Содержание договора

99. Содержание договора

Договором є домовленість двох або більше сторін,спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторонни. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором

або не випливає із суті змішаного договору. До iстотних умов можно отнести Строк договору, ціна, предмет договору. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

100. Стадии заключения гражданско-правовых договоров

Оскільки договір у спiльним юридичним актом двох чи бiльше осiб, погодження ними умов договору проходить принаймнi двi стадiє: 1) пропозицiя однiує сторони укласти договiр, або оферта; 2) прийняття пропозицiє другою стороною, або акцепт. Вiдповiдно сторона, яка зробила пропозицiю, називауться ферентом, а сторона, яка прийняла єє, - акцептантом. Загальний порядок укладення цивiльно-правових договорiв визначено в статтях 153-159 ЦК Украєни. Порядок укладення господарських договорiв мiж юридичними особами i врегулювання

мiж ними переддоговiрних спорiв вiдображено в статтi 10 Арбiтражного процесуального кодексу. iснують певнi особливостi укладення бiржових угод (договорiв), проведення торгiв на аукцiонах, у порядку конкурсу тощо. Для того щоб вступити в договiрнi вiдносини, один з учасникiв повинен бути iнiцiатором, тобто виступити з пропозицiую укласти договiр (офертою). Проте чи кожна iнiцiатива (пропозицiя) може вважатися офертою i породжувати певнi юридичнi наслiдки для особи, що єє виявилаi Чинний Цивiльний кодекс Украєни не мiстить ознак оферти, хоч вони можуть бути виведенi iз загальних положень цивiльного законодавства шляхом доктринального тлумачення. Офертою визнауться пропозицiя укласти договiр, яка адресована однiй чи кiльком особам, мiстить вказiвку на iстотнi умови договору i виражау намiр особи, яка зробила пропозицiю, вважати себе звязаною договором у разi єє прийняття. Вiдповiдь особи, якiй адресована оферта, про прийняття нею пропозицiє визнауться акцептом. Акцепт повинен бути повним i безумовним. Це означау, що акцептант повнiстю погоджууться iз запропонованими умовами договору i повiдомляу про це оферента. Якщо пропозицiю укласти договiр зроблено iз зазначенням строку для вiдповiдi, то договiр вважауться укладеним за умови, що сторона, яка зробила пропозицiю, одержала вiд iншоє сторони вiдповiдь про прийняття пропозицiє протягом цього строку (ст. 155 ЦК Украєни). Як вiдзначалося, акцепт повинен бути повним i безумовним, тiльки тодi вiн свiдчить про згоду сторiн щодо iстотних умов договору. Проте часто, погоджуючись у принципi укласти договiр, друга сторона висувау своє умови або пропонуу укласти iнший за характером договiр. Згода, яка супроводжууться застереженнями та контрпропозицiями, не може вважатися акцептом. Тому згiдно з частиною першою статтi 158 ЦК Украєни

вiдповiдь про згоду укласти договiр на iнших, нiж було запропоновано, умовах визнауться вiдмовою вiд пропозицiє i водночас новою пропозицiую.

101. Понятие, значение, особенности гражданской ответственности

Среди многочисленных вариантов наибольшую поддержку получило, пожалуй, определение гражданско-правовой ответственности, сформулированное О.С. Иоффе: гражданско-правовая ответственность есть санкция за правонарушение, вызывающая для нарушителя отрицательные последствия в виде лишения субъективных гражданских прав, либо возложения новых или дополнительных гражданско-правовых обязанностей. Характерным для гражданско-правовой ответственности является то, что: 1) она есть санкцией за правонарушение; 2) влечет отрицательные последствия для правонарушителя; 3) эти последствия выражаются в лишении субъективных гражданских прав либо в возложении новых или дополнительных гражданско-правовых обязанностей; 4) реализация санкции обеспечена возможностью применения мер государственного принуждения; 5) существует гражданско-правовая ответственность в рамках соответствующего гражданского правоотношения, основанием возникновения которого являются неправомерные действия. В процессе ее реализации гражданско-правовая ответственность выполняет такие функции: 1) компенсационную (возмещение вреда потерпевшему, кредитору); 2) воспитательно-предупредительную (превенция новых правонарушений со стороны нарушителя и других лиц); 3) карательную — выражающуюся в наказании нарушителя путем возложения на него тех или иных имущественных обременении.

- В зависимости от характера санкций меры гражданско-правовой ответственности могут быть подразделены на общие и специальные формы ответственности.

Общей формой гражданско-правовой ответственности является возложение на правонарушителя обязанности возместить убытки, причиненные его неправомерными действиями лишение субъективного права (изъятие или снос самовольно построенного дома, хозяйственных и бытовых строений — ст. 105 ГК и т. п.).