3.2. Робота фінансового управління по забезпеченню перевірки правильності складання і затвердження кошторисів бюджетних закладів

 

Районне фінансове управління доводить до головних розпорядників бюджетних коштів відомості про граничні обсяги видатків та надання кредитів з бюджету загального фонду проекту районного бюджету на наступний рік, що є підставою для складання проектів кошторисів.

Для правильної та своєчасної організації роботи, пов’язаної із складанням проектів кошторисів, головні розпорядники, керуючись вказівками фінансового управління щодо складання проектів районного бюджету на наступний рік:

1) встановлюють для розпорядників нижчого рівня граничні обсяги видатків та/або надання кредитів з бюджету із загального фонду, термін подання проектів кошторисів і дають вказівки щодо їх складання;

2) розробляють і повідомляють розпорядникам нижчого рівня інші показники, яких вони повинні дотримуватись відповідно до законодавства, і які необхідні для правильного визначення видатків або надання кредитів з бюджету у проектах кошторисів;

3) забезпечують складання проектів кошторисів на бюджетні програми, що виконуються безпосередньо головними розпорядниками.

На основі проектів зведених кошторисів головні розпорядники формують бюджетні запити, які подаються фінансовому управлінню для включення до проекту районного бюджету у встановленому ним порядку. Термін розгляду показників кошторисів розпорядників нижчого рівня встановлюється головними розпорядниками так, щоб проекти зведених кошторисів могли бути своєчасно оформлені як бюджетні запити.

У разі обмеження терміну формування бюджетних запитів головними розпорядниками, фінансове управління надає дозвіл головним розпорядникам самостійно визначати порядок та обсяг одержання необхідних даних для забезпечення своєчасного формування і подання бюджетних запитів.

Проекти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджетний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки та/або надання кредитів з бюджету. У частині надходжень проектів кошторисів зазначаються планові обсяги, які передбачається спрямувати на здійснення видатків або надання кредитів з бюджету із загального та спеціального фондів проекту районного бюджету.  

Під час визначення обсягів видатків та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об’єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ, обсяг виконуваної роботи, штатної чисельності тощо. Обов’язковими є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установ.

Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбаченні законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. Розпорядники бюджетних коштів складають такі звіти про виконання кошторису установи : Форма №2мд, Форма №4-1мд, №4-2мд (Додаток18,19,20).

Асигнування на централізовані заходи, які здійснюються головними розпорядниками, включаються до кошторисів тільки у разі, коли проведення таких заходів за рахунок коштів бюджету не суперечить законодавству.

У тижневий термін після опублікування закону про Державний бюджет України, відповідного рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, Міністерству фінансів України, Міністерство фінансів АРК, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки про бюджетні асигнування, форму якої затверджує Мінфін [6, ст.8].

Показники лімітної довідки доводяться до відома головних розпорядників бюджетних коштів, розпорядників нижчого рівня для уточнення  проектів кошторисів і складання  проектів планів  асигнувань загального фонду тощо.

Розпорядники свої витрати приводять і відповідність з бюджетними асигнуваннями та іншими показниками, що доведені лімітними довідками. Для цього чисельність працівників установи (в нашому випадку – фінансове управління), що пропонується до затвердження за штатним розписом (Додаток 21), повинна бути приведена і відповідність з визначеним фондом оплати праці, а інші витрати – у відповідність з іншими встановленими асигнуваннями таким чином, щоб забезпечити виконання покладених на установу функцій.

3.3. Аналіз діючої системи оподаткування підприємств, установ, організацій та фізичних осіб

 

Районне фінансове управління у процесі виконання районного бюджету за доходами здійснює прогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету.

До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки та збори (обов’язкові платежі):

1) податок з доходів фізичних осіб;

2) державне мито в частині, що належить відповідному бюджету;

3) плата за ліцензії  на провадження певних видів господарської діяльності, що справляється виконавчими органами;

4) плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання патентів пунктами продажу нафтопродуктів);

5) плата за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами;

6) надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами або утвореними в установленому порядку адміністративними комісіями;

7) єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.

Зазначені податки і збори (обов’язкові платежі) складають кошик доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Види доходів Зведеного бюджету України – податок на прибуток підприємств і організацій, податок на додану вартість, акцизний збір, державне мито, відрахування на геологорозвідувальні роботи, надходження до Фонду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, надходження до Пенсійного фонду, податок з доходів фізичних осіб, плата за землю тощо.

