Підслот СИМПТОМ

3.2.2.3 Підслот СИМПТОМ

Емоційне ставлення до явищ дійсності розкривається у зовнішньому вираженні або у сукупності тілесних сигналів протікання емоцій (мова, міміка, пантоміміка тощо) [254, с. 39; див. також 36]. Будь-які фізіологічні зміни, що з’являються в організмі наляканої людини, кваліфікуємо як симптоми страху. Знання про симптоматику страху локалізується в вузлі СИМПТОМ СТРАХУ СТАТАЛЬНОГО слоту.

Найкращий засіб передачі емоційних переживань, які являють собою складову частину культури будь-якого народу, є використання її мовних ресурсів [69, с. 646; 141, с. 7; 254, с. 56; 311, с. 135; 358, с. 61]. Вербальні прояви емоції страх знаходять представлення у репліках персонажів текстів, зумовлюючи тип та будову речень, підбір лексичних одиниць, вибір граматичних конструкцій, інтонації тощо.

Емоційне висловлення відрізняється рядом специфічних рис щодо будови. Синтаксис відображає емоцію у формальних структурах висловлення [311, с. 143; 372, c. 50; див. також 100, с. 8-10; 282, с. 183]. Серед експресивів, що виражають емоцію страх, зустрічаються речення трьох основних комунікативних типів – питальні, розповідні, спонукальні, які часто стають окличними в певному контексті через те, що вони виражають сильний ступень емоції [235, с. 36].

Імперативні висловлення, які репрезентують різноманітні бажання як відображення емоційно детермінованого волевиявлення особи, імпліцитно відбивають наявну ситуацію небезпеки, стан страху, супутні дії, можливі наслідки. Основне дієслово може вживатися в них як у стверджувальній, так і у заперечній формі, пор.: “Leave us alone!” I managed to shriek. “Please, leave us alone!” [536, c. 47]; “...he wailed in terror. “Mercy! Don’t kill me!” [531, c. 82].

Страх особи може бути репрезентовано у питальних структурах фрагменту тексту. Серед найпоширеніших видів запитань, спрямованих на вираження індивідом страху, ми виділяємо:

– власне питання, мета яких інформаційний запит про загрозу, власний стан страху та про наступні дії по виходу з ситуації небезпеки, наприклад, “It had to be serious or Katie never would have called him, not after all these months. My God, what was it?” He broke out in a cold sweat” [491, c. 181];

– риторичні питання, експресивна енергія яких виникає внаслідок протиріччя між синтаксичною формою та комунікативним змістом, що полягає в оцінюванні висловленого судження, а не в формально інформаційному запиті [116, с. 66]. Відтворюючи безпорадність та незахищеність особи, високу ситуативну схильність до страху, вони націлені на створення експресивного ефекту: “He began to scream, a crazy, whooping sound…“Oh, what if it gets out? Oh, Jesus, what if –” [519, c. 92].

 Спостереження над мовним матеріалом виявило той факт, що в контексті функцію вираження страху можуть брати на себе речення розповідні, однак при цьому ступінь емоційної зарядженості вираження страху стає значно меншим: “... thin streams of blood flowed out of my wrist, as though being sucked up through invisible straws. “My God,” David whispered in horror” [533, c. 59].

Експресивність усіх трьох типів речень значно зростає при набутті ними окличності. Специфіка окличних висловлень полягає в поєднанні синтаксичних особливостей з набором емотивів, усталених одиниць, яскравим інтонаційним малюнком, залученням до кодифікації просодики графічної семіотики [235, с. 36; 252, с. 117].

Прототиповими структурами власне окличних речень, які спрямовані на вираження страху у зовнішньому або внутрішньому мовленні персонажу, є структури What + N…! (“What impression of deep awe did it inspire!” [542, c. 128]) та How (Аdj)+V...! (“She paled with apprehension…in a shocked tone she gasped: “Oh, Denis, how could you!” [477, c. 108]).

Однією з особливостей формальної структури емоційного синтаксису є виявлення ряду емоційних конотацій у специфічній комунікативній одиниці – надфразової єдності [384, c. 194]. Надфразова єдність є складним синтаксичним цілим, що утворюється декількома реченнями, пов’язаних єдиною темою – стрижнем тематичного блоку, думкою автора, комунікативною метою [235, с. 37; 406, c. 5]. Відобразити мовними засобами нюанси ситуації виникнення та переживання персонажами страху в одному короткому повідомленні не є можливим з комунікативної точки зору, тому її опис здійснюється за допомогою кількох структурно та семантично взаємозалежних висловлень.

Серед інших виразних засобів, заснованих на редукції вихідної моделі найчастотнішою є апозіопезис, сутність якого розкривається в раптовому перериванні висловлення під впливом сильного напливу емоцій [384, c. 234], у тому числі й страху. В емотивно-заряджених висловленнях такого типу цей стан прототипово передається за допомогою пунктуаційних маркерів – тире та трьома крапками: “The mangler killed Mark Jackson. Oh, god it might get out! It…it… We can’t… we…oh –” [519, c. 92].

