Шпаргалка по политологии (на укр. языке)

1.   Предмет, методи і функції політології.

Політологія - наука, об’єктом якої є політика та її взаємовідносини з особистістю і суспільством Деякі науковці вважають, що політологія - це наука про систему закономірних взаємозв’язків соціальних суб’єктів з приводу політичної влади, боротьби за неї, про сутність методи та форми політичного владування Ряд політологів продметом політології вважають вивчення політичних систем як сукупності владних інститутів, а також політичної влади як основи розвитку і функціонування політичних систем. Інша група вчених вважає предметом політології вивчення системи закономірностей розвитку і функціонування демократії, її змісту, місця і ролі у політичній системі. Політології властиві різноманітні функції: Теоретико-пізнавальна, що означає вивчення, систематизацію, пояснення, аналіз, узагальнення і оцінку політичних явищ. Вона виступає теоретичною основою політичної творчості, політичних реформ і реорганізацій. Теоретичне пізнання дає змогу всебічно вивчити і дослідити досвід політичної діяльності соціальних суб’єктів. Методологічна функція політології охоплює способи, методи і принципи теоретичного дослідження політичної і практичної реалізації здобутих знань.через світоглядну функцію утверджуються цінності, ідеали, норми цмвілізованої політичної системи, політичної культури соціальних суб’єктів, що сприяє досягненню певного консенсусу у супільстві, оптимальному існуванню політичних інститутів. Прогностична функція полягіє у передбаченні шляхів розвитку політичних процесів, різних варіантів політичної поведінки. Прикладна функція забезпечує вироблення практичних рекомендацій щодо шляхів реалізації політичних знань. Методи політології -філософський, загальнонауковий, спеціальний. Широко використовуються емтоди емпіричних соціологічних досліджень, математичні методи, аналіз статистичних даних та ін.

2.   Етапи становлення політичної науки. Розвиток політології в Україні.

Виникнення політології йшло такими стадіями: 1 - від чпсів Аристотеля до середини ХІХ ст. (філософський період розвитку політології); 2 від середини ХІХ ст. до закінчення другої світової війни (емпіричний період розвитку науки, опора на практичний досвід); 3 - від закінчення другої світової війни донині (період критисного переосмислення всього арсеналу накопичених емпіричних і теоретичних знань та подільшого їх поглиблення). В 1903 році було створено Американську асоціацію політичних наук, а в 1949 під егідою ЮНЕСКО виникла Міжнародна асоціація політичної думки. У Радянському Союзі до кінця 80-х років політологію називали лженаукою. Окремі політичні дослідження якщо здійснювалися, то лише в межах історичного матеріалізму, наукового комунізму, історії КПРС, теорії держава і права. Але й вони зводилися до засилля догм офіційного марксизму. В Україні розвиток політології став можливим лише з набуттям незалежності. З 1990 р політологія як навчальна дисципліна почала запруваджуватися у вищих навчальних закладах.

3.   Політична думка в країнах Стародавнього Сходу (Конфуцій, Лаоцзи, Заратустра)

Конфуцій створює правильну, на його думку, концепцію державного управління, висловлює з цього приводу конкретні практичні поради, які можна і сьогодні брати на озброєння, вчить правителів методам завоювання довіри народу, обгрунтовує принципи керування суспільством, забезпечення всезагального щастя на шляху чеснот і справедливості. Трактат «Лунь-юй» протягом багатьох віків вважався основним предметом у китайських школах. Конфуцанство розвивали Мен-цзи та Сунь-цзи. Мен-цзи одним з перших висловив сумнів у абсолютності влади правителя, відкидав ідеї демократії. Вважаючи їх не придатними для Сходу. Сунь-цзи стверджував природність зла у людині, а тому закликав до її самовдосконалення у суспільстві. На його думку теза про рівність людей - це направда, а застосуваня сили на основі права і закону дає гарні наслідки. Основоположною категорією Лаоцзи є «дао», що символізує природний, незалежний ні від кого і ні від чого перебіг подій, втілення чеснот, природної справедливості та загальної рівності. Навіть перемога у війні сприймається Лаоцзи як благо.основний принцип поведінки - можливість діяти не відходячи від вимог «дао». Даосизм у всіх сферах орієнтувався на поміркованість, стриманість, незміність природного стану справ. Моїзм - найзначнішіми його досягненнями є:чітке обгрунтування теорії суспільного договору виникнення держави; висунення ідеї федеративного устрою держави; практичні пропозиції щодо побудови жорсткої адміністративної системи; доктрина казарменого рівноправ’я. Легізм - держава виступає як найвища мета і вінець діяльності людини, а право і закон як найліпший засіб досягнення такої мети. Головні риси закону - верховенство, унівуерсальність, жорстокість, обов’язковість для всіх. Основні методи побудови деспотичної держави матеріальне стимулювання приватних власників, спрямованість їх на землеробство; заохочення бідних до набуття власност, а багатих до добровільної віддачі частини майна бідним;методм нагород і покарань, де перевага надається покаранням.