Виконання державного бюджету аналізується обчисленням відносних величин виконання плану за доходами та видатками в цілому, а також за окремими їх видами і цільового призначення. Такий аналіз дає змогу не лише дістати сукупну оцінку виконання бюджету, а й охарактеризувати ступінь виконання плану за кожною групою доходів і видатків, докладно проаналізувати ту групу доходів або видатків, за якою виявлено істотні відхилення фактичних даних від запланованих, установити, чим було зумовлене відхилення фактичних надходжень від запланованих.

Приріст суми податкових доходів можливий з двох причин: зростання податкової бази і зміни в оподаткуванні. Перший вид змін податкових доходів прийнято називати автоматичним ефектом, другий – дискреційним. Ці зміни пов’язані з видами фіскальної політики.

Дискреційна фіскальна політика – це система заходів, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо державного бюджету. Для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано створює дефіцит державного бюджету, збільшуючи державні витрати або знижуючи податки.

За недискреційної (автоматичної) фіскальної політики дефіцит і бюджетний надлишок виникають автоматично внаслідок дії автоматичних стабілізаторів економіки. Такими стабілізаторами є прогресивна податкова система і трансфертні платежі.

Для аналізу динаміки основних показників державного бюджету може бути використана система індексів. Вона є прикладом для застосування кореляційно-регресійного аналізу. Методологій індексного аналізу податкових надходжень полягає у виявленні впливу приростів, середніх приростів і швидкості руху на всю сукупність податкових надходжень.

Надходження податкових платежів можна охарактеризувати за всіма структурними елементами системи показників: 1) річний приріст надходжень окремого виду податкових надходжень, що визначається як різниця між річними надходженнями; 2) середня сума надходжень податкових платежів за видами, що розраховується за середньою арифметичною;

Визначення впливу окремих факторів на зміну загальної суми кожного податку. До таких факторів можна віднести кількість платників податків (Q), податкову базу (В) та податкову ставку (t). Добуток трьох зазначених факторів означає суму сплаченого податку (Т): Т = Q * B * t

Розглядаючи випадки застосування індексних методик при аналізі податкових надходжень до бюджету, треба зазначити, що при визначенні динаміки деяких показників, нерідко виникає необхідність визначити і зміну їх середніх характеристик. Не всі фізичні та юридичні особи сплачують належні  їм  податки  за юридично встановленими рівнями податкових ставок, що насамперед стосується практики надання державою податкових пільг. У таких випадках використовують середню ставку на податок, зміни якої характеризують за допомогою індексів середніх величин.

Суть економіко-математичного моделювання встановлених ставок податків полягає в розробці математичної моделі, яка враховує всі інтереси держави та платника податку і визначені фактори, що діють у сфері стягнення того чи іншого податку. Цей метод орієнтується головним чином на регулюючу функцію податків, бо критерієм оптимізації податкової ставки виступає саме найвищий рівень впливу податку на поведінку платника.

Для прогнозування податкових доходів державного бюджету можуть бути використані різноманітні методи, наприклад екстраполяції трендів. Проте ці методи, передбачаючи збереження минулої тенденції розвитку, не враховуючи змін у податковій базі, а також ставок податків. Через це їх застосування може призвести до помилок у прогнозах. Обґрунтованішою є побудова функції залежності податків від податкової бази.

За допомогою коефіцієнта еластичності обчислюють автоматичний ефект (збільшення надходжень до бюджету внаслідок зростання бази оподаткування). Коефіцієнт еластичності демонструє, на скільки відсотків збільшиться сума податкового доходу при рості валового внутрішнього продукту на 1%.

Важкодоступність інформації може іноді призвести до прогнозування податкових надходжень шляхом екстраполяції сучасних тенденцій. Однак такі оцінки не зовсім точні, оскільки передбачають, що майбутні доходи просто відтворюватимуть минулі, незалежно від змін податкової бази або податкової системи. Таким чином, для більшої надійності прогнозів треба застосовувати методи, які пов’язують доходи від податків з їх базою. Практичнішим є інший, так званий метод часткової рівноваги, що являє собою можливість розраховувати доходи на основі функції, побудованої для різних видів податків з використанням прогнозів для різних баз оподаткування.  

Для елімінування дискреційного ефекту використовують метод пропорційного коригування, що базується на даних про фактичні податкові надходження і розрахункові рівні впливу дискреційних заходів. Метод пропорційного коригування дозволяє розрахувати величину скоригованих податкових надходжень, яка дорівнює кількості податків, що були б зібрані у попередніх роках, якщо б податкова система базового року діяла протягом усього цього періоду.  


