Поняття та елементи політичної системи суспільства

19.        Поняття та елементи політичної системи суспільства

В юридичній літературі поняття «політична система» визначається у двох аспектах:

1.Теоретичний, що характеризує її як сукупність органів та організацій, що наділяються правом розробки та прийняття владних рішень політичного характеру.

2.Функціональний, що характеризує політичну систему як взаємодію соціальних структур, що надає можливість найбільш раціонального розподілу їх повноважень щодо розробки та реалізації політичних рішень.

Політична система характеризується наявністю структури, яку складають:

1)         Органи та організації;

2)         Політичні інститути;

3)         Політичні ідеї, що становлять ідеологію;

4)         Механізми взаємодії суб’єктів;

5)         Механізми розробки та прийняття політичних рішень;

6)         Повноваження суб’єктів у сфері політики;

7)         Механізми реалізації владних повноважень.

Основними суб’єктами політичної системи є:

а) Держава, що діє шляхом реалізації повноважень органів;

б) Суспільні формування – добровільні об’єднання громадян, що функціонують з метою задоволення їх спільних інтересів (партії, рухи, громадські організації).

20.        Держава в політичній системі

Місце держави в політичній системі характеризується трьома елементами:

1.Держава є центральним елементом політичної системи, бо:

-   вона суверенна;

-   діє від імені суспільства;

-   виконує загальносоціальні функції;

-   є гарантом прав особи;

-   має спеціальні органи;

-   надає своїм рішенням правової форми.

2.Держава безпосередньо впливає на функціонування інших елементів політичної системи. Вона визначає їх повноваження, легалізує шляхом реєстрації документів, розробляє типові положення щодо їх функціонування, визначає рівень законності їх діяльності та забороняє ті структури, дії яких протирічять закону.

3.Держава приймає політичні рішення під безпосереднім впливом інших елементів політичної системи. Вони приймають участь у прийнятті рішень у формі представницьких органів держави, безпосередньо сприяють реалізації функцій держави, входять до складу колегіальних органів держави з правом вирішального голосу, за вчинення незначних протиправних діянь держава надає можливості застосовувати засоби громадського впливу.

Отже, держава є єдиним суб’єктом державної влади та основним засобом здійснення політичної влади, а наявність інших суб’єктів політичної влади надає можливості певного впливу на процес прийняття важливих рішень з боку суспільства.

21.        Поняття, ознаки та класифікація функцій держави

Регулятивне призначення держави в суспільстві визначає необхідність виконання державою певних завдань що стосуються певної сфери суспільних відносин та реалізуються завдяки функціям держави.

Функції держави – основні напрямки діяльності держави, що розкривають її призначення в суспільстві.

Для функцій держави характерні наступні ознаки:

1.Це стійкі характеристикидіяльності держави, які дають можливість визначити зміст призначення держави в суспільстві.

2.Це предметна діяльність держави, що торкається найважливіших сфер суспільного життя, яке склалося протягом тривалого періоду розвитку держави.

3.Функції мають безпосередній зв’язок з формальними ознаками держави (вони визначають зміст та рівень суверенітету, здійснюються в рамках певної території, в діяльності спеціальностворених органів та мають правову форму закріплення).

4.Функції є засобом реалізації завдань, що є характерними для певного етапу розвитку державності.

5.Функції здійснюються в чітко визначених формах та нормативно закріпленими методами, що включають і примусові.

Отже, функції держави – це основні напрямки її діяльності по здійсненю завдань держави, що відображають соціальну природу держави та її призначення як основного засобу здійснення політичної влади.

Різноманітність напрямків державно-владної діяльності дає можливість класифікувати функції держави за різними критеріями:

I.        За територією здійснення:

-   зовнішні;

-   внутрішні.

II.      За періодом здійснення:

-   постійні;

-   тимчасові.

III.     За соціальним призначенням:

-   загальносоціальні, що пов’язані з виконанням завдань, які відповідають природі суспільства;

-   специфічні функції, що забезпечують ліквідацію протилежностей між чиновництвом та населенням.

IV.    За характером:

-   відкриті, що визнаються публічно і виконуються офіційно;

-   латентні, що здійснюються з метою приховування реальної сутності держави.

V.      За сферами:

-   політичні;

-   економічні;

-   гуманітарні.

VI.    За основним змістом:

-   загальносуспільні, основним призначенням яких є забезпечення існування та благополуччя суспільства (надання соціальної допомоги, соціальні прграми та ін.);

-   класові функції, що відображають інтереси тієї соціальної групи, яка здійснює владні повноваження (забезпечення інтересів еліти позаекономічними чи примусовими методами, конституційне изакріплення привілеїв та можливість забезпечити виконання інтересів за допомогою примусу);

-   національні, що характеризуються як діяльність держави, що націлена на збереження і розвиток національної культури, традицій та мови певного етносу (захист інтересів нації, яка створила державу, тих, що знаходяться за межами держави і т .п.).

VII.   відповідно до принципу розподілу влади:

-   законодавчі;

-   виконавчі;

-   судові;

-   інформаційні (мають на меті цілеспрямовану інформованість населення щодо форм суспільної свідомості, що є необхідною умовою для функціонування інших гілок влади).