Ознаки та види актів тлумачення

65. Ознаки та види актів тлумачення

Інтерпретаційні акти (акти тлумачення) – це юридичні документи, що приймаються відповідними органами держави в рамках їх повноважень з метою конкретизації правових норм шляхом роз’яснення змісту норм законів та підзаконних актів.

Інтерпретаційні акти приймаються в процесі офіційного тлумачення та дають можливість не лише єдиного розуміння змісту акту чи припису, а і офіційного посилання на документ у випадку його використання в процесі правореалізаційної діяльності.

ОЗНАКИ:

1.Це акти, що мають формально визначений характер, тобто мають чітку назву та атрибути;

2.Їх юридична сила визначається компетенцією суб’єктів, що ці акти;

3.Ці акти складають систему, що характеризується ієрархічним підпорядкуванням;

4.Приймаються на основі акту що тлумачиться, - тому мають допоміжний характер і повинні відповідати цьому акту;

5.Приймаються лише по тих актах, які мають суперечливий чи загальний зміст;

6.Діють впрордовж дії акту, що що тлумачиться, та змінюється разом з ним.

Інтерпретаційні акти класифікуються за п’ятьма критеріями.

І. В залежності від юридичної природи:

a)Інтерпретаційні акти правотворчості, що приймаються в процесі аутентичного чи легального тлумачення;

b)         Інтерпретаційні акти правозастосування, що вміщують правила застосування норм і є формою узагальнення юридичної практики (роз’яснення колегії ВСУ);

ІІ. За суб’єктами прийняття:

a)Акти органів влади;

b)         Акти органів управління;

c) Судових органів;

d)         Прокуратури;

e) Правоохоронних органів.

ІІІ. За сферами тлумачення:

a)Акти аутентичного тлумачення, що приймаються органом, який видав нормативний акт;

b)         Акти делегованого тлумачення, що приймаються органом держави у випадку офіційного уповноваження;

IV. За поширеністю на суб’єктів:

a)Нормативні інтерпретаційні акти, що поширюються на невизначене коло суб’єктів;

b)         Казуальні інтерпретаційні акти, що поширюються на окрему ситуацію чи окремих суб’єктів.

V.      В залежності від обсягу тлумачення:

a)Акти буквального тлумачення, текст яких повністю співпадає з текстом припису, що тлумачиться:

b)         Акти розширеного тлумачення, текст яких ширший словесного виразу норми, що тлумачиться;

c) Акти обмеженого тлумачення є вужчими змісту норми, що тлумачиться.

ЗНАЧЕННЯ ІНТЕРПРЕТАЦІЙНИХ АКТІВ.

1.Розкривають дійсний зміст актів;

2.Сприяють реалізації правових приписів всіма суб’єктами;

3.Сприяють ліквідації неточностей правових норм;

4.Заповнюють прогалини в праві.

66. Поняття та структура законодавства

В юридичній літературі розрізняють поняття “система права” та система законодавства які не є тотожними і характеризують правову норму та способи її зовнішнього виразу.

Система права – це внутрішня структура права, що характеризується певним співвідношенням таких елементів як норма права, інститут права та галузь права.

Система законодавства – є зовнішнім виразом права і характеризується як система нормативних актів.

Норма права

Інститут права

Галузь права

Інститут – інститут власності

Галузь – цивільне право

В юридичній літературі існують три аспекти поняття “законодавство”:

1.Це система нормативних актів, що приймаються вищим представницьким органом держави;

2.Це система нормативних актів, що приймаються вищими органами влади та управління;

3.Це система всіх нормативно-правових актів, що приймаються державними структурами.

Система законодавства має складну структуру і характеризується наявністю трьох рівнів:

1. Вертикальна (ієрархічна) структура законодавства – характеризується розміщенням нормативних актів в залежності від їх юридичної сили.

Конституція

Конституційні закони

Підзаконні нормативні акти

2. Горизонтальна (галузева) структура законодавства – характеризує співвідношення нормативних актів за юридичною силою в рамках чітко визначеної сфери суспільних відносин (джерела будь-якої галузі права);

3. Державна структура – характеризує співвідношення нормативних актів в залежності від особливостей форми державного устрою.

-   федеральна структура законодавства характеризується наявністю загальнофедеральних актів і актів суб’єктів федерації, та співвідношенням, заснованим на верховенстві загальнофедеральної конституції;

-   Унітарна система законодавства характеризується єдністю, а отже наявністю лише ієрархічної та галузевої структур;

Отже, система законодавства – це система нормативних актів, особливості співвідношення яких визначається такою категорією як структура законодавства.

67. Система права та законодавства: співвідношення

Системи права і законодавства є взаємодіючими, але різними явищами.

СПІЛЬНІ РИСИ:

1.Системи права і законодавства будуються на єдиних принципах;

2.Залежать від особливостей устрою держави;

3.Відображають національні особливості держави;

4.Охороняються державою в рівній мірі.

ВІДМІННІ РИСИ:

68. Систематизація законодавства

Система законодавства характеризується певним рівнем узгодженості нормативних актів, що постійно потребує свого вдосконалення. Це вдосконалення здійснюється шляхом систематизації.

Систематизація – це діяльність та недержавних структур по забезпеченню системності законодавства шляхом приведення діючих нормативних актів в єдину узгоджену систему.

Систематизація законодавства досягається двома основними і якісно різноманітними по юридичній природі способами:

a)Кодифікацією;

b)         Інкорпорацією діючих нормативних актів.

Особливою формою систематизації є консолідація, що визначається як діяльність суб’єктів по зведенню близьких за змістом нормативних актів в єдиний акт (підготовка систематичного зібрання діючих нормативних актів Уряду України).