ВИСНОВКИ

Таким чином у свої роботи ми дізналися, що єдину централізовану систему, яка містить центральне управління Державного казначейства України та його територіальних управлінь на місцях, було створено з метою:

·  підвищення дієздатності державної бюджетної політики;

·  ефективного управління доходами та витратами у процесі виконання державного бюджету;

·  підвищення відповідальності учасників бюджетного процесу та забезпечення належної бюджетної звітності;

·  оперативності реалізації державних програм;

·  посилення контролю за надходженням, цільовим і ефективним використанням державних коштів.

У своєму розвитку Державне казначейство України пройшло кілька етапів, які супроводжувалися:

1) заснування організаційної структури органів Державного казначейства, функціональність яких у процесі розвитку змінювалася;

2) перерозподіл функцій і між банківською та фінансовою системою, галузевими міністерствами та відомствами, і між підрозділами центрального апарату Міністерства Фінансів України, його місцевими фінансовими органами та органами Державного казначейства:

3) запровадження казначейського обслуговування бюджетів, яке передбачало:

- оптимізацію процесу управління грошовими ресурсами, який ґрунтується на принципі функціонування єдиного казначейського рахунку;

- здійснення попереднього і поточного контролю первинних документів розпорядників бюджетних коштів;

4) входження усієї системи Державного казначейства України до системи електронних платежів Національного банку України.

Отже, ми бачимо, що Державне казначейство України досягло певного рівня розвитку. Але говорити про досконалість у роботі органів Державного казначейства ще зарано. На сьогодні склалася парадоксально ситуація: є необхідність у подальшому розвитку Державного казначейства і з огляду на його функціональне навантаження, і з огляду розширення охоплення казначейським обслуговуванням, виходячи з реальної ситуації, але немає для цього законодавчо закріплених актів. Законодавчо-нормативні документи про Державне казначейство застарілі і не відповідають реальності.

Також із Службового розпорядження Державного казначейства України № 48 від 29 вересня 2006 року ми дізналися, що за результатами перевірки складання  та  подання звітності  про виконання бюджетів за 2005 рік і І півріччя 2006 року було засвідчено про недостатній рівень фахових знань керівників і спеціалістів бухгалтерських служб органів Державного казначейства та низьку якість складання і прийому фінансової звітності про виконання бюджетів. Недоліки було виявлено і в роботі управлінь Державного казначейства по касовому виконанню державного бюджету, обслуговуванню розпорядників бюджетних коштів.

Гостро стоїть і кадрове питання. Молоді, перспективні люди не мають бажання влаштовуватись на роботу до управління Державного казначейства через низький рівень заробітної плати. Отже, завданням Державного казначейства України є покращення роботи його територіальних управлінь.  

Одним із нагальних питань, які потребують вирішення найближчим часом, є увідомлення до фактичної функціональності Державного казначейства законодавчо-нормативних актів, що обумовлюють створення його структури та функціонування. Це надасть можливість закріпити специфіку роботи Державного казначейства, наголосити на його відмінності від інших органів виконавчої влади, а також стане підставою для подальшого розвитку, вдосконалення та легітимності його діяльності.

Державне казначейство впродовж свого існування змушене було оперативно вирішувати проблемні питання, пов’язані і з охопленням у найкоротші терміни казначейським обслуговуванням якомога більше бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів, і з отриманням звітності, тобто створенням достовірної бази даних про виконання бюджету за допомогою різних механізмів з використанням сучасних технологій, у тому числі Національного банку України. Ці фактори зумовили фактично виконання ним нових функцій, не передбачених основоположними документами про його створення

Якщо підсумувати результати існування Державного казначейства України, то, незважаючи на те що на момент його створення не існувало теоретичного підґрунтя реалізації функцій, можна стверджувати про позитивні досягнення у здійсненні ним контрольних функцій, створенні передумов для поліпшення управління доходами та витратами бюджету. При цьому слід враховувати, що будь-яка стратегія розвитку, пов’язана з роботою державного органу виконавчої влади, повинна відповідати меті створення та її фактичним можливостям.

