Поняття держави, її визначальні ознаки і типи

26. Поняття держави, її визначальні ознаки і типи.

Держава - базовий інститут політичної системи і політичної організації суспільства, який створюється для налагодження життєдіяльності суспільства в цілому і здійснення політичної влади домінуючою частиною населення у соціально-неоднорідному суспільстві з метою забезпечення його цілісності і безпеки, задоволення загальносоціальних потреб. Виникнення та існування держави пов’язується з будь-яким соціальним розшаруванням суспільства, ястини якого нерідко мають протилежні інтереси. Поділ суспільства на класи - найбільш причина виникнення держави. Будь-яка соціальна неоднорідність суспільства зумовлює необхідність держави. Ознаки держави: відділення публічної влади від суспільства, її нетотожність з організацією всього населення, поява професіональних управлінців, класовий характер, монополія на легальне застосування сили, право на збирання податків. Розрізняють дві функції держави - внутрішню і зовнішню. Сучасні держави відрізняються між собою за формою врядування (монархії та республіки), формою устрою (унітарні, федерації, конфедерації), формою політичного режиму (парламентські, президентські, авторитарні, тоталітарні).

27. Типи державного устрою і форми правління.

28. Держава і громадянське суспільство.

Громадянське суспільство - суспільство громадян із високим рівнем економічного, соціального, політичного, культурного і морального розвитку, яке спільно з державою державою утворює розвинені правові відносини; суспільство рівноправних громадян, яке не залежить від держави, але взаємодіє з нею заради загального блаша. Громадянське суспільство є базисом держави, воно ініціює в ній необхідні зміни. Держава в свою чергу, захищає принципи самоврядування всіх недержавних організацій, які формують громадянське суспільство. Але якщо державі властиві рзіні форми правління, то громадянське суспільство існує виключно за умов демократії. Високий рівень розвитку громадянського суспільства забезпечує демократичність держави. Нерозвиненість громадянського суспільства є однією з умов існування тоталітарного й авторитарного режимів. Сутність громадянського суспільства полягає в забезпеченні законних прав людини. Особистість має гарнтію вільного вибору тих чи інших форм економічного чи політичного буття, ідеології, світогляду, можливість вільно висловлювати і відстоювати свої погляди та інтереси. Становлення громадянського суспільства являє собою невпинний процес удосконалення громадянина, суспільства, влади, політики, права, які охоплює всі без винятку сфери життєдіяльності. Поняття громадянського суспільства знаходимо в Аристотеля. Цікаві погляди виклав Макіавеллі: громадянське суспільство, як спільність людей протилежну державі, яка прагне підірвати будь-яку діяльність суспільства, щоб самій піднестися над ним. Макіавеллі дові, що окрім держави є щось самостійне, самодостатнє, що живе за своїми законами. На його думку, це і є громадянське суспільство. Громадянське суспільство має під собою економічну основу. Його формування супроводжується появою різноманітних форм власності та перевагою приватного капіталу. У розвиненому суспільстві діє розгалужена ринкова інфраструктура, що підлягає регулюванню. Зазначені чииники спричиняють ділову активність, заповзятливість людей, створюють передумови плідної роботи. У політичній сфері громадянське суспільство забезпечує громадянам вільну участь у державних і громадянських справах. Головним суб’єктом такого супільства виступає людина.

29. Партія як політичний інститут виникнення та еволюція політичних партій.

Партія - добровільне об’єднання людей, які прагнуть домогтися здійсненню ідей, які вони поділяють, задоволення спільних інтересів; організована певним чином частина якоїсь соціальної верстви класу, покликан висловлювати і захищати інтереси цієї спільноти, домагатися їх дотримання і виконання, бути її політичним «голосом», «уособленням» окремих групових інтересів. Дехто партії розуміють як своєрідні штаби для підготовки до чергових виборів, як засоби перетворення волі індивідів на колективну волю, як знаряддя для участі громадян у формуванні політики держави, як засіб впливу політичної та державної еліти на маси. Феномен партій досліджували Дюверже, Сарторі. Неодмінною умовою існування будь-якої партії є протистояння їй інших партій. Партії, будучи створенні як засіб осягнення соціально-групової мети, партії скоро стають метою самих себе, починають дбати про власний добробут і успіх. Сучасні партії є одним з найдієвіших важелів впливу громадянства на державну владу. Прийнято вважати, що громадсько-політична організація стає партією тоді, коли ставить своєю метою боротьбу за владу. Партія може брати участь у державних справах, але вона не може, не повинна сама перетворюватися на державу, підміняти її, мати загальнодержавне значення, державне значення.

30. Поняття і типи партійних систем Проблеми розвитку багатопартійної системи в

Україні.

Партійна система - структура, що утворюється із сукупності політичних партій різних типів з їх стійкими зв’язками і взаємовідносинами між собою, а також з державою та іншими інститутами влади, характером, умовами діяльності, поглядами на базові цінності політичної культури суспільства та ступенем узгодження цих поглядів у ході реалізації прийнятих ними ідеологічних доктрин, форм і методів практичної політичної діяльності. Уполітології партійні системи характеризуються як невід’ємна складова частина політичної системи суспільства в цілому, характер якої визначає різновид політичного режиму, механізм та ефективність функціонування демократичних інститутів суспільства. Під терміном партійна система розуміють: право партій на формування власної системи правління; сукупність політичних сил, представлених у парламенті, або таких, що прагнуть до представництвав ньому; сукупність відносин між легально діючими політичними партіями, що виявляються у спільній боротьбі, або в суперництві за владу в суспільстві; сукупність політичних партій, що існують у країні, незалежно від форм діяльності та ступеня інституціалізації згідно з чинним законодавством. Одним з найпоширеніших підходів до типології партійних ситем є виділення одно-,двох- і багатопартійних систем. У нормально функціонуючій державі цивілізованого типу загальним критерієм визначення кількості партій є кількість партій, що мають своє представництво у парламенті. У багатопартійній політичній системі парламентська більшість побудована на комбінації основних партій, представлених і парламенті, змінюється після кожних виборів відповідно змінюються і уряди. Найчастіше у світі використовується система з трьох-п’яти партій, жодна з котрих не перважає. Вони змушені ти на компроміси. При наявності великої кількості дрібних партій, вони утворюють на час виборів блоки. Практика свідчить, що у стабільних суспільствах існує тенденція до зменшення політичних партій, концентрації політичних сил у невеликої кількості партій.