Договір доручення

130. Договір доручення.

1 сторона (повірений) зобов’язується виконати від імені і за рахунок іншої сторони (довірителя) певні юридично значимі дії. Сторони можуть бути як фізичними так і юридичними особами. Предметом є юридичні дії повіреного. Права та обов’язки, що виникають внаслідок юридичних дій повіреного – це права і обов’язки довірителя.

Консенсуальний, двосторонній, безоплатний або оплатний (якщо передбачено договором або встановлено правилами).

Форма договору не обумовлена, значить загальні правила.

Повірений зобов’язаний виконати дане йому доручення у відповідності з вказівками довірителя. Повірений має право відхилитись від вказівок довірителя, якщо по обставинам справи це необхідно в інтересах довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не отримав своєчасно відповіді. В цьому випадку повірений зобов’язаний повідомити довірителя про хід виконання доручення. Повірений зобов’язаний виконати дане йому доручення особисто. Він має право передати виконання доручення іншій особі тільки у випадках коли він уповноважений на те договором або примушений в силу обставин з метою охорони інтересів довірителя. В цьому випадку повірений відповідає лише за вибір заступника. Довіритель має право в будь-який час відмовитись від заступника, обраного повіреним.

Повірений зобов’язаний: 1) повідомити довірителя за його вимогою про хід виконання доручення; 2) після виконання доручення надати довірителю звіт з додаванням відповідних документів, якщо це потребує характер доручення; 3) передати довірителю усе отримане за дорученням.

Довіритель зобов’язаний усе це прийняти. Крім цього, якщо інше не передбачене договором) довіритель зобов’язаний: 1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2) відшкодувати повіреному фактичні витрати, які були необхідні для виконання доручення; 3)після виконання доручення сплатити повіреному винагороду, якщо така передбачена договором.

Крім загальних випадків, договір доручення переривається: 1) відмовою довірителя; 2) відмовою повіреного; 3) смерть, визнання безвісно відсутнім, обмежено дієздатним або недієздатним повіреного або довірителя; 4) припинення юридичної особи, яка бере участь у договорі. Довіритель має право скасувати доручення, а повірений відмовитись від нього у будь-який час. Це право не можна обмежити.

Доручення зберігає силу, доки повірений не дізнався або не повинен був дізнатись про скасування доручення.

131. Договір управління майном

Відповідно до ч. 1 ст. 1029 ЦК за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Договір управління майном є реальним або консенсуальним (у визначених законом випадках), двостороннім, оплатним, строковим правочином.

Істотними умовами договору управління майном є:

1) перелік майна, що передається в управління;

2) розмір і форма плати за управління майном.

Предметом договору є послуги юридичного та фактичного характеру, які як правило, полягають у володінні, користуванні та розпоряджанні майном власника в його інтересах та від імені управителя.

Договір управління майном є особливим правочином, якому притаманні: висока ступінь довіри та особливе значення особистості його учасників.

Управління майном є специфічним способом здійснення права власності у чужому інтересі, що полягає в зобов'язанні управителя діяти в інтересах вигодонабувача та (або) установника. Під діями в інтересах вигодонабувача або установника необхідно розуміти вчинені з належною дбайливістю дії, що не суперечать закону і мають своєю метою зберігання та примноження вартості переданого в управління майна, вчинені без невиправданого ризику можливих втрат так, як вчинив би на місці управителя сам установник за аналогічних обставин.

Об’єктом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно. Не можуть бути об’єктом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом. Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя. Майно, набуте управителем у результаті управління майном, включається до складу отриманого в управління майна.

Договір управління майном укладається в письмовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Сторонами у договорі є установник управління та управитель. Установником управління є власник майна.

Управителем може бути суб'єкт підприємницької діяльності. Управителем не може бути орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, якщо інше не встановлено законом. Вигодонабувач не може бути управителем.

Обов’язки установника управління:

1) передати в управління об’єкт управління, якщо договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації;

2) попередити управителя про те, що майно, яке передається в управління, є предметом договору застави;

3) оплатити вартість управління майном та відшкодувати витрати, зроблені у зв’язку з управлінням.

Обов’язки управителя:

1) прийняти об’єкт управління в управління;

2) здійснювати управління майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача);

3) виявляти належну турботливість про інтереси установника управління або вигодонабувача;

4) отримувати згоду установника управління на відчуження майна, переданого в управління, або передання його в заставу;

5) здійснювати управління майном особисто, крім випадків, якщо можливість передання прав управління майном іншій особі передбачена договором, або цього вимагали інтереси установника управління;

6) повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна.

Управитель діє без довіреності. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.