Політичні концепції представників німецької класичної філософії (І. Кант, Г. Гегель)

10. Політичні концепції представників німецької класичної філософії (І. Кант, Г. Гегель).

Основні політологічні ідеї Канта викладені у працях «Критика чистого розуму», «Критика практичного розуму», «Критика здібності судження», «До вічного миру» та ін. Виклав основи німецької суспільного договору, природних прав людини, правової держави, громадянського суспільства, свободи особистості, поділу влад. Пріоритетне місце у системі вчення Канта посідає людина, котра виступає у двох видах: як істота емпірична вона підпорядковується закону причинності і не може бути вільною, як річ у собі вона цільковито вільна і діє згідно з законом свободи, моральним законом - категоричним імперативом. За Кантом людина людина може бути засобом лише для досягнення відносної мети, а сама людина є абсолютною метою. Мета людства - розвиток і здійснення свободи, громадянської рівності і справедливості, створення квітучого громадянського суспільства; мета громадянського суспільства - цастя громадян; мета держави - торжество ідеї права. Влада має належати народу, але не всі мають політичні права. Право не залежить від суспільних відносин і має своєю основою природний всезагальний закон свободи. Відміність права від моралі - примус, який застосовується державою для відновлення справедливості. Форми політичного правління Кант поділяє на деспотичні, автократичні, аристократичні, демократичні і республіканські, віддаючи перевагу автократії у вигляді абсолютної монархії. Демократія для Канта - дуже складна форма правління. Перехід від абсолютної до конституційної монархії бажаний, але виключно за умов дарування народу конституції монархом. Поділ влади на законодавчу, виконувчу і судову повинен здійснюватися за принципами взаємопідготовки і координації владних гілок, а не принципами стримування і противаг. Найголовніший обов’язок держави - захищати приватну власність громадян. Кант заснував ідеї нейтралітету, обгрунтував право коаліцій, право гарантій у міжнародних відносинах. Основні твори Гегеля - «Енциклопедія філософських наук», «Наука логіки», «Історія філософії» та ін. Людство проходить ступінь розвитку, де його природню єдність втілює сім’я виникнення великої кількості сімей викликає до життя громадянське суспільство. Найвищу природню єдність індивідів, що примирює і знімає всі суперечності, втілює держава. Народ, який на створив власної держави є позаісторичною людністю. Універсальне людське право - реалізація індивідуальної волі. Громадянське суспільство - суспільство власників, які пропонують один одному взаємне визнання. Воно складається з вільних індивідів, котрі взаємодіють між собою у процесі реалізації власних потреб та інтересів переважно у сфері суспільно-економічної діяльності. Громадянське суспільство поділяється на стани (корпорації) і включає поліцію і судові установи. Його члени рівні у юридичному відношені, але нерівні від природи, у соціальних взаєминах, у настроях, думках, духовних даруваннях, набутих знаннях. Держава - вінець розвитку моральності. Гегель відкидає ідею Канта про вічний мир.

11. Еволюція соціально-політичних утопій (Т.Мор, Т.Кампанела, А.Сен-Сімон, Ш Фур’є, Р.Оуен, К.Маркс, В Ленін ).

12. Основні течії та школи західної політології.

13. Сучасні футурологічні концепції (З.Бзежінський, Д.Нейсбіт, С.Хантігтон,Ф.Фукуяма).

Футурологія розробляє і застосовує різноманітні методи і принципи аналізу існуючих соціально-історичних тенденцій і вірогідних наслідків їх реалізації з метою передбачення і прогнозування подій, перетворень, катаклізмів, змін здатних радикально вплинути на умови життя людини і на стабільність існуючих суспільних форм; моделювання певного образу майбутнього - як альтернативи теперішньому. Футурологія спирається на весь спектр природничо-наукового й гуманітарного знання. Термін футурологія запропонував у 1943 році німецький соціолог Флехтрейм. У 60-ті цей термін поширився у значенні історії майбутнього і науки про майбутнє. У цей же час у працях «Комісії 2000 року», в доповідях Римського клубу футурологія оформляється як спеціальний науковий напрям. Футурологічним прогнозам 60-70 - х властиве глибоке усвідомлення катастрофічності сучасної цивілізації. Наприкінці 70-х - 80 - х футурологія зосереджує увагу переважно на екологічних проблемах; розробляються концепції постіндустріального і інформаційного суспільства. У 1990 р Фукуяма висловив ідею кінця історії - як прийдешнього історичного затишшя внаслідок переваги ліберальної демократії на геополітичному просторі планети. 1994 р С. Хантінгтон передбачив «реванш Бога»: після руйнування двополюсного світу на людство чекає загострення суперечностей на релігійному грунті.

14. Політичні концепції М.Вебера, М.Дюверже, Г.Алмонда.

Вебер висловив погляди на політику, як прагнення до участі у владі чи здійснення впливу на її поділ, а також на державу як на спосіб панування людей над людьми, що спирається на легітимне насилля. Вчений висунув три типи легального панування: раціонально-легальний (правова держава); традиційний (заснований на традиційно-існуючих порядках і системі влади); харизматичний. Вебер значну увагу приділив бюрократії. Аналіз теорії раціональної бюрократії Вебера дає можливість виділити три найважливіші моменти: аналіз бюрократії як технічно досконалого апарату здійснення влади; критику бюрократії; аналіз бюрократії як відображення класової структури. З метою запобігання тиранії бюрократії Вебер запропонував теорію, згідно з якою харизматичний лідер, вибраний шляхом прямого голосування всього народу має доповнити недостатньо легітимну силу парламентської демократії. Одночасно Вебер аналізував форми демократії без вождя, які дозволили б звести до мінімуму панування людини над людиною.