Жовтня 1956 в Будпешті студентська демонстрація, а потім і збройне повстання, зібралося 200тис

23 жовтня 1956 в Будпешті студентська демонстрація, а потім і збройне повстання, зібралося 200тис.

радянські військові підрозділи дули введені в усі центри Угорщини. Угорська армія перейшла на бік повсталих.

Відновлена багатопартійна система.

Створені роітничі ради.

Оголосилипро вихід Угорщени з ОВД.

4 листопада інтервенція з боку Москви. Опір тримався тидень. Демократична реформа і революція булироздроблені радянськими танками.

В Угорщині був відновлений соціалізм.

Білет № 28

З 41 монарха залишилось 17.

Війна охопила 4 млн.км² і 1.5 млрд. населення.

Загальні витрати на війну 1трл$.

Людські втрати : 10млн. убитих, 20млн. поранено.

У світі була втрачена демократія і на зміну її прийшли більовизм і фашизм.

США з країн Європи зроило своїх васалів.

Борг Англії : 8млн. фунтів стерлінгів.

Борг Франції : 238млн. франків.

Борг Італії : 43млрд. лір.

Борг Німкччини : 183млрд. марок.

Поглиблення міжнародних суперечностей, подальший розвиток територіальних претензій, що призвело до Другої світової війни.

У березні 1985, після смерті генерального секретаря ЦК КПРС К. Черненка, партапарат висунув на посаду лідера КПРС наймолодшого члена політбюро – 54-річного Михайла Горбачова. Новий генсек намагався дещо реформувати, підправити “скривлену” будову соціалузма, у той же час не порушуючи його фундаменту. Горбачрв проголосив курс на прискорення соціально-економічного розвитку, перебудову економіки країни.

Перебудоваза його визначенням – це рішуче подолання застійних процесів і злам механізму гальмування. Створення механізму прискорення соціально-економічного розвитку суспільства.оголошуючи курс на прискорення, Горбачов та його оточення не усвідомлювали неспроможності самої моделі соціалістичного господарювання. Чергове розбалансування економіки призвело до скорочення виробництва товарів широкого вжитку. У результаті велика кількість товарів, обминаючи державну систему торговлі потрапляла на чорний ринок, де реалізовувалась за збільшеними спекулянтськими цінами.

Традиційно занедбаною залишалась соціальна сфера життя радянського суспільства.

Командно-бюрократична система ступила на шлях повзучого саботажу перебудови. У ценрі приймали рішення, які не поспішали виконувати органи місцевої влади.

Програма “соціалістичної ринкової економіки” остаточно підірвала довіру народу до уряду.

Для успішного проведення економічних реформ потрібні були політичні зрущеня. У січні 1987 Горбачов проголосив політику гласності.

Під тиском народних мас компартія у 1988 р. спробувала реформувати політичну систему, зберігши основу – монополію КПРС на владу. До конституції були внесені зміни, які стосувалися структурної перебудови вищих органів державної влади. Утворено два законодавчі органи – З’їзд народних депутатів і Верховну Раду.

У 1988 р. виникли могутні національні організації – “Народний фронт Естонії”, литовський “Саюдіс” (Єдність), “Народний фронт Латвії”, які вперше аргументовано заговорили про вихід іх Радянського Союзу. У листопаді 1988 р. Верховна Рада Естонської РСР проголосила державний суверенітет Естонії. Це був, по суті, початок розпаду Радянського Союзу.

На початку 1989 р. виникла організація “Народний рух України за перебудову”.

У Молдавії з вимогою виходу з СРСР виступив “Народний фронт Молдови”.Ситуація у республіці ускладнювалася боротьбою російськомовного населення Придністров’я, гагаузів та болгар за надання їм автономії у районах компактного проживання.

У 1989 – 1990 рр. міжнаціональні конфлікти вибухнули у Фергані (Узбекистан), Новому Узені (Казахстан), Андижані (Узбекеистан), Душанбе (Таджикистан). Вони супроводжувалися людськими жертвами, руйнуванням будинків, вигнанням національних меншин із районів їх розселення.

У червні 1991 р. Б.Єльцина всенародним голоскванням було обрано першим президентом Росії.

16 липня 1990 р. новообрана Верховна Рада України прийняла Декларацію про державний суверенитет України. Декларації про державний суверенітет проголосили також парламенти Білорусії, Молдови, Грузії і Вірменії. У Вірменії проведено референдум і абсолютна більшість населення проголосувала за незалежність.

Компартія поступово здавала свої позиції. У багатьох містах за наказом партії керівників проти мітингуючих і демонстрантів застосували грубу фізичну силу, гумові кийки, газові суміші, а подекуди й кулі.

СРСР влітку 1991 опинилась на межі розвалу.

Вранці 19 серпня по радіо та телебаченню було оголошено про хворобу президента, котрий перебував на відпочинку у Криму, і перехід усієї повноти влади до Державного комітету з надзвичайного стану.

Після невдалої спроби консервативних сил здійснити державний переворот події у країні набули революційної стрімкості. Після цього прорцес руйнування імперії став незворотним. 24 серпня 1991 позачергова сесія Верховної Ради України переважною більщістю голосів прийняла акт незалежності України.

5 вересня 1991 4 з’їзд народних депутатів СРСР прийняв закон про владу у перехідний період і здав свої повноваження Державній Раді СРСР. Державна Рада офеційно визнала незалежність Литви, Латвії, Естонії.

8 грудня 1991 р. у Біловезькій пущі президенти Росії та України Єльцин та Кравчук і голова Верховної Ради Білорусії Шушкевич підписали угоду про створення Співдружності незалежних держав (СНД). У документі проголошувалося, що СРСР як об’єкт міжнародного права припинив своє існівання.