Під час аналізу текстових фрагментів виявилося, що підслот СИМПТОМ виражається різноманіттям синтаксичних стилістичних засобів, за якими побудовано висловлення персонажу, охопленого страхом. Такі структури відрізняються підвищеною емотивністю та використовуються автором навмисно з метою створення експресивного ефекту. Саме емоційним напруженням пояснюється поява у мовленні значного числа повторів, основна функція яких полягає в підсиленні емоційного впливу на читача [235, с. 42; див. також 249], наприклад, “I’m afraid of going. I won’t go. They’ll make me hide in the dark. I’ll scream and scream and scream” [498, c. 47]. Наведена СФЄ ускладнюється стилістичним прийомом полісиндетону, вживаному у останньому реченні. Така стилістична фігура передбачає використання повторюваних перед кожним наступним реченням, його частиною або кожним словом однакових сполучників, дещо уповільнюючи темп мовлення та надаючи вищеназваним компонентом більшої акцентуації та виразності [384, c. 226].

Для опису страху використовується також повторення початку речення, частіше за всього підмета, іноді підмета та присудка [235, c. 43]: “He’s [dad] been on a drynk,” the boy was saying now, “but that ain’t the trouble. It’s…it’s…Oh Lord, it’s awful!” [510, c. 106].

На основі повторення базується інший стилістичний прийом синтаксису – паралелізм, суть якого полягає в ідентичній або подібній побудові синтаксичної конструкції двох чи більше речень або їхніх частин, що йдуть одна за одною [384, c. 208]. Так, нижченаведена СФЄ є насиченою повторами еліптичних структур, які, будучи оформленими у розповідних реченнях з єдиним нейтральним інтонаційним малюнком, створюють надзвичайну емоційну напруженість фрагменту: “He turned his attention back to the road just in time to see something vanish under the T-Bird’s bumper. “A dog,” he said. “Tell me it was a dog, Vicky.” Her face was pallid, cottage-cheese color. “A boy. A little boy.” [508, c. 250].

До комунікативних одиниць, які також сигналізують про переживання героєм твору страху, відносяться звертання, які детермінують адресата, виконуюючи фатичну функцію [311, с. 165] та спрямовані на виділення ряду його якостей, уточнюють ставлення до нього [235, с. 42]: “I screamed “TRAIN!”“Awwwwww, shit!” Vern screamed. “Run, you pussy!” I yelled, and thumped him on the back” [524].

Маркувати страх у персонажному мовленні може також лексичне наповнення висловлення. Перш за все, показником переживання персонажем страху слугує ідентифікація наявності емоції самим її носієм. У процесі вербальної репрезентації знання про певну форму страху основне навантаження беруть на себе нейтральні одиниці, які складають асоціативно-емотивну лексику ЛСП “страх”, пор.: “The fear and terror are plainly visible in her eyes” [502, c. 221]; “Jeez, you scared me” [503, c. 26].

Для реконструювання інформації слотів ЕК СТРАХ, активно використовується емотивно-оцінна лексика різної частиномовної приналежності периферійних зон ЛСП “страх”: “Tell, me, Mary, have you heard anything yet from that foreign study program?” “No, and I’m on pins and needles” [503, c. 54]; “I’m scared, he thought. Sitting here shit scared in a snowstorm” [526, c. 107].

Активно вживають також спеціалізовані засоби маркування емоцій – вигукові слова та конструкції, які слугують для їхнього вираження безпосередньо у конкретній ситуації [69, c. 647; 71, c. 87; 311, с. 164]. У текстах англомовної художньої прози страх виражається двома видами вигуків. Опосередковані однослівні інстинктивні вигуки персонажів типу oh (o-oh, oooh), ah, whoo, why, wow [440, c. 33, 42, 201] детермінуються біологічною природою людини і супроводжуються невербальною її поведінкою: “Aah!” he shrieked… suddenly his body failed to obey his mind” [500, c. 349]. Характерною ознакою прояву страху персонажами в англомовних текстах є використання ними усвідомлених прагматичних маркерів типу Oh, dear! My-my! Poor me! Gracious! Christ! Lord think of that! What! [440, c. 37, 40, 84], утворених на базі різних частин мови внаслідок функціональної переорієнтації [179, c. 73]. Такі вигукові конструкції функціонують як самостійні інтонаційно оформлені нерозчленовані фрази [440, c. 6-7], наприклад, “Holy mother of Jesus, save me!” The old lady whimpered [531, c. 80]; “And began to hack off his own hand!” – “Oh my God!” [485, c. 24].

