Поняття та ознаки нормативного акту

59. Поняття та ознаки нормативного акту

Нормативний акт – це офіційний письмовий документ, який приймається уповноваженим органом держави, який встановлює, змінює чи відміняє правові норми.

Нормативний акт характеризується наступними ознаками:

1.Має письмову форму;

2.Характеризується юридичною силою;

3.Приймається компетентними органами держави;

4.Встановлює, змінює чи конкретизує правові норми;

5.Має певну юридичну силу;

6.Породжує юридичні наслідки;

7.Має обов’язковий характер для суб’єктів;

8.Націлений на регулювання суспільних відносин;

9.Охороняється державою

ЗАКОНИ ТА ПІДЗАКОННІ АКТИ.

Найважливішим різновидом нормативного акту є нормативно-правовий акт. Він являє собою документ, що є результатом правотворчості колективного органу держави, який вміщує правові норми.

ОЗНАКИ нормативно-правового акту:

1.Відображає та захищає інтереси держави;

2.Має загальний характер;

3.Вміщує правові норми;

4.Охороняється державою;

5.Має певну юридичну силу та займає відповідне місце в системі законодавства;

6.Документально оформлений;

7.Приймається в порядку чітко регламентованої процедури.

ЗНАЧЕННЯ нормативно-правових актів:

1.Забезпечують інформованість населення щодо змісту правових приписів;

2.Визначають правомірність чи протиправність поведінки суб’єктів;

3.Є умовою єдиного розуміння та застосування права;

4.Є основною формою права України.

В залежності від юридичної сили нормативно-правові акти поділяють на:

-   Закони;

-   Підзаконні акти.

60. Закон: ознаки та різновиди

Закон – нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається вищим представницьким органом влади чи референдумом в порядку законодавчого процесу і регламентує найбільш важливі сфери життєдіяльності суспільства.

ОЗНАКИ:

1.Це нормативно-правовий акт, що має вищу юридичну силу, тобто інші нормативні акти приймаються на основі, у відповідності та на виконання закону.

2.Приймається в рамках законодавчого процесу;

3.Приймається особливими суб’єктами;

4.Охороняється державою в особливому порядку;

5.Регламентує найважливіші сфери життєдіяльності суспільства;

6.Конкретизується підзаконними актами.

Закони класифікують за двома критеріями.

І. За юридичною силою:

·  Конституційні – це Конституція, закони, які вносять зміни та доповнення до неї, а також закони, безпосередньо передбачені текстом Конституції. Ці закони приймаються парламентом, кваліфікованою більшістю (2/3) голосів від конституційної кількості депутатів;

·  Звичайні закони – це нормативні акти, що приймаються парламентом простою більшістю голосів від присутніх депутатів.

ІІ. За способом прийняття:

·  Поточні закони – приймаються відповідно до плану законотворчих робіт;

·  Надзвичайні – приймаються в екстремальних ситуаціях.

61. Підзаконний акт: поняття, риси, види

Підзаконний нормативний акт – це документ компетентного органу держави, що прийнятий на основі, у відповідності і на виконання закону.

ОЗНАКИ:

1.Це документ, що приймається державою в рамках повноважень її органів;

2.Це документ, що приймається на основі закону, тобто не може регулювати відносини, які не отримали законодавчого закріплення;

3.Це акт, що приймається у відповідності до закону, тобто не може йому протирічити;

4.Це акт, що приймається на виконання закону, тобто конкретизує його положення;

5.Має спрощений порядок відміни.

В залежності від юридичної сили підзаконні акти поділяють на:

1)         Загальні – ті, що приймаються органами загальної компетенції та поширюються на територію всієї держави (Постанови ВР, Постанови ВР Республіки Крим, Укази Президента, Постанови, Рішення та Накази Уряду).

2)         Відомчі акти – документи, які приймаються центральної виконавчої влади та регламентують відносини в певній сфері життєдіяльності суспільства (акти міністерств, відомств та державних комітетів).

3)         Місцеві акти – документи, які приймаються місцевими органами управління та поширюються на територію адміністративної одиниці (акти державних адміністрацій).

4)         Локальні акти – документи, які приймаються адміністрацією підприємств, установ та організацій і регламентують порядок діяльності цих структур (правила внутрішнього розпорядку, статути).