Проектування зачеплення

4.3 Проектування зачеплення.

Приймаємо висоту зубця на кресленні №4 – 50 мм.

Визначимо масштабний коефіцієнт:

Визначимо графічні розміри геометричних параметрів:

На кресленні №4 проводимо міжосьову відстань  і отримуємо центри коліс, точки О₁ та О₂ , з яких проводимо кола радіусами . Проводимо загальну дотичну до основних кіл. Відмічаємо точки дотику А та В. Визначаємо теоретичну лінію зачеплення АВ. Проводимо початкові кола , вони повинні перетнутися в точці W, точці перетину лінії зачеплення і лінії центрів.

Проводимо кола радіусами . Відрізок AW ділимо на чотири частини і отримуємо точки 1, 2, 3, 4, які зносимо на коло  і отримуємо точки 1’,2’,3’,4’, з яких проводимо дотичні до кола і зносимо на відповідні дотичні відрізки W₀, W₁, W₂, W₃, W₄ . З’єднуємо точки і отримуємо профіль зубця. Проводимо вісь симетрії S₁/2 і по закону симетрії добудовуємо іншу сторону зубця. Потім округлюємо зубець радіусом округлення ρ. Аналогічно будуємо зубець і для другого колеса. Робимо шаблони і добудовуємо ще по два зубця.

4.4 Визначаємо величини параметрів якості.

Визначаємо коефіцієнт перекриття:

де: ab – практична лінія зачеплення

Визначимо коефіцієнти відносного ковзання:

де: Х – відстань від точки А до точки зачеплення

 U_1,2 – передаточне відношення

Визначаємо передаточне відношення:

Таблиця №5

Х мм	0	20	40	60	80	100	120	140	166
λ1	-∞	-4,38	-1,32	-0,3	0,21	0,51	0,72	0,86	1
λ2	1	0,81	0,57	0,23	-0,26	-1,06	-2,54	-6,31	-∞

4.5 Проектування планетарної передачі.

4.5.1 Вихідні данні.

U_1Н - -0,36 (передаточне відношення);

К - 3 (кількість сателітів).

Схема механізму (мал.8)

Z₂ Z₃

Z₁ Z₄

 (мал. 8)

4.5.2 Розрахунок параметрів планетарної передачі.

Визначаємо кількість зубців:

Перевіряємо умову одноосності:

умова виконується

перевіряємо умову правильного зачеплення:

умова виконується

Перевіряємо умову сусідства:

умова виконується

Визначаємо діаметри ділильних кіл зубчастих коліс:

Визначаємо міжосьові відстані:

4.5.3 Побудова планів лінійних і кутових швидкостей.

Визначаємо масштабний коефіцієнт:

На кресленні №4 будуємо схему планетарного механізму у масштабі.

На схемі механізму відмічаємо точку А, полюс зачеплення коліс 1-2, точку В, та полюс зачеплення коліс 3-4. А також точку Н – центр колеса 3. Ці точки переносимо на базову лінію плану швидкостей.

Визначаємо лінійну швидкість точки А:

По горизонталі від базової лінії відкладаємо відрізок АА’.

Визначаємо масштабний коефіцієнт:

З’єднуємо точку А’ з полюсом Р, і отримуємо трикутник швидкості для колеса 1. З точки Н проводимо відрізок РН під кутом Ψ_Н , отримуємо точку Н’ на перетині горизонталі проведеної з точки Н і відрізка Н’, з’єднавши яку з точкою А’ отримуємо трикутник швидкостей коліс 2 та 3.

Визначаємо кут Ψ_Н:

Проводимо горизонталь на відстані КР, довільно беремо полюс і через нього проводимо промені паралельно відрізкам А’Р, АВ, РН’. На перетині їх з горизонталлю отримуємо а₁, а_2,3, а_Н, що і є планом лінійних швидкостей. Відрізок Ка₁ є графічним зображенням кутової швидкості колеса 1.

Визначаємо масштабний коефіцієнт:

Визначаємо кутову швидкість коліс 2,3 і водила Н:

5. Використана література.

1.    Левітська О.Н., Левітський Н.И. «Курс теорії механізмів та машин», - М.: Висш. шк., 1985. – 279 с., іл.

2.    Кореняко А.С. та ін., «Курсове проектування по теорії механізмів та машин», - К.: Вища шк., 1970. – 332 с.

3.    Артоболевський .І.І., «Теорія механізмів та машин», - М.: Наука, 1988. – 640 с.

4.    Методичні вказівки.