Окремою групою одиниць, які виражають страх персонажа, виступають частки, що спрямовані на передачу емоції, волевиявлення, так і на посилення виразності змісту повідомлення [311, с. 171]. У наведеному нижче прикладі заперечні частки, які контекстуально вказують на страх, разом із графічними засобами (графонами), що представляють переривчастість, різке уповільнення та прискорення темпу висловлення, створюють нагнітання емоційної напруженості героя: “As I was fumbling to unlock the door to his room, I could hear him screaming inside. “No, don’t – I beg you. Don’t let go. No! No! No-ooooooooo!” [506, с. 63].

Невербальні засоби, кодовані номінативними одиницями мови та мовлення, є тими симтомами, які вплітаються в мовне спілкування, та являють собою елементи комунікативного коду – “емоційної мови” [120, с. 135; 141, с. 18-22; 233, c. 367; 290, с. 135]. У англомовних художніх творах знаходять об’єктивації різні фрагменти концептуальної структури підслоту СИМПТОМ [ХТОСЬ (людина) відчуває (ЩОСЬ (відчуття)) / (має ЩОСЬ: частина (орган тіла) діє ТАК)], яка структурує знання як про зовнішні, видимі процеси, що відбуваються в організмі наляканого індивіда, так і про внутрішні відчуття-сигналізатори страху. Причому, як свідчить аналіз текстових репрезентацій емоційних ситуацій небезпеки, найбільш часто експлікуються ті симптоматичні показники страху, які безпосередньо доступні для акустичного та зорового сприйняття.

Фонаційні засоби паралінгвістики виявляються в елементах екстралінгвістичного (паузи, плач, зітхання тощо) та просодичного (темп мовлення, тон, тембр, висота гучності, манера мовлення тощо) характеру [21, с. 60; 71, с. 89-91; 120, с. 156-157]. У тексті висота тону, інтонаційний контур, розтягування складів та слів, паузація передаються за допомогою системи графічного запису мови [141, с. 57; 197, с. 114; 311, с. 95]. Так, вербально оформлене емотивне вираження стану страху персонажа може відтворюватися трьома крапками, які фіксують інтонаційні мовленнєві паузи та незв’язаність мовлення на письмі: “A shrill, panicked scream drifted up to them... “Who stabbed whom?” he asked very quietly. “Who is dying?” “I ... she... Mr. T-T-Toomy –” [521, с. 133], або тире у кінці обірваного речення: “Beaver! Beav, what ––”... Jonesy standing there utterly defenseless in his shocked horror” [526, c. 190-191]. Надмірна емоційна насиченість висловлювання може передаватися також за допомогою великих літер: “HALL, FOR GOD’S SAKE –” [509, c. 50].

Фонаційні семи, які репрезентують параметри звучання голосу людини в стані страху, можуть відтворюватися не тільки за допомогою графічних, але і лексичних та синтаксичних засобів. Так, існує низка дієслів, у структурі яких функціонує сема інтенсивності фонетичного параметру. Для сучасних англомовних художніх текстах типовими є дієслова, які відтворюють гучність та тон голосу разом з тривалістю висловлення, а саме: scream, wail, cry, whimper, whisper тощо. Наприклад, “All he could see inside were the lifeless legs of Captain Smith, and yet he wailed in terror” [531, с. 82]; “In the garden she whispered, pointing outside with a shaking hand. “It’s out there” [494, с. 17].

Меті маніфестації відповідних фоноартикуляційних сем слугують поєднання дієслів говоріння, з прислівниковими та субстантивними лексичними одиницями у функції “обставини способу дії” [див. також 365, с. 85], наприклад, “The story was told nervously, in a low, halting voice” [506, c. 87]; “Don’t act like a lawyer,” he whispers under his breath… He glances at us with horror” [502, c. 183].

Для підкреслення манери говоріння вживаються атрибути з просодичними семантичними ознаками перед іменниками або в складі іменного присудка: “Can you do that?” came the quavering reply. “Will he come?” [531, с. 78], “I don’t believe it”, he said, frozen with fear. His voice was weak and shrill” [500, с. 234-235].

Особливою експресивною навантаженістю відрізняються речення, які фіксують повну нездатність персонажу до вимовляння будь-яких звуків взагалі: “Then his mouth opened to scream, but no sound came out” [533, с. 54].

Серед сигналів, які сприймаються оптичною системою індивіда, найбільшу значимість у передачі емоційного стану страху відіграють всілякі рухи тіла. Форми функціонування кінетичних засобів у художньому творі виступають самостійним прийомом, який посилює комунікативну спрямованість тексту, його вплив на адресата [254, с. 34]. Аналіз паралінгвістичних номінацій емоції страх у текстах сучасної англомовної прози показав, що вони спрямовані на експлікацію зовнішніх та внутрішніх фізіологічних змін в організмі, для чого залучаються як лексичні одиниці англійської мови, так і різноманітні стилістичні засоби та прийоми.