25 грудня 1991 р. Горбачьов заявив про свою відставку з посади призедента СРСР і про зняття з себе повноважень Верховного головнокомандувача збройних сил СРСР. Наступного дня одна з палат Верховної Рад колишнього СРСР, яку вдалося зібрати – Рада республік прийняла формальну декларацію про припинення існування СРСР.

Білет № 29

Версальський мирний договір був підписаний у 1919. Він складався з 440 статей та одного потоколу й формально закінчив 1-шу світову війну між державами Антанти і США, з одного боку, Німеччиною та іншими державами Троїстого союзу, з другого.

Версальський мирний договір став головним документом післявоєнного мирного врегулювання. Пізніше були підписані мирні договори союзниками Німеччини: Болгарією, Туреччиною, Австрією, Угорщиною.

За умовами договору Фрація повернула собі Ельзас-Лотарінгію, округи Ейпен, Мальмеді й Морене передавалися Бельгії, Північний Шлезвіг – Денії. Саарський вугільний басейн переходив у повну й необмежену власність Франції, а сама область у продовж 15 років ставилася під управління Ліги Націй.

Версальський мирний договір позбавляв Німеччину всіх колоній і сфер впливу за межами країни. Передбачалося роззброєння німецької армії та її скорочення. Вона оголошувалася відповідальною за розв’язання світової війни й за нанесені нею збитки. Це створювало законну для накладення на Німеччину репарацій для відшкодування усіх втрат, завданих союзниками.

Для гарантій виконання договору передбачалася окупація військами союзників території на Захід від Рейну терміном від 5 до 15 років. Веймарська республіка, згідно з договором, визнавала незалежність усіх територій, що входили до складу колишньої Російської імперії до 1 серпня 1914. Вона зушена відмовитись від усіх договорів і угод, які заключив з нею радянський уряд, визнавала всі договори й угоди, які союзні держави підписали з державами, що утворилися на території Російської імперії.

Версальський мирний договір заклав фундамент для післявоєнної системи мирного врегулювання.

Договір зафіксував післявоєнну розстановку сил у світі.

Рівновага, зафіксована в післявоєнних договорах, підривалися як незадоволеними інтересами багатьох держав, так і національною образою переможених, котрі мріяли про зміни, докорінну перестановку сил, а то й про реванш.

Мирні договори із союзниками Німеччини

Крім договору з Німеччиною, перед державами Антанти постало не менш складне запитання: підписати відповідні документи з її союзниками.

На прикінці Першої світової війни внаслідок національно-визвольної боротьби слов’янських народів відбувся розпад багатонаціональної Австро-Угорської імперії. З її руїн постали держави Центральної, Південно-Східної Європи: Чехо-Словаччина, Польща, Югославія, Австрія та Угорщина.

10 вересня 1919 був підписаний Сен-Жерменський договір з Австрією, яка визнала факт появи незалежних держав на своїх колишніх слов’янських володіннях. Цей договір заклав також міжнародно-правові основи незалежної Австрійської держави, категорично заборонивши приєднання Австрії до Німеччини.

“Особлива декларація” забороняла будь-які політичні та економічні зв’язки Австрії з Угорщиною до того часу, доки остання визнає умови мирного договору. Сен-Жерменський договір наклав на Австрію важкі фінансово-економічні й репараційні зобов’язання, суворі військові обмежання. Становище Австрії було складним.

Сен-Жерменський договір – це диктат переможців, який на тривалий час обмежив суверенітет Австрійської республіки.

27 листопада 1919 в м. Нейї був підписаний аналогічний договір з Болгарією. На прикінці Першої світової війни Болгарія пережила гостру політичну й економічну кризу, яка була наслідком її участі у війніна боці австро-німецького блоку. Вона втрачала значну частину своєї території. Згідно з договірними зобов’язаннями Західна Франція передавалася Греції, що позбавляло Болгарію прямого виходу до Егейського моря. Репарації, економічні та військові санкції, обумовлені Нейською угодою, серйозно зачіпали життєво важливі інтереси болгарського народу і ще більше загострювали національні протиріччя на Балканах.

Тріанонський мирний договір, підписаний 4 червня 1920 з Угорщиною, остаточно зафіксував розпад Австро-Угорщини й встановив кордони Угорського королівства, до складу якого увійшла третина колишньої території імперії та понад 40% її населення. На Угрощину було накладено значні репараційні зобов’язання на користь союзників.

Національно-визвольний рух в Османській імперії і гострі протиріччя між державами-переможцями ускладнювали процес міжнародної стабілізації. Багатьох держав непокоїло важливе стратегічне становище Туреччини. Гостра дипломатична боротьба навколо неї таїла в собі небезпеку військових конфліктів.

Тільки 10 серпня 1920 завершилася підготовка мирного договору, який був підписаний султанським урядом у м. Севері (Франція). Згідно з Севрським договором Османська імперія позбавлялася ѕ своєї території. Від неї були відібрані Сирія, Ліван, Палестина та Месопотамія, які передавались під мандатне управління Англії (Палестина та Месопотамія) та Франції (Сирія, Ліван). Севрський договір виявився найслабшою частиною Версальської системи. Фактично він позбавляв Туреччину навіть подоби суверенітету, перетворюючи її в напівколонію.

На мирній конференції в Лозанні (Швейцарія), яка розпочалася 20 листопада 1922, Туреччина домоглася визнання її незалежності, хоча й змушена була підти на певні територіальні поступки. Лозанський мирний договір, який вступив у дію 1923, декларував мирні стосунки між Туреччиною і країнами Антанти.

Лозанський мирний договір з Туреччиною засвідчив, що Версальська система післявоєнного мирного врегулювання не ідеальна, оскільки несе в собі загрозу нових міжнародних сутечок і конфліктів.