Нікколо Макіавеллі - представник політичної думки епохи Відродження

7.   Нікколо Макіавеллі - представник політичної думки епохи Відродження.

Дав поштовх процесу виділення науки про політику в окрему галузь. Головні праці»Володар», «Історія Флоренції». Протиставивши теологічному розумінню державної влади юридичний світогляд, розуміючи силу як основу права, а поняття держава як загальний політичний стан суспільства, Макіавеллі у вченнях про людину виходить з її єдиної і незмінної природи для всіх часів і народів, природи, яка втілює в особі злобність, агресивність, властолюбство, жадобу, брехливість, боязливість, малодушшя, невдячність, зрадництво, лицемірство, ненависть, нестриманість у потребах і бажаннях. Такі негативні якості людини викликали до життя державу. Відстоюючи пріоритет світської влади, М гостро критикує духовенство, а дворянство пропонує знищити зовсім. Його ідеал держави - сильна, жорстко централізована республіка, де владарюють представники народу, молодої буржуазії та виборний глава держави. Його кредо - мета виправдовує засоби. Лише тоді республіка стане дійсно могутньою, коли правитель відкине закони і принципи моралі і встановить провову авторитарну диктатуру «великого перетворювача». Держава - це вищий вияв людського духу, а служіння державі - це зміст, мета і щастя людини. Він неодноразово вказує на полярність інтересів багатих і бідних, говорить про справедливість і досконалий державний устрій, який повинен забезпечувати політичну свободу. Мрія Макіавеллі - сильна республіка, яка гарантує своїм громадінам не лише розквіт свободи, а й рівність всіх феодальних привілей. Лише свобода і рівність може розвивати здібності особистості. Вчення Макіавеллі породило феномен макіавеллізму - своєрідного образу політичної діяльності, котрий не вживає будь-які засоби для досягнення власної мети.

8.   Д. Локк і Т. Гоббс - родоначальники класичного лібералізму.

Гоббс - головний твір «Левіафан». На його думку, людина - це не суспільно - політична істота, а суто егоїстична тварина, рівність якої від природи заперечує саме право, провокує війну всіх проти всіх. Держава відбирає у людини природні права, окрім права на фізичне життя. Безмежні права держави зосереджуються у руках монарха, а тому поділ влади на гілки недопустимий, бо призведе до громадянської війни. Влада монарха не підлягає контролю, він стоїть над законом. Гоббс впевнений, що держава це і є суспільство, а суспільство це і є держава. Погляди Гоббса є консервативними. На відміну від Гоббса Д. Локк є виразником ліберально-демократичних поглядів. Він на перше місце поставив особу, на друге потреби і інтереси суспільства, і лише на третє - держави.саме такий підхід був покладений згодом у доктрину лібералізму. Держава на його думку виникла з первісного миру і злагоди серед рівних і вільних людей, з метою забезпечення цих природніх прав і приватної власності. Передані державі права, свободи людьми не втрачаються, вони тільки зберігаються державою, найдосконалішою формою якої є конституційна монархія. Гарантом запобігання політичної сваволі повинен бути поділ влади на законодавчу, виконавчу (сюди включається і судова) та союзну, яка займається зовнішньою політикою. Такий поділ здійснюється на основі верховенства закону, якому підпорядковуються всі.

9.   Політичні погляди французьких мислителів (Ш. Монтеск‘є, Ж.-Ж Руссо, Вольтер, Гельвецій та ін.).

Головні праці Монтеск’є -«Персидські листи», «Роздуми про причину величині і занепаду римлян», «Про дух законів» та ін. Він не ставить особистість над державою, але він постійно підкреслює, що головне завдання держави - забезпечити людині політичної свободи. монтеск’є стверджує, що умови для гуманного кримінального законодавства, неухильного дотримання гарантованих державою правил судочинства, недопущення зловживань можливе при поділі влади на три гілки - законодавчу, виконавчу і содову. Саме їх незалежність гілок влади стоїть у Монтек’є на першому місці. Мислитель пропонує ввести виборність судів. Мислитель пропонує надати можливість законодавчого владування двопалатному парламенту. Найважливішою рисою виконавчої влади Монтеск’є вважає швидкість діянь, а така можливість інує лише тоді, коли влада зосереджена у руках монарха. монтеск’є можна вважати одним із засновників теорії правової держави. Головні праці Вольтера «Філософські листи», «Трактат про метафізику». У системі відносин між людиною і державою він ставить на головне місце державу, яка виникла з договору між людьми і пройшла шлях від республіки до найдосконалішої форми - монархії на чолі з освіченим монархам, який підпорядковується конституції. Вважає, що політичну владу слід зосереджувати в руках меншості. Свобода особистості - це залежність лише від законів, свобода совісті, свобода друку, свобода мислення, свобода творчості. Жан-Жак Руссо стверджував, що постала потреба регресу - повернення в «золотий вік», революційного повалення деспотизму, побудови демократичної держави на основі суспільного договору, встановлення дійсного народного сувернітету, прямого народоправства.