Підслот СИМПТОМ зберігає інформацію про зміни в організмі людини, що належить різним модальностям. При цьому, левова частка даних, описаних в англомовних художніх текстах, припадає на інформацію візуального характеру, що стосується зовнішніх симптомів страху, локалізованих в різних ділянках людського тіла. Наведемо приклади експлікації інформації підслоту СИМПТОМ, яка не отримала закріплення в одиницях номінативного простору ЕК СТРАХ.

Обличчя як канал невербальної комунікації є одним з найголовніших регуляторів комунікативного акту [316, с. 145]. Під час опису переживання людиною страху увага акцентується на таких моментах, як, наприклад, зміна виразу обличчя, що прототипово фіксується сполученням expression of: “Waved at him and just for split second saw expression of horror cross his face” [489, c. 94], зміна у положенні губ: “... his lips twitched. The old dreamy terror was on him” [515, c. 155]. фіксація виразу очей: “The eyes which stared back at him were wild-trapped animal, wild and haunted” [487, c. 51].

У стані страху особа не здатна адекватна контролювати свою поведінку, що й виливається у ряді інстинктивних захисних реакціях тіла людини на страх. Так, вербалізації знаходить мануальна кинема: “Huntons eyes bulged madly from his head and his hands were claws” [519, с. 92]; кинема шиї у різних її проявах: “I was so scared I couldn’t move. I just managed to turn my head to stare at the close door” [482, c. 20], “His Adams apple was going up and down” [510, c. 106]; надмірне виділення слини: “…Hall saw his face go white as paper. Spit ran down his chin. “Oh, my God. Dear Jesus” [509, c. 50].

Опис внутрішніх симптомів страху активно задіює набір метафор, наприклад, відчуття, сконцентровані у животі порівнюються зі скипками: “His belly felt suddenly filled with splinters” [515, c. 153] або образно розглядаються як результат сжимання (холодною рукою) внутрішніх органів людини:“Morrison felt a cold hand clutching his bowels” [486, c. 96]; дії синестезії піддаються зміни смакових відчуттів у роті: “He tasted the bright steel of panic in his mouth” [515, c. 151], де смак уподібнюються яскравому блиску сталі.

Таким чином, у підслоті СИМПТОМ ЕК СТРАХ сконцентрована інформація про внутрішні та зовнішні психофізіологічні реакції людського тіла на страх, серед яких виділяються реакції вербальні та невербальні (паралінгвістичні). До об’єктивації симптоматики страху в англомовній художній прозі широко залучаються як лексичні одиниці, так і репрезентаційні можливості емоційного синтаксису, що супроводжуються фонетичними та стилістичними засобами представлення досліджуваного концепту.

Похожие работы

Семантико-інтонаційні особливості вираження концепту "страх" у сучасній англійській мові на матеріалі відеофільмів

Скачать

112667

11

1

... зміни тощо) [2:103]. Вони фіксуються свідомістю людини як результат пізнання світу з метою вираження цих елементів засобами мови. 3. Семантичні та інтонаційні особливості вираження концепту страх у сучасному англійському емфатичному мовленні на матеріалах відеофільмів   3.1 Особливості репрезентації концепту страх інтонаційними засобами сучасної англійської мови Проблема вербалізації та ...

Особливості розвитку англійської мови в Індії

Скачать

153648

7

1

... не бачили своїх помилок. Наше спілкування та знання будуть найкращими ліками для їх невігластва [там само, 128]. Качру стверджує, що найважливішою причиною для розвитку англійської мови є історична роль Англії, як колоніальної сили. Наприклад, в Індії загальноприйнятим є те, що політична сила бере до уваги значущість мови британського правління в Індії (так звана «лінгвістична стратегія еліти»). ...

Композити як вираження текстової модальності

Скачать

56911

0

0

... it is not rainy; That is two months of every year. ( Byron, p.23) Гіпербола – навмисне перебільшення: He got two-million-dollars job. (Grisham 2 p.123) 3.3 Композити як вираження текстової модальності Текстова модальність, відображаючи найбільш загальні та суттєві ознаки тексту, а саме відношення того, хто говорить чи пише до дійсності, може проявлятись на поверхню лексичними засобами. ...

Засоби вираження модальності в сучасній англійській мові та особливості її перекладу (на матеріалі текстів різних жанрів)

Скачать

97683

5

1

... (150 одиниць). На основі опрацьованого матеріалу було встановлено, що найпоширенішими засобами вираження модальності в англійській мові в усіх жанрах є модальні дієслова. На масиві опрацьованого матеріалу були визначені способи перекладу засобів вираження модальності в сучасній англійській мові на українську мову. Вони можуть перекладатись за допомогою фонетичних засобів (логічного та фонетичного ...