Поль Анрi Гольбах

4.4.5 Поль Анрi Гольбах.

Автор книги 'Система природи' Поль Анрi Гольбах

(1723-1789) найбiльш систематично виклав принципи ма-

терiалзiму XYIII ст. Повнiстю вiдходячи вiд теологiчних кон-

цепцiй буття, вiн використовує принцип 'редукцiї' - усi яви-

ща розглядає як виявлення природних сил.

Природа, за Гольбахом, є сукупнiстю рiзних видiв ма-

терiї. Виступаючи проти картезiанства, котре вводило рух у

матерiю за допомогою поняття 'Бог', вiн висуває тезу, що рух

i є iснуванням матерiї. На вiдмiну вiд схожого погляду

Б.Спiнози, Гольбах доводив, що рух не може бути 'модусом'

матерiї, а навпаки, саме рух, взаємодiя є джерелом усiх

властивостей, враховуючи i тi, котрi Декарт i Спiноза вважа-

ли первинними (розповсюдженiсть, вага).

Обгрунтовуючи iдею унiверсальностi руху, Гольбах часто

посилається на Толанда. Вiн вирiзняє два головних рiзновиди

руху. З одного боку, рух, який перемiщує тiла у просторi

(механiчний рух), i з другого - внутрiшнiй рух, який назива-

ють енергiєю, що має своїм джерелом взаємодiю не даних чут-

тям частинок (молекул), iз яких складаються тiла.

З поняттям 'унiверсальностi руху' пов'язане вчення

Гольбаха про абсолютний детермiнiзм. Критикуючи Юма, Гольбах

доводить, що необхiдними можуть бути лише причини та

наслiдки, а не вiра в їх iснування. Поняття 'необхiднiсть'

ми створюємо як узагальнення причин та наслiдкiв, якi дають

нам можливiсть розглядати будь-який процес, будь-якi змiни,

котрi ми вiдчуваємо. Вирiзнення окремих явищ є закономiрним,

як i рух, котрий виникає, пiдкоряється константним законам.

Саме як дiю рiзних законiв ми вiдчуваємо рiзнi явища.

Протiкання руху, змiн у одних i тих самих основах буття зу-

мовлює iснування унiверсальних законiв природи, якi виявля-

ють себе нам через вiдхилення, спричиненi конкретною не-

обхiднiстю. Тому для Гольбаха не iснує випадковостi як

властивостi природи: випадковiсть - це прояв нашого незнання.

Свiт у цiлому розглядається Гольбахом як система причин

та наслiдкiв, у якiй те, що в одному випадку є причиною, у

iншому - є наслiдком. Саме через цю систему причин i

наслiдкiв слiд розглядати людину. Кожна людина як певний ме-

ханiзм може бути розглянута у виглядi системи iз внутрiшнiми

процесами, на котру дiють зовнiшнi механiчнi та енергетичнi

сили. Людина, суспiльство утворюють свої енергетичнi сили,

якi дiють на космос i можуть вносити змiни у всесвiти вза-

галi, а не тiльки у своєму буттi. Тому для Гольбаха дуже

важливо знайти такий спосiб iснування людини, суспiльства,

який узгоджується iз свiтом в цiлому.

4.4.6 Г.С.Сковорода.

У центрi уваги фiлософствування Григорiя Савовича Ско-

вороди (1722-1794) - релiгiйна i моральна проблематика. Вiн

створив практичну фiлософiю, не дбаючи про формальну систе-

матизованiсть своїх iдей. Сковорода багато разiв звертав

увагу на те, що вiн вiдноситься до тiєї традицiї, котра вва-

жає гiдним для фiлософiї лише вивчення людини. Унiверсальний

алегоризм, у якому предмети i явища осмислюються не в усiй

сукупностi об'єктивних властивостей (натурфiлософськи), а

лише в абстрактно-схематичному образi, як символи, притаман-

ний фiлософiї Сковороди. Символ у нього не має утсаленого,

чiтко визначеного, обмеженого значення. Символiка для Ско-

вороди це - свiт, у якому приховується потрiбна людинi iсти-

на, вона може розумiтися як свiтло, за допомогою якого можна

цю iстину висвiтлити, знайти конкретнiй людинi своє особисте

щастя.

Як випускник Києво-Могилянської Академiї, Сковорода

продовжує її просвiтницькi традицiї. З Академiї вiн винiс

знання античної спадщини, розумiння проблематики середнь-

овiччя та Ренесансу. Однак, Сковорода не наслiдує повнiстю

академiчну традицiю, розбiжнiсть починається вже в загаль-

нофiлософськiй орiєнтацiї. В Академiї провiдною тенденцiєю

була арiстотелiвська орiєнтацiя, а у Сковороди знаходимо

тяжiння до платонiзму, котрий в Академiї був головним пред-

метом критики. Якщо в центрi уваги академiчних професорiв є

зовнiшнiй свiт та проблеми його пiзнання, то у Сковороди на

першому планi - етико-гуманiстичнi проблеми, внутрiшнiй свiт

людини.

