Міжнар. виставки\ярмарки–типологія та етапи підготовки

54. Міжнар. виставки\ярмарки–типологія та етапи підготовки.

М\н виставки і ярмарки – це організ. р-к, специфіка якого полягає в тому, що основною метою їх функц-ня є стимулювання попиту, а не пропозиції. Осн. види угод на виставках\ярм-х:

-Торгівля по представленим зразкам з наступною поставкою; на вист\ярм. заключ-ся базові контракти, обгово-рюються строки поставок і їх обсяг.

-розпродаж представлених зразків. Такий метод торгівлі дозволяє дійти висновку про якість т-рів, вдоско-налення асортименту, дизайну т-рів, розв"язати питання з ціноутво-ренням. Осн. типи і види вист\ярм. За складом учасників і екон. значенням розріз: національні і міжнар. М\н вист\ярм. обслуговують МТ, в них без обмежень можуть брати участь фірми б.-я. кр-н. В рамках м\н вист.\ярм. виділяють також всесвітні. Участь в міжнар. вист\ярм.–сучасна і ефект. форма торг.-реклам., техніко-екон. і політ. д-сті. За хар-м представлених експо-натів розріз.: універсальні; галузеві; спеціалізовані. За строка-ми і способом проведення розріз.: короткостр., пересувні, постійні виставки зразків, торгові центри, торгові тижні. Особливо поширені м\н вист\ярм. в к-нах Зах. Європи і США. 2\3 всіх вист\ярм. припадає на Нім., Англію, США, Франц., Італію.

55. Сучасні тенденції розвитку міжнародної виставкової справи.

 За визначенням Міжнародного бюро виставок, виставка – це показ (незалежно від назви) основна мета якого полягає в просвіті публіки шляхом демонстрації засобів, що є в розпорядженні людства для задоволення потреб, а також з метою прогресу в одній або декількох галузях його діяльності або майбутніх перспектив.

Виставка/ярмарок – організований ринок, специфіка якого полягає в тому, що головною ціллю його функціонування є стимулювання попиту а не пропозиції.

 До основних тенденцій в розвитку міжнародної виставкової справи відносять:

1. Збільшення кількості виставкових заходів в світі.

2. Розширення виставкових площ.

3. Ріст спеціалізації виставок.

4. Підвищення ролі машин, обладнання та наукоємної продукції в загальній номенклатурі експонатів.

5. Підвищення ролі міжнародних ярмарків в країнах, що розвиваються.

6. Зміна в структурі виставкових заходів на користь виставок.

7. Ріст інформативності та якості оформлення самого виставкового обладнання (стендів).

8. Збільшення кількості заходів присвячених високим та інформаційним технологіям.

9. інші тенденції.

56. Досвід організації і видова структура виставок/ ярмарок в Україні.

За визначенням Міжнародного бюро виставок, виставка – це показ (незалежно від назви) основна мета якого полягає в просвіті публіки шляхом демонстрації засобів, що є в розпорядженні людства для задоволення потреб, а також з метою прогресу в одній або декількох галузях його діяльності або майбутніх перспектив.

Виставка/ярмарок – організований ринок, специфіка якого полягає в тому, що головною ціллю його функціонування є стимулювання попиту а не пропозиції.

За класифікацією Ради з питань виставкової діяльності в Україні виділяють такі види виставок/ярмарок:

1. За статусом заходу.

- регіональні

- міжрегіональні

- національні

- національні з участю інофірм

- міжнародні.

2. За тематикою.

- Технічні та промислові товари,- Товари повсякденного вжитку,- Сільське та лісове господарство,- Виноробство і обладнання для виробництва вин,- Харчова промисловість,- Готель. Ресторан. Обладнання,- Будівництво. Реконструкція Обладнання,- Меблі. Предмети домашнього вжитку,- Здоров’я. Гігієна.,- Довкілля. Безпека. Охорона,- Транспорт,- Інформатика. Комунікації. Бюро. Обладнання,- Спорт. Дозвілля. Ігри,- Економіка. Торгівля. Побутові послуги.

Найбільша кількість виставкових заходів в Україні стосуються харчової промисловості (близько 60), Будівництва (40), Транспорту (30), Інформатиці та зв’язку (50). Всього щорічно в Україні проходить близько 550-ти виставкових заходів.

57. Механізм та напрями регулювання міжнародних торгових відносин.

Для регулювання своєї зовнішньої торгівлі кожна держава законодавчо встановлює певні правила та умови зовнішньоторговельної політики. Ними держава намагається забезпечити найсприятливіші умови національним товаровиробникам, створити необхідні умови для експорту та обмежити імпорт.

Зовнішньоторговельна політика – сукупність методів, прийомів та механізмів регулювання обсягів та спрямованості експорту та імпорту, які застосовує держава з метою реалізації зовнішньоекономічної політики.

Методи та механізми регулювання поділяються на адміністративні та економічні.

Адміністративні:

- Превентивне правове регулювання (сист. між нар. угод, протоколів, застереження в угодах)

- Торгівельні режими (найб. спр., преференційний, звичайний, дискримінаційний)

- Митне оподаткування (митний тариф, митні податки та збори)

- Національне оподаткування

- Кількісні обмеження (ліцензування, квотування, добровільні обмеження)

- Технічні бар’єри

- Адміністративні формальності

- Екстрене правове регулювання (антидемпінг, ембарго, економічний байкот, блокада)

Економічні:

- Фінансові та гр.-кред заходи (податкові пільги, держ кредитування, фінансування виробництва)

- Вал-кредитне регулювання (валютні курси та обмеження, імпортні депозити)

- Орг-техн сприяння експорту (інформаційна, організаційна підтримка нац виробників).