Подальший розвиток системи Державного казначейства передусім має бути пов'язаний із пошуком і створенням нових механізмів або подальшим їх вдосконаленням у напрямах:

1) зосередження фінансових ресурсів в єдиній структурі для успішної реалізації бюджетної політики держави. Саме через державний бюджет держава організовує перерозподіл фінансових ресурсів між виробничою та невиробничою сферами діяльності, між адміністративно-територіальними одиницями, галузями тощо;

2) посилення контролю функцій держави за своєчасним і повним надходженням до бюджету фінансових ресурсів та їх ефективним використанням.

Викладені перспективні напрямки передбачають, по суті, реформування й удосконалення управління бюджетними коштами та казначейської системи виконання бюджетів.  


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1.  Конституція України. Прийнята 28.06.1996р. – К.: Преса України, 1997р.

2.  Бюджетний кодекс України. Х.: ТОВ «Одіссей», 2006. – 104с.

3.  Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16 липня 1999р. №996 – ХVІ.

4.  Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності виконання державного та місцевих бюджетів в органах ДКУ: затверджено наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 №119.

5.  Положення про фінансове управління Великоберезнянської районної державної адміністрації: затверджене розпорядженням голови державної адміністрації від 26.05.2003 №105.

6.  Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ: затверджено постановою КМУ від 28.02.2002 №228

7.  Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів: затверджено наказом Державного казначейства України від 04.11.2002р. №205.

8.  Порядок казначейського обслуговування Державного бюджету: затверджено наказом Державного казначейства України від 25.05.2004р. №89 зі змінами та доповненням.

9.  Порядок відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства: затверджено наказом Державного казначейства України від 02.12.2002 р. №221.

10.  Інструкція про порядок заповнення органами Державного казначейства України форм річної звітності про виконання державного бюджету у 2006 році: затверджено заступником голови Державного казначейства України Чечуліною О.О. від 19.01.2007 р.

11.   П.Г. Петрашко, О.О. Чечуліна, В.Т. Александров, С.О. Булгакова,

К.М. Огродський, О.І. Назарчук,  Н.І. Сушко. Казначейська справа.

 У 2-х т. - Т.1. – Київ: НВП «АВТ», 2004. – 288с.

12.  П.Г. Петрашко, О.О. Чечуліна, В.Т. Александров, С.О. Булгакова, К.М. Огродський, О.І. Назарчук, Н.І. Сушко. Казначейська справа.

У 2-х т. – Т.2. – Київ: НВП «АВТ», 2004. – 496с.

13. В.Т. Александров, О.І. Ворона, П.К. Германчук, О.І. Назарчук, Н.І.Сушко, П.Г. Петрашко, І.Б. Стефаник, О.О. Чечуліна. Планування, облік, звітність, контроль у бюджетних установах, державне замовлення та державні закупівлі. – Київ: НВП «АВТ», 2004. – 593с.

14. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч.

 посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання – Прес, 2003. – 523.


Информация о работе «Управління Державного казначейства»
Раздел: Финансовые науки
Количество знаков с пробелами: 85629
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
42096
1
2

... систему Казначейства (АСК). АСК побудовано як корпоративну інформаційну систему з територіально-розподіленою базою даних. У результаті її впровадження сформовано єдиний інформаційних простір у рамках системи Державного казначейства, що забезпечує прозорий доступ до розподілених даних і джерел інформації, включаючи обмін даними із зовнішніми інформаційними системами організацій, що взаємодіють із ...

Скачать
15509
0
0

... виконавчий орган представляє щоквартальні, піврічні і річні звіти про виконання бюджету в представницький, контрольний орган і Казначейство. Річний звіт підлягає затвердженню представницьким органом. В процесі дослідження становлення казначейської системи касового виконання Державного бюджету в Україні були розроблені схеми документообороту і руху бюджетних потоків, які дозволили визначити вузьк ...

Скачать
39929
9
5

... держбюджету на виконання статті 57 Бюджетного кодексу України - є непрямим показником, який свідчить про недоліки планування, нераціональне виділення коштів, або недоліки оперативної роботи бюджетних установ в питаннях освоєння бюджетних коштів; г) кредиторська заборгованість бюджетних установ - можна вважати підсумком роботи бюджетних установ в питаннях виконання кошторису доходів та видатків. ...

Скачать
81642
6
1

... фонду державного бюджету на результат виконання бюджету у кореспонденції з рахунком 5112 "Результат виконання спеціального фонду державного бюджету". 4. Організація грошових розрахунків у ВДК у Троїцькому районі Луганської області У Відділенні Державного казначейства у Троїцькому районі облік грошових коштів відбувається по безготівковому розрахунку, тобто лише платіжними дорученнями та ...

0 комментариев


Наверх