Перший основоположний принцип фiлософiї Сковороди -

вчення про двонатурнiсть свiту: зовнiшню, видиму та

внутрiшню, невидиму натури. 'В цьому свiтi - два свiти, з

яких складається один свiт: свiт видимий i невидимий, живий

i мертвий, цiлий i розпадливий. Цей - риза, а той - тiло.

Цей - тiнь, а той - дерево. Цей - матерiя, а той - iпостась,

себто основа, що утримує матерiальний бруд, так, як малюнок

тримає свою барву. Отже, свiт у свiтi то є вiчнiсть в

тлiннi, життя в смертi, пробудження у снi, свiтло у тьмi, у

брехнi правда, у печалi радiсть, у вiдчаї надiя', - писав

Сковорода. Невидиму натуру або вiчнiсть, дух, iстину, поча-

ток називає вiн Богом. Бог постає як нематерiальна основа

всiх речей, вiчна i незмiнна першопричина всього iснуючого i

самого себе. Поняттям, протилежним за своїм змiстом до по-

няття Бога, виступає видима натура, або тварь- цим термiном

позначається усе матерiальне. Як рiвнозначнi, вживаються по-

няття 'речовина', 'матерiя', 'стихiя', 'земля', 'плоть',

'тiнь'. Кожна з цих двох натур сама в собi є антитетичною.

Матерiя характеризується виразами та означеннями, що,

подiбно до платонiвського вчення про матерiю, характеризують

її як 'небуття', 'неiснуюче' 'мiсце', 'видимiсть'. Одночасно

з такими визначеннями матерiї для неї притаманнi:

'вiчнiсть', вона 'iснує i лише уявляється', 'гине i нiколи

не може загинути'. Антитетична i друга натура - Бог. Так,

Бог є тотожнiм з природою. 'Чи не вiн є буття усьому? Вiн у

деревi є правдиве дерево, у травi - травою, у музицi - музи-

кою, в будинку - будинком, в тiлi нашiм земним новим є тiлом

i осередком, або головою його. Вiн усяким є в усьому'. Але,

разом iз цим, свiт безмежно протилежний Боговi, який є 'дже-

релом', 'сонцем', 'серцем' свiту.

Згiдно з вченням про iснування невидимого (божого) та

видимого (речовинного) слiд визнати, що неможливе зникнення,

загибель будь-чого. Творець намалював оленя, потiм стер фар-

би. Малюнки зникли, але образи їх не можуть зникнути. Ма-

терiальнi фарби та нематерiальнi образи, iдеї мають рiзну

форму iснування. Першi є мiнливими, перетворюються постiйно

iз одних в iншi, а другi - вiчнi та незмiннi. Про своє тiло

людина повинна мiркувати так само. Усе тiлесне слiд вважати

фарбою, а вiчну мiру невидимої натури, що утримує всю плоть

- його основою. Змiшування в уявi людей в одне цiле цих двох

натур Сковорода називав iдолопоклонством, а не фiлософiєю.

Другим центральним принципом фiлософiї Сковороди є iдея

iснування трьох свiтiв. Використовуючи традицiю на-

турфiлософiї XYI-XYII ст. (М.Кузанський, Дж.Бруно), вiн

подiляє свiт на макрокосм i мiкрокосм, великий свiт i люди-

ну, котра в менш досконалiй формi повторює у собi макрокосм.

Разом iз цим, Сковорода висуває iдею третього свiту як пев-

ної сукупностi символiв, котрi сповiщають нас про невидиму

натуру, невидиму сутнiсть свiту, про Бога. Увесь свiт речей,

Всесвiт є свiтом символiв, який Сковорода часто називав

'Старим свiтом', 'усезагальним свiтом', 'свiтом - свiтiв',

'все-на-все'. Макрокосм розглядається Сковородою як

нескiнчений i такий, що складається з нескiнченої кiлькостi

свiтiв, наче 'вiнок з вiночкiв'. Сутнiсть малого свiту,люди-

ну фiлософ пояснює,спираючись на концепцiю двох натур. Осяг-

нувши невидимiсть, людина наче народжується вдруге.Вона стає

духовною людиною, вiльною, вiчною - бо невидиме не виникає i

не зникає.

РОЗДIЛ 5. НIМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФIЛОСОФIЯ.

5.1 Фiлософiя I.Канта.

5.1.1 I.Кант.

Iммануїл Кант народився в 1724 р. у сiм'ї ремiсника в

Кенiгсберзi. Тут Кант вчився, вчителював, став професором,

ректором унiверситету. У Кенiгсберзi вiн написав усi свої

твори, тут вiн i помер у 1804 р.

Фiлософiю Канта подiляють на два перiоди - докритичний

(до початку 70-х рокiв XYIII ст.) i критичний, коли Кант

розпочав дослiджувати обмеження розуму. Результати своїх

дослiджень вiн виклав у своїх вiдомих працях: 'Критика

чистого розуму', 'Критика практичного розуму', 'Критика

спроможностi судження', i багатьох iнших.