Політичні концепції украйнського націоналізму (Д,донцов, М.Сціборський)

18. Політичні концепції украйнського націоналізму (Д,донцов, М.Сціборський).

Донцов закликав до періорієнтації українства на Захід, оскільки бачив політичну несумісність українських і російських національних традицій, національних звичаїв, способу життя. Спираючись на постулати географічного детермінізму, стверджував, що росіянам притаманні абсолютизм, правовий нігілізм, що значною мірою відрізнявся від українських національних традицій. Донцов намагався ідеологічно обгрунтувати українську самостійницьку політику: зовнішню (незалежність від Росії) і внутрішню (виховання на засадах західної культури). Донцов сформував основні принципи українського націоналізму: вольовий принцип; постійне прагнення боротьби за незалежність: романтизм, непримиренність, фанатизм, аморальність у національній боротьбі; синтез національного та інтернаціонального; необхідність виховання власної еліти; орієнтація на примус у боротьбі за незалежність. Донцов відстоював принципи Макіавеллі - мета виправдовує засоби.

19. Основні етапи історії української державності ХХ ст.

20. Становлення і розвиток політичної думки в Закарпатті (М.Балудянський, О.Духнович, А.Волошин).

21. Політика як соціальне явище.

Політика - організаційна, регулятивна й контрольна сфера суспільства, в межах якої здійснюється соціальна діяльність, спрямована на досягнення, утримання і реалізацію влади індивідами й соціальними групами задля ствердження власних запитів і потреб. Політичне життя тісно пов’язане з різними формами політичної діяльності. Політична діяльність - це індивідуальна чи колективан, спонтана чи організована діяльність соціальних суб’єктів, яка прямо чи опосередкована випливає з інтересів великих соціальних груп і цінностей, що їх вони поділяють. Умовою і формою політичної діяльності є політичні відносини. Політичні відносини - це реальні практичні стосунки, взаємозв’язки соціальних суб’єктів, у яких відбиваються їхні інтереси і здійснюється політична діяльність - співробітництво чи боротьба, вибори, референдуми, війни. Політичне життя будь-якого суспільства характеризується багатоманітністю політичних процесів, у яких розкривається спрямованість політичної діяльності соціальних суб’єктів. У політичному процесі вирізняють суб’єктивний та об’єктивний аспекти. суб’єктивний становлять ідеологія, політична програма, система цінностей і норм. Учасниками політичного процесу є поліцтичні сили, партії та рухи. Політичні конфлікти і кризи займають особливе місце політичному житті. невід’ємним компонентом, нормою демократичного суспільства є політична опозиція. Опозиція буває конструктивною і деструктивною.

22. Політика і особа.

Політична діяльність індивідів може здійснюватися як політична участь і як політичне функціонування. Політична учаксть - це здійснення або підтримка певних акцій з метою висловлення інтересів, позицій, вимог, настроїв, що панують у масах, формування їх у конкретні вимоги; здійснення тиску на органи влади, аби домогтися їх виконання, заявити свій протест чи підтримати певні рішення та дії. Політичне функціонуванням - забезпечення участі політичних інститутів в управлінні спільними справами. Людина в політиці може брати таку участь: 1) реакція на імпульси, що виходять з політичної системи, епізодична участь у політиці; 2) діяльність, пов’язана з делегуванням повноважень: участь у виборах, референдумах; 3) участь у діяльності політичних і громадських організацій; 4) виконання політичних функцій у рамках державних інституцій; 5) професійна, керівна політико-ідеологічна діяльність; 6)участь у позаінституціональних політичних рухах і акціях, спрямованих на докорінну перебудову існуючої політичної системи. Розрізняють такі рівні участі в політиці: - рядовий член суспільства, громадянин, який є членом громадянської організації, громадянин, який є членом політичної партії, професійний політик.

23. Соціально-етнічні спільності й етнополітика.

До соціально-етнічних спільностей відносять народ, націю, етнос. Народ - це біологічна єдність, група, поєднана кровними, біологічними зв’язками: з сім’ї виросла родина, з родини - рід, рід перетворився на плем’я, плем’я - на народ. Етнос - це стійка сукупність людей, яка належить до певного народу, проживає на території чи в складі іншого народу, проживає на території чи в чкладі іншого народу і зберігає свою культуру, побут, мовні та психологічні особливості. Нація - політично, організованізований народ. Етнонаціональні відносини - це відносини між суб’єктами національно-етнічного розвитку - націями, народностями, національними групами та їхніми державними утвореннями. Ці відносини бувають: рівноправні, відносини панування і підлеглості, прагнення до знищення інших суб’єктів. Головними в етнонаціональних відносинах є питання: про рівноправність і підлеглість; про нерівність економічного і культурного розвитку; про міжнаціональну воррожнечу. Національна політика - це науково обгрунтована система заходів, спрямована на реалізацію національних інтересів, розв’язання суперечностей у сфері етнонаціональнизх відносин. Національні відносини в сучасному світі підпорядковані діїї двох взаємозалежних тенденцій: з одного боку, формування й розвитку націй, їхньої боротьби за рівноправність і самостійність, за створення держав, з іншого боку - на основі об’єктивного процесу інтернаціоналізації всіх аспектів суспільного життя відбувається злам національних кордонів, посилення зв’язків і взаємного співробітництва, інтеграційних процесів.