транспортного потенціалу країни, інтеграції галузі у європейську та світову транспортні системи, забезпечення подальшого зростання економіки України, розвитку та якісного поліпшення обслуговування її населення.

Важливо й те, що зросла міжгалузева координація у розвитку транспортної інфраструктури для об'єднання в єдиний простір, підвищення раціонального використання ресурсів та зростання ефективності використання транспортно-дорожнього комплексу.

Динамічне зростання попиту на ринку пасажироперевезень 2005 року свідчить передусім про позитивні зміни в економіці країни, зростання купівельної спроможності населення, подальший розвиток ділових та культурних зв'язків.

Результатом реальної дії механізму конкуренції на внутрішньому ринку автомобільних послуг стало перевищення пропозиції послуг з вантажоперевезень та міжобласних пасажирських перевезень над обсягами замовлень, що сприяє підвищенню якості транспортних послуг. Зросла конкурентоспроможність національних перевізників на міжнародних ринках автомобільних перевезень.

Стабільна робота транспортно-дорожнього комплексу та зв'язку 2005 року створила умови для реалізації стратегічних планів реформування залізничної, авіаційної і морської галузей, а також зростання у сфері електронних комунікацій.

Розроблення та початок реалізації нової стратегії розвитку галузі в цілому та кожної з її підгалузей створили підґрунтя для подальших інституціальних перетворень як у транспортному секторі економіки на основі вдосконалення системи управління галуззю, так й у розмежуванні функцій державного і господарського управління, реформування форм власності і розвитку конкурентного середовища на ринку транспортних послуг, лібералізації ціноутворення.

Прискорення інтеграції транспортно-дорожнього комплексу України до європейської та світової транспортних систем на принципах Європейської транспортної політики, адаптації національного законодавства до міжнародного транспортного і митного права, наближення до міжнародних стандартів, технічних, техніко-експлуатаційних та екологічних вимог у сфері транспортної діяльності стає найважливішим пріоритетом роботи Міністерства транспорту та зв'язку України на 2006 рік.